Рагуль

З точки зору безосібного, це сумовита стаття про рогулів
Хотілося б більше лулзів

Де лулзи? Якщо хтось найближчим часом не додасть сюди лулзів, пасивна половина читачів помре з нудьги. А краще просто видалить цю негідну хуйню.

{{#if: Статті без лулзів | }}

Рагу́ль (рог, ро́гуль) — одне зі зневажливих прізвиськ українців, яке вживалося виключно у Львові, переважно, деякими росіянами, - свідчать у власних працях українські вчені мовознавець лучанин Микола Рябчук і історик львів’янин Євген Наконечний, прояв російського шовінізму. У широкому розумінні вживалося і вживається інколи й дотепер стосовно всіх українців, у вужчому - стосовно всіх галичан, у ще вужчому - до українців мешканців Львова і Львівської області.

Також існує дуже дискусійна версія мовознавця киянки Л.Ставицької, яка посилається на думку журналістки полтавчанки С.Пиркало, яка в свою чергу посилалася виключно на твори деяких сучасних західноукраїнських молодих письменників (див.нижче). За словами цієї журналістки це слово є синонімом слова селянин, і нібито є вживаним в українському «молодіжному» і «кримінальному» середовищах. Ця думка посилено останнім часом пропагується в інтернеті і зводиться до ототожнення цими пропагандистами слова «рагуль» з «відповідними», в їхньому розумінні, для характеристики українських селян і колишніх селян епітетами «тупий», «неосвічений», «некультурний», і є підміною терміну кіч. Явище такого ототожнення і підміни є яскравою ілюстрацією психологічних проблем тої жменьки пропагандистів, які виключно й вживають це слово: невмирущого російського шовінізму і українофобії деяких львівських росіян за походженням і, так званого, комплексу малоросійства деяких українців, в основному не львівських за походженням, але проживаючих деякий час у Львові.

Ще одна інтернет-версія, малопопулярна, розширює поняття не тільки на «некультурних» українських селян чи селян колишніх, але й на інші національності, але ця версія практично ніким не підтримується, за винятком інтернету російського, оскільки її легко заперечити через повну відсутність не те що доказів, але навіть прикладів вживання у художніх чи публіцистичних творах хоча б мінімально відомих авторів, не кажучи вже про їх авторитетність.

Популярні версії про походження слова та їх науковий аналіз

Однією з версій походження слова є версія, що слово походить від слова рогатка (rogatka), так називалися невеликі споруди (будки), що знаходилися на перехрестях при в'їздах до міста, які за Австро-Угорщини і Польщі виконували функції митниці. Львів'яни словом «рогатка» називали і називають дотепер і ті споруди і самі місця, перехрестя, де знаходились рогатки.

Інша версія походження слова «рагуль» - від слова «роги», синонім образливого прізвиська українців худобою («бидлом») (худоба польською мовою - «bydło»). Слово рогуль утворене від кореня роги — тобто означає рогатий, той, що має роги, а вимова «рагуль», «рагатый» через літеру «а» свідчить про російськомовний корінь слова, від російськомовних «акаючих» деяких новітніх «цивілізаторів» Галичини у середині і кінці ХХ століття й переймають деякі українці це слово. А «примальовувати» роги українцям почали ще у XVII столітті, більш ніж 350 років тому, тоді «рогулем» оголосили Б.Хмельницького.

Отже, враховуючи це і те, що український народ до середини ХХ століття був переважно селянським народом, доходимо до висновку, що «рогуль» (російськомовна транскрипція - «рагуль») це зневажлива назва українців іноземними колонізаторами - поляками і московитами. Але останнім часом спостерігається вживання цього слова деякими західноукраїнськими літераторами молодшого покоління (див. нижче) і деякою частиною користувачів інтернету. Свідчать дослідники цього явища і вчені:

Ілько Лемко:

{{#if:|

„	після окупації Західної України Радянським Союзом росіяни, які сюди приїхали, почали зневажливо називати галичан спочатку «вуйками», з кінця 1960-х років «рагулями», а вже з середини 1980-х — «биками». Віднедавна деякі галицькі українці, мешканці міст, почали цими словами називати своїх же побратимів, але вихідців зі села.	“
{{#if:| — {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}} }}}}

{{#ifeq:Рагуль|Гайдлайнс|}}

Микола Рябчук:

{{#if:|

„	На жаль, досі так званий комплекс малоросійства розглядався, як правило, в контексті пропаганди, а не науки, в контексті більш-менш проникливої, але незмінно викривальної антиколоніальної публіцистики, а не, скажімо, антропології, соціальної психології чи психоаналізу. Тим часом перед нами типовий, описаний класиками культурної антропології, приклад засвоєння аборигенами колоніальної точки зору на себе як на недонарод із недомовою, недокультурою, недорелігією і т. д. і т. п. Це – прийняття фальшивого й самопринизливого self-image (уявлення про себе), нав'язаного колонізаторами, – в даному разі, уявлення про таку собі “співаючу і танцюючу Малоросію” (за Гоголем), котра коли й мала якесь самобутнє минуле, то майбутнього вже аж ніяк мати не може. Американська дослідниця Оксана Грабович, розвиваючи ідеї Франца Фанона, чудово описала цей процес засвоєння колонізованими негативного self-image, нав'язуваного колонізаторами, процес інтерналізації негативних проекцій панівної культури. Оскільки колонізований народ, – пише вона, – “внаслідок своєї політичної, економічної й загальної залежності від колонізатора не має змоги проектувати на нього свої власні негативні якості (“колективну тінь”, у термінах Юнґа, тобто все те негативне і деструктивне, що існує у колективній психіці), то він змушений проектувати їх на самого себе...” Приймаючи систему цінностей колонізаторів, колонізоване суспільство вступає в дедалі гостріший конфлікт із самим собою. Абориген починає ненавидіти себе і тим самим поглиблює власне приниження й поневолення. “Поневолена група стає врешті зневаженою меншістю на власній землі”. Як називають цю меншість у більшості наших міст, я гадаю, вам добре відомо: “быки, жлобы, когуты, рогули, колхозники” – перелік дерогативів можна продовжити.'	“
{{#if:| — {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}} }}}}

{{#ifeq:Рагуль|Гайдлайнс|}}

Приклади вживання деякими сучасними молодими літераторами

• У Львові завжди залишається приблизно та сама кількість сволоти, божевільних, патріотів, громадян, міщан, богеми, рогулів, москалів — усіх категорій населення (Юрій Андрухович, «Мала інтимна урбаністика»);
• …формали-тубільці — автохтонні жителі Мідних Бук — зовнішньо дещо відмінні, що пояснюється нечистою кров'ю. Даний ареал заселений гібридними видами: гопнік-рагуль, гоп «Прикарпатський», гопнікобик. (Любко Дереш, «Культ»);
• Я, Віктор Неборак, солідарний з нею [Оксаною Забужко] в тому, що з нас, українців, уже довгий час роблять «рогулів» і «жлобів» (Віктор Неборак, «Повернення в Леополіс»)

Приклади вживання у мас-медіа і в інтернеті

«Квінтесенція» російськомовного «освіченого» вживання:

• «Заповідник» «культурності» і «освіченості».

{{#if:|

„	Важнейшим событием в жизни рагулей является так называемое «вэсилле», что переводится с их диалекта как свадьба. Вторым по важности являются поминки. Вэсилле — это масштабная многодневная попойка, на которую приглашены все жители родного села рагулей а так же частично жители соседних двух сёл. В случае если жених и невеста из разных сёл, вэсилле празднуется в два захода. Плодятся рагули как цыгане, потому нередко можно наблюдать выводки из 3-5 детей, с которыми мамочки-рагулихи таскаются по магазинам, создавая толпу на пустом месте	“
{{#if:| — {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}} }}}}

{{#ifeq:Рагуль|Гайдлайнс|}}

«Квінтесенція» малоросійського «самозахисного» вживання( Автор-провокатор: Остап ДРОЗДОВ)... :

• До 750-річчя Львова: місто-феномен, місто-легенда, місто-жертва, частина «Рагулізм торжествує»

{{#if:|

„	культурній людині іноді просто страшно стає у Львові, бо вона оточена безліччю тих, хто тисне іншими смаками і поглядами. Тому культурні люди у Львові трішечки «втратилися». На узбіччя відійшли. Це такий самозахист.	“
{{#if:| — {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}} }}}}

{{#ifeq:Рагуль|Гайдлайнс|}}

Іронія є практично майже недоступною для розуміння ані першим ані другим... а той, хто спроможеться на іронічну проекцію, отримає від читання цього опусу задоволення:

• Як деякі українці сповідують рагулізм - ^{якесь бите посилання}

{{#if:|

„	Першим джерелом українського рагулізму можна безсумнівно назвати князя Святослава. Цей чорний покидьок вдягався, як турок, їв як турок і бігав, як турок. Далі через убогість, неосвіченість, підступність, нахабність, недорозвиненість нашого народу гідних прикладів рагулізму ми не зустрічаємо. Утім, з’являються козаки. Козаки – це суміш фіно-угрів, які у той час проживали на території Запоріжжя і диких племен середньої Азії. Причому більше серед козаків таких було азіатів, в цьому легко...	“
{{#if:| — {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}} }}}}

{{#ifeq:Рагуль|Гайдлайнс|}}

Далі там - про «рагуля-Т.Шевченка», «рагуля-І.Франка» і ще багато іншого...

Див. також

• Хохол
• Жлоб
• Бидло (прізвисько)
• Бадиль (прізвисько)
• Бик (прізвисько)
• Когут (прізвисько)
• Вуйко
• Рагулі
• Чурка (прізвисько)
• Чучмек (прізвисько)
• Українофобія
• Кіч

Примітки

ru:Рагуль Хотілося б більше лулзів