Києвофіл

Києвофіл — представник виду homo erectus (sapiens'ом тут навряд чи пахне) з непомірно роздутим почуттям кохання до міста Києва разом з усіма його закутками, зассаними під'їздами, грязюкою, вузькими роздовбаними вулицями, не реконструйованими з 1935 року, і двоповерховими хатами в центрі міста, в яких вже років 30 живуть бомжі. Кохання своє києвофіл виражає в тому, що завжди виступає КАТЕГОРИЧНО проти будь-якого розвитку міста, особливо якщо йдеться про будівництво нових будинків — це кривавий мозоль будь-якого києвофіла. Якщо києвофілу подобається хоча б якась новобудова - це не києвофіл.

А тепер - трошки м'якше

Києвофіл - зазвичай людина молодого або середнього віку, стать будь-яка. Основною ознакою києвофіла є неймовірна любов до усього, що пов'язане з Києвом. А саме, києвофіл шалено любить його зелені вулички, квітучі каштани, вузенькі провулки, затишні темні під'їзди з легеньким і знайомим з дитинства ароматом сечовини, м'якенька грязюка на тротуарі, в яку так приємно хлюпнути чоботом, старенькі дореволюційні будиночки, в які заходити небезпечно, бо вони щосекунди можуть розвалитися, але ж які історичні! При цьому справжній києвофіл всім серцем ненавидить будь-які реконструкції чи новобудови. Мотивують вони це тим, що ці новобудови неодмінно знищать унікальний київський дух, спаплюжать його історичне обличчя і сплюндрують все те, чим так дорожить києвофіл(про цінності києвофіла трохи нижче).
Що цікаво, частенько києвофілами є зовсім не мешканці міста, а люди, що були в Києві один раз в 1976 році, зупиняючись на два дні у бабусі на Петропавлівській Борщагівці, де вони проводили літні канікули між першим і другим класом. Але і це не обов'язково, києвофілом може бути навіть людина, що в Києві ніколи не була, а бачила хіба що на фотокартках — це не має бути перепоною для справжнього києвофіла на його шляху до обожнювання унікальної затишної історичності Міста На Дніпрі.

Цінності києвофіла

Очєнь уютний дворік. Об'єкт обожнювання києвофіла.

Києвофіл за замовчуванням обожнює все, що знаходиться в центрі Києва і було побудоване до 1991 року. Це рік приблизний і у кожного києвофіла загалом може різнитися, головне щоб в конкретному будинку чи вулиці києвофіл вбачав історичність. Імовірно саме через це так і виходить, бо будинки до 1991 року належать до радянської епохи, а отже несуть на собі тавро історичності. Деякі віддаляють цей рубіж і зупиняються на роках правління Сталіна до початку правління Хрущова разом з його «боротьбою з надлишками» і тотальною економією на усьому, чому лише можна і не можна. Майже все, побудоване в дев'яностих роках, не кажучи вже про двотисячні, в очах києвофіла є потворним, жахливим, повним соромом і «шрамом на обличчі міста».
Особливо києвофіли цінують таку ефемерну річ, як затишок(то біш уют) колишнього Києва, який разом з усіма цими новобудовами був назавжди втрачений. Будь-що, що подобається києвофілу одразу отримує ярлик затишності. Якщо запитати у києвофіла, що саме він розуміє під цим загадковим поняттям «унікального києвського затишку», скоріше за все він пошле вас подалі. Бо справжні києвофіли інстинктивно знають, що таке той затишок, а раз ви питаєтесь, то значить ви не києвофіл і розмовляти з вами немає сенсу.
Кожний києвофіл спить і бачить, як зробити Київ містом своєї мрії. Для цього потрібно негайно зупинити все будівництво, всі будинки вище 5 поверхів знести і побудувати на їх місці двоповерхові цегляні будиночки в стилі раннього 19 століття. Всі вулиці негайно замостити бруківкою, або зробити взагалі грунтовими і звузити, залишивши лише по одній смузі руху для транспорту, а всю іншу територію засадити каштанами. Під цими каштанами потрібно ходити пішки, пити напої, пасти гусей і грати з сусідами в шахи. Над цим усім височітиме Лаврська дзвіниця і Софійський Собор. От тоді і настане всім благодать і щастя.
Чудовим прикладом кульмінації цінностей києвофіла є світлина праворуч. Хіба ви не відчуваєте цей затишок і цю історичність?

Ненависть києвофіла

Об'єкт ненависті києвофіла.

Києвофіл ненавидить все, що може змінити зовнішній вигляд міста. Найбільш помітно на місто впливають нові висотні будинки і хмарочоси, тому їх києвофіл ненавидить особливою лютою ненавистю. Але навіть якщо в будинку лише 5 поверхів — це не врятує його від пильного ока і разючих променів ненависті києвофіла.

Джерела такого ставлення

Не потрібно бути німецьким психологом кінця 19 століття, аби зрозуміти причини такого тяжкого зітхання києвофілів по назавжди втраченим зассаним під'їздам затишним дворам. Бо коли ти був малий і на леваді кози пас, тобі все в навколишньому світі подобається і все тебе тішить. І сонце тобі яскраве і травичка зелена і будиночки затишні і приємні. І в тебе формуються чудові ностальгічні спогади, які так приємно підвечір дістати з закутків пам'яті і згадати, які ж чудові були часи голопузого дитинства. А тут зненацька з'являється якийсь забудовник і хоче цю всю твою рідненьку, роками виплекану ностальгію взяти і перебудувати, навіть не спитавши дозволу. Ну як тут не засмутитися, еге? І жодні логічні доводи не діють, це чисто емоціональне явище.

Особливо помітні об'єкти постійної уваги києвофілів

Об'єкти обожнювання києвофілів

• Пейзажна Алея
• Поділ
• Набережна Дніпра

Об'єкти ненависті києвофілів

• Новий район «Воздвіженка»
• Будь-які новобудови на Подолі
• Будь-які спроби щось побудувати на набережній Дніпра

Народна творчість і копіпаста

Дуже гарну іронічну замальовочку написав kolega1. Як ви гадаєте, як би зараз виглядав Київ, якби в 12 столітті існували києвофіли?

„	Активісти "Збережи Старий Київ" виступають проти будівництва Софійського собору 12 грудня, Київ. Давньоукраїнські новини - Активісти громадської ініціативи "Збережи Старий Київ" виступають проти будівництва Софійського собору. "Цей бридкий грецький новоділ планують звести у безпосередній близькості із варязьким цвинтарем під стінами граду Володимира", - сказав в інтерв'ю "Давньоукраїнським новинам" голова ініціативи Андроній. За його словами, Ярослав Мудрий не дав гарантій, що могили "раптово" не знесуть. Більше того, за інформацією ініціативи на місці могил вже заплановано розташувати землянки, в яких мешкатимуть будівельники з Царгороду. У адміністрації Ярослава Мудрого запевнили, що рішення про будівництво собору є законним. "Там поле! Там нічого немає! Ми лише недавно билися там із печенегами! Що там зносити?", - здивувався тівун Людота. "А тих, хто заважатиме - посадимо на кіл", - додав він.	“
— Джерело

Ось ще цитата з форуму scyscrapercity.com, що розкриває мотивацію києвофіла:

„

Тихо и без привычной истерики разрушили спорткомплекс Днепр. Спорткомплекс в самом центре - на улице Щорса. Да, спорткомплекс давно не работал, был заброшенным, но это было одно из немногих мест для занятия спортом. Характерно, что не было ни пикетов киевофилов ни истерики в прессе. Все прошло тихо-гладко. На основании этого, я могу предположить, что все их истерики или проплачены (конкурирующими строительными фирмами или еще кем-то) или завязаны на личном интересе. Еще бы! Строители покушаются на скверик, в котором гадит собачка киевофила. Настоящий киевофил никогда не убирает за своей собачкой, никогда не убирает в скверике или дворе, никогда не садит деревья. (Он просто льет слезы и ненавидит все новое - киевофилит). Или строители покушаются на незаконно установленный во дворе гараж киевофила. Вот такие сумбурные и печальные мысли.

“

І з автором важко не погодитися.

Цікавинки

Осередки києвофільства:

• Спільнота interesniy_kiev
• Спільнота kiev
• Типовий допис, де києвофіл розмірковує, як раніше було гарно, затишно і історично, а стало погано.