Субкультури

ЗіҐ Скін!

Старі, але симпатичні хіпі

Субкультура - певна спільнота людей, що живе у відмінному від загальновизнаного світі цінностей та пріоритетів. Тобто, у тому ж фізичному оточенні, але дивиться на навколишні речі інакше, - через призму своїх пріоритетів.
Часто субкультурами є релігійна секта чи клуб машиністів-любителів, але такі види є непопулярними через малу глобальність ідей і їх доступність (не усі ми маємо Харлі Девідсон).

Золотий вік субкультур

В давнину, коли люди в переважній більшості жили у селах, що горбатилися на годівлю міст, а ті, хто жив у міста - постійно вбивали одне одного, людям не було коли задуматися "Може я ґей?" чи "А раптом мені личить ридати?". Та з розвитком миру і все більшої стабільності, такі думки поступово починають виникати.

На байку

Ґоти і їх коте

Найбільш яскравим прикладом сабжа є "молодіжна субкультура", в просторіччі - "неформали". Їх головна фішка в тому, що вони виділяються на тлі мас своїм екстравагантним зовнішнім виглядом і не менш зухвалою життєвою позицією.

Неформали - це юні бунтарі які дивляться на предків і інших, хто "не в темі", як на стадо. Проте при цьому через якісь причини вони не можуть повністю відмовитися від цінностей традиційної культури і відгородитися від зовнішнього світу. Особливо це стосується школоти, у якої фактично немає ніяких прав і свобод вибору і дій. Вони вимушені знаходитися в товаристві нормальних людей, які їх не розуміють, через що переживають постійне почуття дискомфорту, і взагалі - ненавидять традиційний спосіб життя і прагнуть його знищити.

Глибоко в душі кожен неформал мріє, що його субкультурка коли-небудь стане домінуючою і захопить світ.

Серед найвідоміших субкультур:

Бітники

(сер. 1940-х - кін 1950-х) - поети та письменники; часто у різних джерелах, як то енциклопедії, чи тематичні журнали,- називаються субкультурою. Очевидно, бо відрізнялися від прийнятих тоді стилів письменництва, були певним андеґраундом в літературі.

Хіпі

(сер 1960-х) - спровокований у багатьох аспектах суцільним страхом перед глобальною війною з СРСР, та військовими діями США взагалі. Також часто звуться "діти квітів" за те ж прагнення до миру.

Панки

(з сер. 1970-х) - фішкою вважають відкидання моральних принципів та загальнолюдських культурних надбань у області міжлюдських стосунків.

Готи

(з 1979) - надихаються естетикою смерті, творами, що створені під натхненням естетикою смерті. Полюбляють цвинтарі, усе, що пов'язане з ритуалами поховання, ніччю, темрявою.

Скінхеди

- від "шкіряна голова" - (з 1969) - попри довільну історію виникнення у Британії, наразі галасу завдають переважно праві скінхеди, під час чергового побиття негрів чи азіатів, вони ж вважаються спорідненими з як неонацистами так і антифа.

Металісти

(з 1980-х років) - субкультура, зазвичай позбавлена ідеології та зосереджена на музиці у стилі хеві- чи влек-метал. Характеризуються схильністю до вживання алкоголю та великою розгалуженістю стилів.

Фурі

(з 1980-х) - прихильники людиноподібних тварин. Себе вважають теж пухнастими і хвостатими. Чим більше перевтілення в тварину - тим крутіший фурь. Людей звуть хуманами. Йїфф (англ. yiff, їфф) - фурі-арт з елементами еротики. Цим словом називають як художні роботи і літературні твори, на яких зображений або описується статевий акт звіроподібних/антропоморфних істот, так і рольовий відіграш такого статевого акту. На сьогодні це слово використовується не лише субкультурою фурі.Першими слово "йїфф" стали використовувати англомовні прихильники фурі в онлайнових ролевих іграх MUCK (зокрема, FurryMUCK). Слово виникло як наслідування звуків, що видаються лисицями в період шлюбних ігор. У своєму англійському написанні (yiff) слово схоже на звуконаслідувальне шотландське дієслово yaff, що означає гавкати, повискувати .

Байкери

(з 1950-х) - мають специфічний стиль життя, орієнтований на провідну роль мотоцикла - байка.

Япі

(з 1980-х) - у протиставлення до хіпі, культура не нероб, навпаки - пахати до втрати свідомості на роботі! основи її закладені офісною культурою США, відповідний і погляд на світ. Культивується в Японії. Особливо цінуються представники, що володіють особистим бізнесом.

Отаку

(др. част. 1980-х) - у самій Японії має значення подібне до значення слова "фаґ", але іноземцям все-одно і в усіх країнах, що підпали під злісний вплив США тепер означає прихильників аніме.

Растамани

(з 1990-х) - спочатково, прихильники растафаріанства, але у наші часи прирівнюються до просто нариків, що вживають гашиш чи марихуану.

Рух зародився на початку 1930-их років на Ямайці під впивом лідера чорного сепаратизму Маркуса Ґрейві.

У світі налічується біля мільйона прихильників растафаріанства. Особливо рух поширений на Ямайці, де растафаріанами називає себе 10 % населення. Відомий реґі музикант Боб Марлі має неофіційний статус пророка растафаріанства.

В Україні

В Україні існує молодіжна субкультура растаманів, які приймають здебільшого зовнішні риси растафаріанства, не поділяючи його релігійних поглядів.

Серед характерних ознак растаманів: захоплення реґі, а, особливо Бобом Марлі, дреди і расточки, червоно-зелено-жовті кольори в одязі, почасти куріння коноплі і вегетаріанство.

Футбольні фанати

(з 1950-х) - прихильники тої чи іншої футбольної команди, що у випадку її програшу зносять усе на своєму шляху, аки стадо лютих бізонів, чи табун довбодзьобів, що несеться на спарювання.

Гопники

(з 1990-х) - діти люмпен-пролетарів та люмпен-пролетарських кварталів, дехто вважає це соціальною клясою, інші - користуючись рядом специфічних ознак - виділяють як субкультуру.

Емо

(з 1980-х) - надмірне акцентування на вираженні емоцій і легкій емоційній подразливості, на практиці виявляється слинявством. Емо - улюблений об'єкт побиття панками та гопниками.

Емо (скорочення від «емоційний») — стиль музики, що виник в середині 80-х років із Хардкор-панку. Під час існування дуже змінився і урізноманітнився, розділившись, в свою чергу, на піджанри. Характерними ознаками емо-стилю є надривний вокал від крику до плачу і стогону.

Плач, стогін, а також комбінації чорного та рожевого в усьому - одязі, зачісках, макіяжі, тонуванні авто, власних речей - це саме те, від чого емо аж втрачають свідомість.

Вельми поширено серед підлітків 13-17 років (хоча іноді зустрічаються і старші прихильники). Головне для представників цієї субкультури - емоції. І вони черпають їх звідусіль - із музики, книг, кіно. Часто в емо-музиці переважає крик («скрім»), плач, вереск.

Серед інших субкультур особливою любов'ю не обділені, особливо хлопчача частина емо. Їх вважають плаксіями і всерйоз не сприймають. Носять виключно чорно-рожевий одяг, кеди, часто стрижуть волосся і залишають довгу чілку, що закриває пів-обличчя. Волосся і нігті нерідко фарбують у чорний колір. Хлопці вдягають обтягуючі штанці з низеньким поясом і приталений верх. Люблять обвішуватися значками і фенечками, пірсинг, часто носять маленькі тонелі. Мета їхнього одягу - стерти різницю між хлопчиком і дівчинкою.

Прихильники Емо дуже чутливі, емоційні діти, які виносять протест «сірому, буденному» суспільству. Але, найголовніше, цей протест може бути небезпечним для самих представників цієї субкультури, оскільки носить саморуйнівний характер.

---

Найчастіше, представники субкультур виглядають дивно у порівнянні з іншими людьми.

• У гарних іграх GTA, особливо у Вайс-сіті, творці гожо посміялися з них, представивши їх як групки людей, що ходять поряд (що характерно, байкери теж піші) і просто б'ють тих, хто опинився поряд.