Шишига

Матеріал з Файна Меморії
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шишига[1] (шишка, шиш тощо) — ГАЗ-66, Самий Широкий Жип Повнопроивідна двоосна вантажівка підвищеної прохідності. Перші дослідні зразки ГАЗ-66 були створені у 1962 році як подальший розвиток 1,2-тонної вантажівки ГАЗ-62, яка випускалася у 1958—1962 рр. та замінник 2-тонної вантажівки ГАЗ-63, яку випускали в 1948—1968 рр.

Сферична шишига у вакуумі

Історія [ред.]

Друга світова війна науково (горами трупів) довела необхідність автомобілізації та підвищення мобільності військ навіть радянським партії та уряду. Але (у зв’язку із холодною війною) поставки студебекерів та Вілісів припинилися, довелося щось робити у цьому напрямку самостійно. Було створено ряд автомобілів підвищеної прохідності військового призначення від «Козла» (Газ-69, пізніше УАЗ-469) до Урала. Пепелац типу ГАЗ-66 – 2-вісний повнопривідний вантажопідйомністю до 2 тон. Випускався аж до 1999 року, коли був знятий з виробництва (бо ж криза, виробництво малосерійне, а від колгоспного ГАЗ-3307 відрізняється здорово).

Пізніше замінений на конвеєрі на «Садко» / «Єгерь» чи ГАЗ-3308 – десь таке саме, але трохи уніфікований з колгоспною капосною кабіною агрегат.

Крім того, шишигу прибрали з багатьох підрозділів арміі. Так, наприклад, досвід Афгану довів, що при підриві на протипіхотній міні усі, хто є в кабіні сабжу, гинуть одразу і гарантовано (бо без капота попереду).

В еРеФії близько 2007 був витіснений з армії КамАЗом (навіть у ПДВ – КамАЗ-43501, а ГАЗонівці так і не спромоглися підрізати свій Садко до більш-менш прийнятних розмірів десантної платформи а-ля Шишига).

Частково здерта з поршівської розробки, як і «Таблетка» після Другої світової.

Двигун на морозі можна гріти хоч паяльною лампою, хоч на ватрі.

Абсолютно безглуздий пристрій.[ред.]

Всі ресурси у рамках завдання (маса, міцність, розміри) – все було направлене на можливість їзди бо болотам та бездоріжжі, вишпарювання вантажівки з літака як з парашутом, так і без нього. Результат – авто мало прийнятне до корисного використання поза армією; везе мало, розміри платформи / КУНГа майже як у Газелі, а жере своїм 8-циліндровим двигуном чимало. Власна маса велика. Окремий цимес – ручка коробки передач десь праворуч біля дупи водія, що і так сидить мало не на двигуні, а скільки вояків ловили тим самим місцем футорку колеса, коли при виході з кабіни зіслизала нога? Під час їзди по бездоріжжю пасажири в КУНЗі літають, що твій Карлсон (врахуйте гострі кути різної апаратури зв’язку в тому ж КУНЗі – і Ви зрозумієте всі радощі такого прискореного пересування.


АЛЕ[ред.]

Величезні колеса. Само/блокування між колісних диференціалів. Підкачування коліс. Відносно коротка база при наявності хоч якої вантажної платформи.

Сьогоднішні «джіпери» сходять на лайно та сльози заздрощів, коли їхні «джіпи» сидять по кенгурятник у тому самому лайні, а «Шишига» їздить кругами і висмикує по черзі усіх штатною механічною лебідкою.

Шишка, так само, як і будь-яка інша вантажівка, могла бути чим завгодно, від стандартної армійської платформи з брезентовим тентом до спеціальних установок - бурова, лазневий пункт, бензовоз, пожежна машина, станція радіоперешкод або реактивна система залпового вогню "Град" (9К54).

Якась КШМка на базі Шишиги. Зв"зківець-кун стверджує, що Р142

У зв’язківців це і блядовозки персональні радіостанції, і КШМ (командно-штабні машини), наприклад, Р-118 (половинка Р-140), Р-125, Р-142; і апаратні дивізійної ланки – П-125 (не плутати з КШМ Р-125, бо телефонний комутатор), П-240, П-241, П-246, та безліч інших.

В авіації – виріб «Шахматист» - мобільна КВА для апаратури РЕБ літака Су-24М, тощо. Найбільш поширені сучасні різновиди - платформа і КУНГ в різних видах, в цьому випадку уся наявна начинка кунг’а (радіостанції і т. п.) звідти давно видерта і залишений тільки корпус, пристосований під перевезення пасажирів або населеність.


Значущість[ред.]

За «Совка» шишок було наклепано як лайна майже мільйон штук, для армії і колгоспів, так що й збереглося їх в працездатному стані теж немало. Звичайно, билинні часи, коли шишку з консервації можна було купити за 500 баксів,- давно пройшли; все, що можна було так купити, вже давно розікрадено і куплено, проте і зараз за цілком осудну суму можна знайти досить живий апарат.

Відповідно і використання - замість гроблення армійськими варварами чи колгоспниками сучасна шишка - або професійний екстремальний автомобіль (аварійна технічка, гірська легка вантажівка і т. п.), або фан-кар, Жип Дуже Широкий. У інтернетах вона, зрозуміло, набагато відоміша саме в другій якості - майже кожна зграя «тирнетних жиперів» або має таку машину в якості евакуатора, технічки, кемпера і ін., або бажає її придбати (ось щас доп'ємо, здамо пляшки, і на виручені гроші - відразу!).


Насправді[ред.]

А насправді це був цілком вдалий проект. Шишига з успіхом возила взвод солдатів. Правда, для цього ставився третій ослінчик в кузові, і сиділи вони на ній украй …неполіткоректно - один за одним, пикою в спину сусідові спереду. Проте, в порівнянні з 53-м бортовим газоном їхати було досить м'яко і комфортно. Якщо справа відбувається взимку і все ті ж три десятки захищені бушлатом/ватниками/валянками, поїздка в кунзі по дуже посіченій місцевості таки доставляє.)) Влітку гірше – усі плигають по усьому-таки кунзі.

Інший варіант використання - в якості тягача для легкого артилерійського озброєння, плюс розрахунок і боєприпаси. Теж непогано справлявся, причому навіть і в горах. До цього слід додати всяку чисто армійську смакоту, типу бензинового пускового підігрівача двигуна що дозволяє запустити движок практично у будь-який мороз навіть з посадженим акумулятором, гамак в кабіні для сну водія, печі для обігріву КУНГа і багато чого іншого. До речі, пічка «Запорожця» ЗАЗ-968М – один-в-один як обігрівач КУНГа ГАЗ-66, тільки менше за розмірами.

А от в цивільних умовах[ред.]

«вирахували», що «сволота ця» забагато жере палива, мало везе, а кулаки переднього приводу зношуються ой як швидко!

Спочатку ГАЗ-66 серйозно розглядався, як основна машина для ПДВ, а тому спочатку було випущено досить багато автомобілів в екзотичній версії «кабріолет зі зйомним верхом тенту кабіни».

На шасі шишиги існував і автобус АПП-66. Робився пепелац на 172 ЦАРЗ виключно для потреб армії і був виготовлений у кількості усього близько 800 штук. Використовувався сабж в основному як санітарний, а також для перевезення офіцерського складу в кількостях, що не уміщаються з комфортом у бобіку а так само для вивезення льотчиків на полювання/риболовлю. Проте незабаром на базі Шишиги з'явився серійний повнопривідний ПАЗ-3201, за який ратували не лише вояки, але і сільські рогулі колгоспники що не розуміли чому в країні розвиненого соціалізму™ вони повинні цілорічно використовувати для пересування звичайні бортові вантажівки, вахтівки чи недоавтобуси на базі все тих же вантажівок.