Олесь Бузина

Олесь Бузина (Лисий вурдалак)

Олесь Бузина дивиться на тебе, аноне, як на лайно

А те, що я найпопулярніший письменник — то є факт. «Вурдалак Тарас Шевченко» — тираж більше ста тисяч (включаючи останнє, доповнене видання, тираж якого вже розійшовся і скоро доведеться друкувати ще — книга буде ще товстішою!). «Таємна історія України — Русі», її тираж вже більше п'ятидесяти тисяч примірників — за два роки! «Поверніть жінкам гареми» — тираж за півроку більше десяти тисяч

Походження сабжу

Олесь Олексійович Бузина народився у сім'ї офіцерів 5-го ідеологічного управління КГБ УРСР.

У школі відрізнявся вмінням писати и читати, найбільш сильне враження на майбутнього письменника справив вразив німецький гумор. У піонерському таборі, в НДР, де він був разом із німцями, вони в одному з конкурсів бігали наввипередки, затиснувши у сідницях монетку. Коли учасник добігав до відра, він сідав і ця монета падала туди Пруфлінк. З цією монетою (ювілейні п'ять марок) Олесь ходить й досі.

Також в компанії фанів бздить, як німець, на гучність.

Чому і коли навчався, як трудився

У 1992 році Олесь Бузина закінчив філологічний факультет Київського університету (імені отого самого Шевченка) за спеціальністю «викладач російської мови та літератури», проте нахуя воно йому всралось викладацькою діяльністю не займався, натомість він подався у завучі школи гувернанток, де займався розбещенням малолєтніх блядєй домашньої прислуги.

Від жовтня 1992 року працював літературним редактором газети «Книжник».

Від квітня 1993 року — літературний редактор, від грудня 1993 року — репортер відділу науки; від березня 1994 року — спеціальний кореспондент відділу науки, від жовтня 1996 року — головний по лулзам спеціальний кореспондент блоку розваг газети «Киевские Ведомости».

Сам про себе

Про себе пан Бузина каже таке:

„

— Я не собирался быть журналистом. Профессия эта меня никогда не интересовала. Но сразу стать писателем невозможно. Нужно было работать. А кем работать, если любая профессия у меня вызывала омерзение, кроме одной — журналистики? Даже не так: эта профессия у меня вызывала наименьшее омерзение, поскольку в идеале я предпочел бы вообще не работать

“

Пан Бузина називає себе і українцем, і росіянином оскільки вважає москалів росіян, білорусів і українців єдиним «суперетносом".

Як письменник

...Олесь Бузина став відомим після виходу в світ книги Вурдалак Тарас Шевченко, в якій він у різний спосіб посиленням акцентів на негативних моментах біографії зміг накидати чимало лайна у вентилятор вибудувати правдивий і чесний не дуже такий образ Тараса Шевченка.

Регулярно розповідає на російському телебаченні про / за Україну.

Бузина і самий справедливий в світі український суд

Свого часу (10 років тому) національна спілка письменників України звернулася до прокуратури Подільського району Києва з проханням порушити проти кореспондента газети «Киевские ведомости» Олеся Бузини кримінальну справу за розпалювання міжнаціональної ворожнечі та наклеп на адресу поета Тараса Шевченка.

Всім було похуй.

Прокуратура визнала, що нахуя це нада журналіст розпалював неприязнь до української нації, а також у своїх публікаціях і книзі «Вурдалак Тарас Шевченко» ображав націянального поета і зводив наклепи на нього. Але у зв'язку з тим, що дії Олега Бузини не є соціально небезпечними, а в нього на утриманні є малолітня дитина, журналіст підпав під амністію.

Більш свіжіші подвиги націянального героя

Зараз він її ґвалтуватиме здасть до відділку

Отой самий "Вурдалак..."

З того часу ніхто з митців і прокурорів творчістю Бузини вже не цікавився. Тепер ним цикавляться лише кондитери.

Зокрема, 22 березня 2009 року, у відповідь на книгу Олеся Бузини «Поверніть жінкам гареми» активістка руху FEMEN Олександа Шевченко на презентації нової книги пустила авторові в лице торт за «образу на адресу українських жінок».

У відповідь Олесь Бузина схопив дівчину і згвалтував її прямо на підлозі тримав до приїзду міліції. Двоє з відвідувачів магазину намагалися заступитися за Олександру, однак письменник почав бризкати в їм у лице рідким лайном з-під хвоста газовим балончиком. За повідомленням офіційного блогу організації, постраждалими стали двоє журналістів, яких було доправлено до лікарні з «серйозними травмами» очей.[1] а нєхуй.

Прям-таки увесь Бузина

http://www.from-ua.com/specproject/12.html - спец-Бузина-проект

Одні з крайніх тем (мовою ориґіналу):

• Бузина: Киев может исполнить роль Брюсселя в славянском аналоге ЕС [2]
• Триединая Русь по-зюгановски [3]
• Бузина: для чиновников наступает 37-й год, а СБУ – вместо НКВД [4]
• Олесь БУЗИНА. Хвіст для Бандери

З'їзд потужної націонал-свідомої партії. Простора конференц-заля оздоблена державними прапорами, портретами бандеро-мазеп і дівочими віночками...

З динаміків долинає життєрадісна музика: «Лєнту за лентою патрони подавай, український повстанче, в бою не відступай!»

Присвячується редактрисі газети «День» Ларісє Івшиной та раднику Юлії Тимошенко Алєгу Мєдвєдєву

На трибуну піднімається Провідник – молодий дужий хлоп з пикою істинного арійця, якого щойно відірвали від плуга. Делегат у першому ряду шепоче сусіду на вухо... [5]

Перли відтіля:

– Пане Провіднику! – натхненно починає він. – Давайте внесемо до парламенту пропозицію, щоб усі свідомі українці обов'язково вживлювали собі хвости і носили їх, як на публічних закладах, так і у приватній обстановці. Це надасть нам можливість відрізнитися не лише від москалів, але й від несвідомих українців, які не люблять свою Батьківщину!

Кілька безкінечних митей заля мовчить, чи не знущається з них молодик? Може, це чергова підступна москальська провокація? Делегат-консерватор з вусами, як у Левка Лук'яненка, поважно прорікає:

– Хвіст – не вихід. Добродій Бандера, як відомо, не носив хвоста.

– Як не носив? – перебиває його кравчукоподібний делегат-ідеолог. – Ми не знаємо цього достеменно. Більшість фото Бандери зображують його лише до пояса, як на документи, або у повний зріст анфас у урочистій обстановці. Немає жодної світлини, де б цей наш найвизначніший герой знявся ззаду. Окрім того, більшу частину своєї героїчної діяльності добродій Бандера провів у підпіллі. Він міг носити у підпіллі хвоста, нікому його не показуючи, – наприклад, ховаючи у штани.

– Але ж ми не будемо ховати свої хвости у штани?! – заволав хтось з найрадикальніших делегатів. – Кого нам боятися?

– Нікого! – підтримали його. – Ми в своїй країні і можемо показувати свої хвости будь-де і кому схочемо!

З'їзд потонув в океані оплесків. Зі стіни навіть впав один з дівочих вінків. Ледве не попадали і прапори, але їх вчасно підхопили. [6]

Фофудья! Ісконно ґоворю вам! Фофудья!