ИС-7: відмінності між версіями
Usik64 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Usik64 (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7. | Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7. | ||
==До заліза не дійшло== | |||
Високий рівень захисту ІС-7 забезпечувався не лише збільшенням товщини броньових листів, але і за рахунок значного їх нахилу, а також застосуванням диференціального бронювання. Форма лобової частини корпусу була аналогічна ІС-3 - "щучий ніс" — декілька згладжених контурів.<br /> | |||
Маса ІС-7 досягала 68 т. Тому для забезпечення достатньої рухливості вимагалося підвищити потужність силової установки. Планувалося встановити два дизелі-11 або В-16 загальною потужністю 1200 к.с., застосувавши електричну трансмісію, аналогічну випробуваній на дослідному зразку танка ІС-6 ("об'єкт 253"). | |||
Проте до виготовлення першого варіанту ІС-7 в металі справа не дійшла. Побудували тільки його дерев'яний макет у натуральну величину і після усунення зауважень макетної комісії в 1946 р. почали проектування другого варіанту. У тому ж році було прийнято рішення про спорудження двох дослідних екземплярів. Провідним конструктором машини призначили інженера Г. Єфімова, а загальне керівництво здійснював О.Єрмолаєв. | |||
==В інтернетах== | ==В інтернетах== | ||
| Рядок 13: | Рядок 19: | ||
*[http://ru.wikipedia.org/wiki/ИС-7 ru.wikipedia.org/wiki/ИС-7 ] | *[http://ru.wikipedia.org/wiki/ИС-7 ru.wikipedia.org/wiki/ИС-7 ] | ||
*[http://armor.kiev.ua/Tanks/WWII/is3/is3_3.php armor.kiev.ua/Tanks/ ИС-7] | *[http://armor.kiev.ua/Tanks/WWII/is3/is3_3.php armor.kiev.ua/Tanks/ ИС-7] | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{reflist}} | {{reflist}} | ||
Версія за 21:40, 21 квітня 2011
Вундервафлі - реалії нашого життя. Чи, можливо, його історія. |
||
|---|---|---|
| Літальні апарати | Калінін К-7 · ТУ-160 · Су-24М |  |
| На гусеницях | Ще поки на колесах · Т-35 · КВ-2 · ИС-4 · ИС-7 · Оплот-М | |
| РСЗВ | РСЗВ · РСЗВ «Смерч» | |
| Артсистеми | Дора | |
| Ракетні комплекси | БЖРК · РСД-10 | |
| Стрілецьке озброєння | Калаш · Кулемет Максим | |
| Взагалі не стріляють | Газенваген · Кольчуга-М | |
| Щось інше | Вундервафля | |
|
Фахівці стверджують, що ИС-7 ("Йосип Сталін - Сьомий", надалі ІС-7) - продовження розвитку ІС-3, але судіть самі.
Початок вундервафлі
ІС-7 можна назвати найзнаменитішим з неприйнятих на озброєння радянських танків. Усьому провиною його унікальні бойові властивості. Так само ця машина цікава і з точки зору альтернативної історії. Що б хто не говорив про можливість її зустрічі з проектованими у кінці війни німецькими надважкими танками, але самі німці свої невипущені машини порівнюють саме з ІС-7 а не з ІС-3, як могло б здатися на перший погляд.
Весною 1944 р. після зняття блокади Ленінграда на ще напівзруйнованому Кіровському заводі було вирішено налагодити виробництво самохідних артилерійських установок ИСУ-152. Тут же була організована філія Дослідного заводу №100, куди стали поступово повертатися з евакуації ленінградські конструктори. Посаду директора філії обійняв Ж. Котін. Під його керівництвом розгорнулися роботи над проектом нового добре озброєного важкого танка з потужною бронею що отримало заводське позначення "об'єкт 260", а пізніше - індекс ІС-7.
До заліза не дійшло
Високий рівень захисту ІС-7 забезпечувався не лише збільшенням товщини броньових листів, але і за рахунок значного їх нахилу, а також застосуванням диференціального бронювання. Форма лобової частини корпусу була аналогічна ІС-3 - "щучий ніс" — декілька згладжених контурів.
Маса ІС-7 досягала 68 т. Тому для забезпечення достатньої рухливості вимагалося підвищити потужність силової установки. Планувалося встановити два дизелі-11 або В-16 загальною потужністю 1200 к.с., застосувавши електричну трансмісію, аналогічну випробуваній на дослідному зразку танка ІС-6 ("об'єкт 253").
Проте до виготовлення першого варіанту ІС-7 в металі справа не дійшла. Побудували тільки його дерев'яний макет у натуральну величину і після усунення зауважень макетної комісії в 1946 р. почали проектування другого варіанту. У тому ж році було прийнято рішення про спорудження двох дослідних екземплярів. Провідним конструктором машини призначили інженера Г. Єфімова, а загальне керівництво здійснював О.Єрмолаєв.