Тарас Шевченко

Найвідоміший портрет сабжа

Тарас Шевченко (9 березня 1814 — †10 березня 1861) — він же Кобзар, він же Тарас, він же Герой України, він же Батько Нації — відомий український поет-графоман, художник, громадський активіст. Належав до секти під назвою „Кирило-Мефодіївське братство”

Важке дитинство, нелегке юнацтво

Народився в селі Моринці в зразковій кріпацькій сім’ї. Коли він залишився єдиним членом цієї сім’ї, почав шукати собі роботу в дяків, панів, та іншої тогочасної еліти. Там він нарешті не лише робив кар’єру козачка, а й навчився читати, та заодно й писати . Частенько любив з3,14здити з панського стола якогось олівця та аркуша - і малювати, за що навіть декілька разів отримував поза вуха і втрачав роботу.

Кар’єрний ріст

З паном Енгельгардом, що витягнув за ті самі вуха, поза які добряче отримував, босоногого кріпака з сільського задуп’я в цивілізацію, — переїхав в Санкт-Петербург. Там і настав його зірковий час.

Шаройоблячись по території, що безпечно ніким не охоронялась від юних художників, Тарас вишукує різноманітні статуї і безоплатно змальовує їх на з3,14ждженому папері. Тут також пише аби-які вірші. Віршів було написано не один десяток, які, хоч і не викликали блювотних позивів у місцевих кацапів, але дратували їх „мужицькою” мовою.

Проте, батькам нації завжди щастить. І щастя це впало темним мішком на малого Тараса у вигляді двох масонів. Поціновувачі української народної творчості так забилм баки пітерським меценатам, що у викупленні Шевченка зі страшної кріпацької неволі окрім всім відомим Сошенка, Брюлова та К свої кревні грошики також вклали і члени царської родини — сатрапи і поневолювачі, яким пізніше Тарас таки віддячить (читай Сон "...дивлюся, аж світає...")

У 1840 абсолютно раптово виходить "Кобзар". Ну, отут масть і поперла. 1841 - "Гайдамаки", 1844 - "Гамалія". В перервах між грахвоманством — таке миле пензлемалярство! Найвідоміша за цей період бідолашна Катерина із таким округлим животиком, що її звабив підступний москаль. Отак і пішло...

Переїзди туди-сюди

Тарас здійснив три подорожі в Україну.

• Перший раз у 1843 приїхав на Батьківщину, заїхав до Києва, славненько побухав у Гребінок і Рєпіних, відвідав тих, що залишилися з його сім’ї, настрочив декілька поезій , видав декілька книжок, і повернувся в Санкт-Петербург.
• У 1845 скінчив пітерську академію мистецтв. Вже як дипломований молодий фахівець знову їде на Вкраїну. Другий приїзд зірвав бурхливі овації в сторону Тараса, як значимого поета національного рівня. У цей час пише свої "Єретик", "Холодний Яр", "Наймичка", "Кавказ" , "І мертвим, і живим, і ненародженим..." Захворівши, і подумавши (як виявилося, ранувато) що біла з косою і капюшоном вже на підході, написав відомий кожному школяру вірш „Заповіт”. Вступив в якусь каламутну організацію „Кирило-Мефодіївське братство”, за що його квартиру обшманали, а самого закрили цо цюпи. Себто, сабж вже нарвався конкретно.

Тюремні університети

Не бажаючи просто так працювати викладачем малювання Київського університету, а шукаючи лулзів у боротьбі, у 1846 Тарас активно співпрацює з Кирило-Мефодіївським товариством ("братством"). Ну й, звісно, фейл. Два місяці буцегарні, допити, тюремна дієта, інші ніштяки зеківських буднів. Кажуть, що на відміну від більш відомих нам осіб, нікого з "братчиків" ЗК Шевченко не "здав", в результаті отримав "солдатчину", і поїхав у романтичну подорож до оренбурзьких степів.

До речі, в перервах поміж допитами (це ж Вам не сталінські застінки 1930-х) примудрився написати цілий цикл віршів, пізніше об'єднаних назвою "В казематі". Навіть "Садок вишневий коло хати..." відноситься до цього ж періоду.

Служу Отєчєству!

• Вельми цікавий епізод. Цар Микола І особисто власною рукою пише резюме на вирокові Шевченку «Під найсуворіший нагляд і з забороною писати й малювати». Проте, усім байдуже. Цар далеко, у Пітері, ну й мать його туди! Тарас нормально так привлаштувався.
• Доки інші комбатанти-добровольці, усілякі там Лєрмонтови (так їм, шотландським москалям, і треба!) підставляють дупи під кулі на Кавказі, Тарас править службу у найглибшому тилу, на березі тихого Каспійського моря, в Орській фортеці. Бухає з начальниками, пише вірші, малює.
• Що там цар дурник писав? Усім до сраки.
• Спочатку в чотирьох «захалявних книжечках» (1847, 1848, 1849, 1850) - поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Чернець», «Москалева криниця», багато поезій. Пізніше - взагалі халява пліз - навесні 1848 включення його до складу Аральської експедиції. На о. Кос-Арал - виконання численних малюнків, сепій та акварелей, Шевченко пише поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник» і понад 70 поезій.
• В Оренбурзі Шевченко взагалі тусується з засланцями-поляками , учасниками повстання 1830 — 31, з польським істориком Бр. Залеським, з яким пізніше листувався.
• У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув'язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт, на півострів Мангишлак .
• Під час так званої Каратауської експедиції, влітку 1851, він виконав біля 100 малюнків аквареллю й олівцем. Знайшовши коло форту добру глину й алебастр, Шевченко почав ліпити коники з гівна вправи в скульптурі: 2 барельєфи на новозавітні теми - «Христос у терновому вінку» і «Йоан Хреститель».
• Поет стає прозаїком - пише російською мовою повісті з українською тематикою та багатим автобіографічним матеріалом («Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музыкант», «Художник», «Несчастный», «Близнецы» та інші). А цар Микола далеко, і здоров'я царя вже не те, що раніше.
• Через 2 роки по смерті Миколи І - о, радість! - амністія!!
• У серпні 1857 Шевченко залишив Новопетровськ і рибальським човном дістався до Астрахані, а звідти пароплавом прибув до Нижнього Новгорода. Тут поетові довелося затриматися майже на півроку, бо виїзд до Москви й Петербурга йому було заборонено.
• У Нижньому Новгороді Шевченко жив під пильним наглядом поліції, проте, знову все усім байдуже - він не тільки брав участь у культурному житті міста, а й написав поеми «Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава», закінчив повість «Прогулка с удовольствием и не без морали», намалював понад 20 портретів і зробив чимало архітектурних малюнків.

Так скінчилася важка і героїчна служба бравого солдата Шевченка на Каспійщині.

• Графоманія, як відомо, так просто не лікується, тому Тарас і надалі продовжував вимазувати гори паперу своїми творіннями, що аж ніяк не полегшувало його тюремного становища.
• На третій раз в Україні Тарас заселився в Академії мистецтв, де і жив до своєї кончини.

Монументальна Шевченкіана

Шевченку було встановлено більш як 9000 пам’ятників і скульптур в усьому світі. В одному лише Києві цілих 8 штук ……

Шевченко з точку зору ісконників

Щоби гребонути собі бабла відомий сучасний скандаліст і графоман Олесь Бузина змалював невідомого нам Тараса в своїй книзі "Вурдалак Тарас Шевченко", за що неодноразово отримував по їбалу від вдячних земляків.

• 
  Вурдалак Тарас Шевченко
• 
  Тарас Шевченко — батько українського націоналізму
• 
  Якийсь жид поганий над Шевченком поковерзував
• 
  Майндфак
• 
  Пам’ятник в Білому Борі
• 
  Володимир Ілліч Шевченко чи Тарас Гриогорович Ленін?

Ще у цій Вікі

• Шевченкофранко і всі всі всі...

В інших інтернетах

• uk.wikipedia - Шевченко_Тарас_Григорович