Українські цінності
|

Мабуть, ні про що більше не балакають українці, як от про українські цінності. При чому скрізь. І на семінарах науковців, і в бані, і за столом після 14-ї чарки. А от що саме - оті Ваші українські цінності - ніхто чомусь зформулювати не взявся.
Тому ми почнемо. Система така: цінність - розділ. А далі - патріоти, СТАВАЙ!
- Лєнту за лєнтою набої подавай
- Вкраїнський повстанче - в бою не відступай!
Патріотизм
Патріотизм - то є, як Ви усі знаєте, любов до Батьківщини, до батьківщини, до місця, де Ви народилися і виросли.
Себто: до Батьківщини = України, і до батьківщини = Сумщини, Черкащини, Рівненщини, Тьмутороканщини, Заліщиків і Позадуппя.
Україну люблять усі українці. Це факт, з яким не посперечаєшся.
Краще всього Україну любити з Чорончо, чи з Сіднея. Ну, на крайняк, з Нью-Йоркщини чи Техащини. При чому, чим далі Сідней, Невадщина чи Чорончо - тим більше й більше там українці люблять Україну.
Проте, на запитання: А чому би Вам не повернутися? Нині Україна - незалежна держава. Будете разом із нами будувати її економіку, добробут; любити на справах, якби... У відповідь як правило чуєш:
- - Я би ж радішчю, пжоте у мене в Чорончо є бензокольонка, петроль, розумієш?
- Розумію, не ідіот...
Працелюбність
Усі українці, на відміну від ганебних москалів, - ну ТАК люблять працювати!!!
- Хата помазана
- Хата побілена
- Свині нагодовані
- Пшениця колоситься
- Трактор змащений
- Картопля (ну, часом, бульба, а часом мандебурка) - просапана-пропрашована!
У результаті чи то любові до сільської праці, чи то сталінсько-хрущовської політики з трудоднями і "нє пущать с калхозов!" - усі працьовиті українці у 1960-1970 рвонули до міста, де стали почесно називатися рагулями. Тепер лозунгом працьовитого українця став:
- Хай горять ті кляті буряки,
- Мамо, дайте гроші на книжки!
Результат ми бачимо сьогодні: Україна, яка годувала себе, вічно історично голодних москалів та інших кацапів, а заодно і пів-Європи з Африкою, завозить гречку з Китаю. Аноне, якщо Ти вчився у школі. Ану, згадай: ДЕ в Китаї росте гречка?
Працьовиті українці як лишень не називалися - і вуйками, і полішуками, і рагулями. Сільська праця перетворилася на тягар українця, на його ганьбу. Селянин НІКОЛИ не отримає в Україні статус вище, аніж бидло. І мешканці міст будуть дивитися на нього зверхньо і з презирством. Учорашній колгоспник - сьогодні офісний планктон - дивиться на свого односельця, як на лайно.
Саме за сільське походження біло-блакитні почали звати Ющенка Пасічником.
Презирство до селянина пре у нашого бомонду (що лишень вчора вимив ракотиці в міській ванній) і політикуму.
Націоналізм
Націоналізм у нормальних людей - це нормальна любов нормальних людей до своєї нації, споріднено, як патріотизм - любов до своєї чи то держави, чи то малої батьківщини, про що написано вище.
У нас в Україні все як завжди переставлено з ніг на голову.
У нас "нацик" (він же "майдаун", він же "Бандерлог", він же "майданутий", він же "жидобандерівець") - це фашист; такий собі Чикатило, граф Дракула, у якого з кутка рота стікає цівка людської крові, в руках - тупа пилка "Дружба-2", якою він 15 хв. тому розпиляв беззахисного москаля, а за поясом - сокира із залишками москальських мізків.
У нас тисячі людей живуть в державі Україна, при цьому ненавидять цю державу на підсвідомому рівні, і в той же час моляться на сусідню Росію, як на воїна-визволителя, такого собі Георгія-Переможця, що вогняним мечем покарає ненависних бандерлогів.
Я завжди запитував у бандероненависників: "Люди. Подумайте. Ви вважаєте бандерівців тупими садистами, що пиляли москалів пилками і саджали дітей на вила. Чому в областях, де бандерівці (теоретично) творили свої страшні злочини - Волинь, Рівненщина, Тернопільщина, Львівщина, Івано-Франківщина - до цих ізвергів, нелюдів у людській подобі толерантне відношення, а там, де не ступала нога жодного бандерівця - Луганщина, Донеччина, Дніпропетровщина, Харківщина - готові бити тебе бейсбольною бітою чи арматуриною по голові за одне лише згадування імені будь-кого з українських націоналістів??"
Раисся - вперде!!
Мова солов'їна
- Ми пишаємося тим, що наша мова, поряд з італійською, визнана світовими фахівцями однією з самих гармонійних і співочих у світі.
- Разом з тим ми
- серем у свою мову суржиком;
- вважаємо (слава Богу, не всі) її телячою мовою, мовою бидла;
- просто стидаємося розмовляти своєю мовою у громадських місцях - транспорті, театрах, клубах;
- аж бігом переходимо на російську, як тільки до нас нею звернулися - просто, щоб не напружувати того, хто звернувся російською (у нас, в Україні);
- один знайомий доцент сказав, що читає лекції російською, оскільки "в украинском языке нет, не существует всех необходимых терминов" - і все. І усім байдуже, що в російській теж немає цих термінів, бо те, що є - то мовні запозичення, з латини, німецької, францезької, англійської - відкіля тільки! Але то все ісконно і канонічно!
Боголюбов, чи трішки про релігійні вірування
У цій Вікі
- Мова СТБ
- Українські демотиватори
- Кубанський діалект
- Повість Безосібних літ
- Рагулі
- Московитський діалект
- Куркодзьоб звичайний/3