Летовище
Летовище – в доінтернетівських ненаукових псевдонаукових уявленнях Тієї Країни – це простий аеродром, чи аеропорт. Себто, місце, відкіля можуть по злітно-посадковій смузі відлітати у вирій у небо ЛІТАКИ.
Географія[ред.]
Як правило, десь подалі від Києва (киянє дєлают фап- фап- фап), між Глевахою та іншою Хацапєтовкою (Жеребилівкою, Пиздюлями – коротше, аналогом мос. Мухосранська із Замкаддя).
Історія[ред.]
Так почалО називатися, коли канацькі укри (ті що «Мі нещодавно пжиїхали ж Чорончо») розпочали навчати вірних расових свідомих українців, ЯК САМЕ їм слід розмовляти українською. В ці незабутні роки так само з-за океану припливло інше лайно мовне насліддя, і українська мова збагатилася такими перлами, як порохотяг, гелікоптер, Европа (не плутати з Європою), похідне від останнього Евро.
- - оце все ще потребує статей окремо від даної
Подія знайшла відгук в широких фекальних народних масах:
«От би знайти мішок Евро – і на Летовище»
Відгук в культурі[ред.]
Як на теренах Тієї Країни -
«Па аерадрому, па аеродрому
Лайнер прабежал, как па судбе» (Вахтанг Кикабидзе, да?);
Так і в сучасній творчості співачок ротом, особливо про Родіну маянезіка:
«…я буду в БАріспалє
Сидєть в самальотє
І думать а пілотє,
Чтоби он взлєтєл
І афигенно сєл
Ну дє-нібуть в Паріже…» (Ялинка Йолка, пєсня ваапще-то про Прованс, о як!)
Як свідчать свідки, усі пісні про летовище, до речі, як і про паровоз, співають чи то з акцентом, чи то на суржикє. Вобщєм, палуркайтє в етіх ваших інтернатах – паймьотє.
