Тарас Шевченко: відмінності між версіями
Usik64 (обговорення | внесок) |
Usik64 (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
*Перший раз у 1843 приїхав на Батьківщину, заїхав до [[Київ|Києв]]а, славненько побухав у Гребінок і Рєпіних, відвідав тих, що залишилися з його сім’ї, настрочив декілька поезій <ref>Звісно, факт, що його родичі залишилися в кріпаках, і не можуть розділити з ним радість романтичної подорожі Вкраїною, вельми засмутила Тараса, і він вдарив по ганебному самодержавству "Розритою могилою", але в Пітер чомусь таки повернувся - поближче до ненависного самодержця</ref>, видав декілька книжок, і повернувся в Санкт-Петербург. | *Перший раз у 1843 приїхав на Батьківщину, заїхав до [[Київ|Києв]]а, славненько побухав у Гребінок і Рєпіних, відвідав тих, що залишилися з його сім’ї, настрочив декілька поезій <ref>Звісно, факт, що його родичі залишилися в кріпаках, і не можуть розділити з ним радість романтичної подорожі Вкраїною, вельми засмутила Тараса, і він вдарив по ганебному самодержавству "Розритою могилою", але в Пітер чомусь таки повернувся - поближче до ненависного самодержця</ref>, видав декілька книжок, і повернувся в Санкт-Петербург. | ||
*Другий приїзд зірвав бурхливі овації в сторону Тараса, як значимого поета національного рівня. Захворівши, і подумавши (як виявилося, ранувато) що біла з косою <ref>Та ні, не [[Тимошенко]] - Смерть!</ref> і капюшоном вже на підході, написав відомий кожному [[Школота|школяру]] вірш „Заповіт”. Вступив в якусь каламутну організацію „Кирило-Мефодіївське братство”, за що його квартиру обшманали, а самого закрили цо цюпи. | *У 1845 скінчив пітерську академію мистецтв. Вже як дипломований молодий фахівець знову їде на Вкраїну. Другий приїзд зірвав бурхливі овації в сторону Тараса, як значимого поета національного рівня. У цей час пише свої "Єретик", "Холодний Яр", "Наймичка", "Кавказ" <ref>у якому вельми лагідно описує різноманітних скромних чеченів, які потім так відгамселять його товариша Білобородька, що труп того буде не впізнати</ref>, "І мертвим, і живим, і ненародженим..." Захворівши, і подумавши (як виявилося, ранувато) що біла з косою <ref>Та ні, не [[Тимошенко]] - Смерть!</ref> і капюшоном вже на підході, написав відомий кожному [[Школота|школяру]] вірш „Заповіт”. Вступив в якусь каламутну організацію „Кирило-Мефодіївське братство”, за що його квартиру обшманали, а самого закрили цо цюпи. Себто, сабж вже нарвався конкретно. | ||
*Графоманія, як відомо, так просто не лікується, тому Тарас і надалі продовжував вимазувати гори паперу своїми творіннями, що аж ніяк не полегшувало його тюремного становища. | *Графоманія, як відомо, так просто не лікується, тому Тарас і надалі продовжував вимазувати гори паперу своїми творіннями, що аж ніяк не полегшувало його тюремного становища. | ||
*На третій раз в Україні Тарас заселився в Академії мистецтв, де і жив до своєї кончини. | *На третій раз в Україні Тарас заселився в Академії мистецтв, де і жив до своєї кончини. | ||
Версія за 08:25, 8 квітня 2011
Тарас Шевченко (9 березня 1814 — †10 березня 1861) — він же Кобзар, він же Тарас, він же Герой України, він же Батько Нації — відомий український поет-графоман, художник, громадський активіст. Належав до секти під назвою „Кирило-Мефодіївське братство”
Важке дитинство, нелегке юнацтво
Народився в селі Моринці в зразковій кріпацькій сім’ї. Коли він залишився єдиним членом цієї сім’ї, почав шукати собі роботу в дяків, панів, та іншої тогочасної еліти. Там він нарешті не лише робив кар’єру козачка, а й навчився читати, та заодно й писати [1]. Частенько любив з3,14здити з панського стола якогось олівця та аркуша - і [2] малювати, за що навіть декілька разів отримував поза вуха і втрачав роботу.
Кар’єрний ріст
З паном Енгельгардом, що витягнув за ті самі вуха, поза які добряче отримував, босоногого кріпака з сільського задуп’я в цивілізацію, — переїхав в Санкт-Петербург. Там і настав його зірковий час.
Шаройоблячись по території, що безпечно ніким не охоронялась від юних художників, Тарас вишукує різноманітні статуї і безоплатно змальовує їх на з3,14ждженому папері. Тут також пише аби-які вірші. Віршів було написано не один десяток, які, хоч і не викликали блювотних позивів у місцевих кацапів, але дратували їх „мужицькою” мовою.
Проте, батькам нації завжди щастить. І щастя це впало темним мішком на малого Тараса у вигляді двох масонів. Поціновувачі української народної творчості так забилм баки пітерським меценатам, що у викупленні Шевченка зі страшної кріпацької неволі окрім всім відомим Сошенка, Брюлова та К свої кревні грошики також вклали і члени царської родини — сатрапи і поневолювачі, яким пізніше Тарас таки віддячить (читай Сон "...дивлюся, аж світає...")
У 1840 абсолютно раптово [3] виходить "Кобзар". Ну, отут масть і поперла. 1841 - "Гайдамаки", 1844 - "Гамалія". В перервах між грахвоманством — таке миле пензлемалярство! Найвідоміша за цей період бідолашна Катерина із таким округлим животиком, що її звабив підступний москаль. Отак і пішло...
Переїзди туди-сюди
Тарас здійснив три подорожі в Україну.
- Перший раз у 1843 приїхав на Батьківщину, заїхав до Києва, славненько побухав у Гребінок і Рєпіних, відвідав тих, що залишилися з його сім’ї, настрочив декілька поезій [4], видав декілька книжок, і повернувся в Санкт-Петербург.
- У 1845 скінчив пітерську академію мистецтв. Вже як дипломований молодий фахівець знову їде на Вкраїну. Другий приїзд зірвав бурхливі овації в сторону Тараса, як значимого поета національного рівня. У цей час пише свої "Єретик", "Холодний Яр", "Наймичка", "Кавказ" [5], "І мертвим, і живим, і ненародженим..." Захворівши, і подумавши (як виявилося, ранувато) що біла з косою [6] і капюшоном вже на підході, написав відомий кожному школяру вірш „Заповіт”. Вступив в якусь каламутну організацію „Кирило-Мефодіївське братство”, за що його квартиру обшманали, а самого закрили цо цюпи. Себто, сабж вже нарвався конкретно.
- Графоманія, як відомо, так просто не лікується, тому Тарас і надалі продовжував вимазувати гори паперу своїми творіннями, що аж ніяк не полегшувало його тюремного становища.
- На третій раз в Україні Тарас заселився в Академії мистецтв, де і жив до своєї кончини.
Монументальна Шевченкіана
Шевченку було встановлено більш як 9000 пам’ятників і скульптур в усьому світі. В одному лише Києві цілих 8 штук[7] ……
Шевченко з точку зору ісконніків
Щоби гребонути собі бабла відомий сучасний скандаліст і графоман Олесь Бузина змалював не відомого нам Тараса в своїй книзі "Вурдалак Тарас Шевченко", за що неодноразово отримував по їбалу від вдячних земляків.
-
Вурдалак Тарас Шевченко -
Тарас Шевченко — батько українського націоналізму -
Якийсь жид поганий над Шевченком поковерзував -
Майндфак -
Пам’ятник в Білому Борі -
Володимир Ілліч Шевченко чи Тарас Гриогорович Ленін?
Ще у цій Вікі
Примітки
- ↑ В дитинстві малий Тарас вельми полюбляв, кинувши напризволяще свині, гуси, кози, вівці, які йому за посадою доводилося пасти, уникатися в бур'яни, в кропиву. Там він писав вірші.
Дивно лишень, що, окрім "Мені тринадцятий минало...", у зрілому віці Тарасу не вдалося згадати ніц особливого з тих дитячих творів. Зате любов до бур'яну, а, особливо, до кропиви настільки врізалися у пам'ять вдячного українського народу, що це надало змогу через сто з гаком років народитися на світ іншому генію українського народу - співаючому ректорові, юному орлові і Бетманові за сумісництвом Міх-Міхичу Поплавському. Отакої. - ↑ Замість працювати на благо роботодавця
- ↑ Що його таки було видано, Тарас здивувався ніц не менше, аніж Ленін, коли захопив владу в Росії у 1917
- ↑ Звісно, факт, що його родичі залишилися в кріпаках, і не можуть розділити з ним радість романтичної подорожі Вкраїною, вельми засмутила Тараса, і він вдарив по ганебному самодержавству "Розритою могилою", але в Пітер чомусь таки повернувся - поближче до ненависного самодержця
- ↑ у якому вельми лагідно описує різноманітних скромних чеченів, які потім так відгамселять його товариша Білобородька, що труп того буде не впізнати
- ↑ Та ні, не Тимошенко - Смерть!
- ↑ http://wek.kiev.ua/uk/Шевченку_Т._Г._пам’ятники