Субкультури

Матеріал з Файна Меморії
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Субкультура — певна спільнота людей, що живе у відмінному від загальновизнаного світі цінностей та пріоритетів. Тобто, у тому ж фізичному оточенні, але дивиться на навколишні речі інакше, — через призму своїх пріоритетів.
Часто субкультурами є релігійна секта чи клуб машиністів-любителів, але такі види є непопулярними через малу глобальність ідей і їх доступність (не усі ми маємо Харлі Девідсон).

Старі, але симпатичні хіпі

Золотий вік субкультур[ред.]

В давнину, коли люди в переважній більшості жили у селах, що горбатилися на годівлю міст, а ті, хто жив у містах  — постійно вбивали одне одного, людям не було коли задуматися «Може я блакитноокий ґей?» чи «А раптом мені личить цілодобово ридати у рожевого носовичка?». Та з розвитком миру і все більшої стабільності такі думки поступово починають виникати.

Найбільш яскравим прикладом сабжу є «молодіжна субкультура», в просторіччі  — «неформали». Їх головна фішка в тому, що вони виділяються на тлі мас своїм екстравагантним зовнішнім виглядом і не менш зухвалою життєвою позицією.

Неформали — це юні бунтарі які дивляться на власних предків, та всих інших, хто «не в темі», як на стадо. Проте при цьому через якісь причини вони не можуть повністю відмовитися від цінностей традиційної культури і відгородитися від зовнішнього світу. Особливо це стосується школярів, у яких фактично немає ніяких прав і свобод вибору чи дій. Вони змушені знаходитися в товаристві нормальних людей, які їх не розуміють, через що переживають постійне почуття дискомфорту, і взагалі — ненавидять традиційний спосіб життя і прагнуть його знищити.

Глибоко в душі кожен неформал мріє, що його субкультурка коли-небудь стане домінуючою і захопить світ.

Серед найвідоміших субкультур:[ред.]

Бітники[ред.]

(сер. 1940-х — кін 1950-х) — письменники та інші митці; часто у різних джерелах, як то енциклопедії, чи тематичні журнали,- називаються субкультурою. Очевидно, бо відрізнялися від прийнятих тоді стилів письменництва, були певним андеґраундом в літературі.

Хіпі[ред.]

(сер 1960-х) — спровокований у багатьох аспектах суцільним страхом перед глобальною війною з СРСР, та військовими діями США взагалі. Також часто звуться «діти квітів» за те ж прагнення до миру.

Панки[ред.]

(з сер. 1970-х) — фішкою вважають відкидання моральних принципів та загальнолюдських культурних надбань у області міжлюдських стосунків.

Готи[ред.]

Ґоти і їх коте

(з 1979) — надихаються естетикою смерті, творами, що створені під натхненням естетикою смерті. Полюбляють цвинтарі, усе, що пов’язане з ритуалами поховання, ніччю, темрявою.

Представники руху з’явилися в 1979 році на хвилі пост-панку. Панківський епатаж готи спрямували в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.

Характерний зовнішній вигляд готів
  • Чорний (темний) одяг. Чорне довге волосся. Високі шнуровані черевики.
  • Чорний корсет, облягаючі чорні нарукавники і чорна максі (для дівчат), одяг під старовину, кльошовані рукави, шкіряний одяг.
  • Нашийник з колючками.
  • Срібні прикраси окультної тематики.
Символіка готів
  • Можна зустріти і єгипетську і християнську і кельтську символіку.
  • Основним готичним символом є єгипетський «Анк», символ вічного життя — ймовірно, у зв’язку з темою вампірів, безсмертя.
  • Також часто вживаються й інші єгипетські символи — такі як «Око Ра».
  • Християнська символіка використовується менше, переважно в вигляді звичайних розп’ять (тільки зі стильним дизайном).
  • Кельтська символіка зустрічається у виді кельтських хрестів і різних кельтських орнаментів. Досить широко представлена окультна символіка — використовуються пентаграми (як звичайні , так і перевернуті), перевернуті хрести, восьмипроменеві зірки (символи хаосу).
  • Також використовується безліч різних символів смерті — прикраси з кістяками, черепами, і т. д.
  • До чисто готичних символів можна віднести кажанів — різні зображення кажанів (зв’язок з вампірами очевидний) ви можете зустріти на сотнях готичних сторінок в Інтернеті і на багатьох прикрасах.
  • Також символами готичної субкультури можна вважати вовка, сову.

Скінхеди[ред.]

ЗіҐ Скін!

— від «шкіряна голова» — (з 1969) — попри довільну історію виникнення у Британії, наразі галасу завдають переважно праві скінхеди, під час чергового побиття негрів чи азіатів, вони ж вважаються спорідненими з як неонацистами так і антифа.

Металісти[ред.]

(з 1980-х років) — субкультура, зазвичай позбавлена ідеології та зосереджена на музиці у стилі хеві- чи влек-метал. Характеризуються схильністю до вживання алкоголю та великою розгалуженістю стилів.

Металі́сти, металхеди (англ. metalhead, headbanger, metallian) — субкультура, натхненна музикою в стилі метал. З’явилася у 1980-их роках.

На відміну від, наприклад, субкультур готів і панків, субкультура металістів позбавлена яскраво вираженої ідеології і зосереджена, головним чином, навколо музики. Проте, є деякі риси, які вважаються характерними для представників субкультури.

Тексти метал-гуртів пропагують незалежність, самостійність і впевненість у собі, культ «сильної особи». Відношення до релігії різне. Не зважаючи на велику кількість релігійної і окультної містики в текстах метал-гуртів, вони, як правило, не носять місіонерського характеру і сприймаються прихильниками як алегорія. Серед любителів блек-металу бувають язичники і сатаністи, але для прихильників інших різновидів це нехарактерно.

SybKylt 05 metal.jpg

У пресі з’являлися дослідження, які стверджують, що інтелектуальний рівень металістів може бути досить високий, а захоплення металом може бути ознакою інтелігентності.

  • Серед металістів популярна фантастична і містична література (Г. Лавкрафт, Дж. Толкін, Ф. Герберт, В. Берроуз та інші), міфологія (особливо скандинавська).

Відомий давній зв’язок культури металістів з культурою байкерів. Мотоцикли і швидкість загалом оспівуються метал-гуртами як символ сили і незалежності, тому мотоциклетне хобі поширене серед металістів. У свою чергу, серед байкерів важкий метал є найпопулярнішою музикою.

Металісти не асоціюються з вживанням наркотиків, але вважаються схильними до вживання алкоголю

Зовнішній вигляд
  • Довге волосся у чоловіків
  • Шкіряна куртка «косуха», шкіряна жилетка.
  • Чорні футболки або балахони з логотипом улюбленого метал-гурта.
  • Напульсники — шкіряні браслети із заклепками і/або шипами, шипасті, клепані ремені, ланцюги на джинсах.
  • Нашивки на одязі і інших предметах з зображеннями метал-гуртів.
  • Важке взуття — «камелоти», «гріндерси», «мартінси», «стіли», «гади», звичайні високі черевики. *Короткі чоботи з ланцюгами — «козаки». Туфлі (як правило, гостроносі, «готичні» штиблети).
  • Джинси (зазвичай сині або чорні), шкіряні штани, як правило, заправлені у взуття.
Роберт Хелфорд

У 80-ті роки мода в світі металу багато в чому визначалася популяністю глем-металу, тобто в ній були багато «кольорових» речей на зразок білих, «тигрових» і т. д. шкіряних курток, білих кросівок, але в кінці 80-их — початку 90-их сформувався поширений понині «суворіший» і зрештою практичний, придатний для носіння «в побуті» гардероб за принципом «чорні джинси плюс косуха».

Проте одяг не є основним атрибутом представників даної субкультури. Серед прихильників важкої музики немало тих, хто байдуже, іронічно, а то і негативно відноситься до «дрес-коду» прийнятому в компанії, але при цьому не менше цікавиться безпосередньо музичною складовою.

Ввів подібну форму одягу британський металіст співак Роберт Хелфорд, який в кінці 1978 року на концертах своєї групи Judas Priest почав одягатися в шкіряний одяг з металевими прикрасами.

Останнім часом все частіше в одязі металістів зустрічається різноманітний армійський камуфляж. Особливо популярні такі речі, як камуфляжні армійські штани і шорти, які носяться разом з чорною футболкою із логотипом метал-гурту. Також сучасні металісти носять «безпальцівки» (шкіряні рукавиці з обрізаними пальцями), часто в рукавиці вставляють заклепки або шипи.

Байкери[ред.]

На байку

(з 1950-х) — мають специфічний стиль життя, орієнтований на провідну роль мотоцикла — байка.

Окрім байка всі байкери фанатіють по важкому металу. Тому зовнішній вигляд у них дуже схожий на вигляд металістів. Досить цікаво, що ця субкультура вже стара, і «неформали» трапляються 40-50-річного віку. Такі собі черевані в косухах і банданах з черепом і кістками на власному лисому черепі.

Япі[ред.]

(з 1980-х) — у протиставлення до хіпі, культура не нероб, навпаки — пахати до втрати свідомості на роботі! основи її закладені офісною культурою США, відповідний і погляд на світ. Культивується в Японії. Особливо цінуються представники, що володіють особистим бізнесом.

Отаку[ред.]

(др. част. 1980-х) — у самій Японії має значення подібне до значення слова «фаґ», але іноземцям все-одно і в усіх країнах, що підпали під злісний вплив США тепер означає прихильників аніме.

Растамани[ред.]

(з 1990-х) — спочатково, прихильники растафаріанства, але у наші часи прирівнюються до просто нариків, що вживають гашиш чи марихуану.

Рух зародився на початку 1930-их років на Ямайці під впивом лідера чорного сепаратизму Маркуса Ґрейві.

У світі налічується біля мільйона прихильників растафаріанства. Особливо рух поширений на Ямайці, де растафаріанами називає себе 10 % населення. Відомий реґі музикант Боб Марлі має неофіційний статус пророка растафаріанства.

В Україні

В Україні існує молодіжна субкультура растаманів, які приймають здебільшого зовнішні риси растафаріанства, не поділяючи його релігійних поглядів.

Серед характерних ознак растаманів: захоплення реґі, а, особливо Бобом Марлі, дреди і расточки, червоно-зелено-жовті кольори в одязі, почасти куріння коноплі і вегетаріанство.

Футбольні фанати[ред.]

(з 1950-х) — прихильники тої чи іншої футбольної команди, що у випадку її програшу зносять усе на своєму шляху, аки стадо лютих бізонів, чи табун довбодзьобів, що несеться на спарювання.

Гопники[ред.]

(з 1990-х) — діти люмпен-пролетарів та люмпен-пролетарських кварталів, дехто вважає це соціальною клясою, інші — користуючись рядом специфічних ознак — виділяють як субкультуру.

Емо[ред.]

SybKylt 06 emo.jpg

(з 1980-х) — надмірне акцентування на вираженні емоцій і легкій емоційній подразливості, на практиці виявляється слинявством. Емо — улюблений об’єкт побиття панками та гопниками.

Емо (скорочення від «емоційний») — стиль музики, що виник в середині 80-х років із Хардкор-панку. Під час існування дуже змінився і урізноманітнився, розділившись, в свою чергу, на піджанри. Характерними ознаками емо-стилю є надривний вокал від крику до плачу і стогону.

Плач, стогін, а також комбінації чорного та рожевого в усьому — одязі, зачісках, макіяжі, тонуванні авто, власних речей — це саме те, від чого емо аж втрачають свідомість.

Вельми поширено серед підлітків 13-17 років (хоча іноді зустрічаються і старші прихильники). Головне для представників цієї субкультури — емоції. І вони черпають їх звідусіль — із музики, книг, кіно. Часто в емо-музиці переважає крик («скрім»), плач, вереск.

Серед інших субкультур особливою любов’ю не обділені, особливо хлопчача частина емо. Їх вважають плаксіями і всерйоз не сприймають. Носять виключно чорно-рожевий одяг, кеди, часто стрижуть волосся і залишають довгу чілку, що закриває пів-обличчя. Волосся і нігті нерідко фарбують у чорний колір. Хлопці вдягають обтягуючі штанці з низеньким поясом і приталений верх. Люблять обвішуватися значками і фенечками, пірсинг, часто носять маленькі тонелі. Мета їхнього одягу — стерти різницю між хлопчиком і дівчинкою.

Прихильники Емо дуже чутливі, емоційні діти, які виносять протест «сірому, буденному» суспільству. Але, найголовніше, цей протест може бути небезпечним для самих представників цієї субкультури, оскільки носить саморуйнівний характер.


Найчастіше, представники субкультур виглядають дивно у порівнянні з іншими людьми.

  • У гарних іграх GTA, особливо у Вайс-сіті, творці вдало покепкували, представивши їх як групки людей, котрі ходять (що характерно, байкери теж піші) і просто б’ють тих, хто опинився поряд.

Примітки[ред.]