Русь
Русь або Свята Русь, Велика Русь (Тартарія) - свята земля, шмат землі , яку Кумедний надав православному люду в ранньому Середньовіччі в східній Європі. Саме відоме стародавнє святе місто на Русі - це Київ, батько мати міст руських.
В XIII ст., в результаті чи то перемоги чи то поразки (думки різних істориків розходяться) за участю війська батька Тимоші (Темучина) Kingis-хана отримала альтернативну назву - Тартарія, яка і донині продовжує використовуватись деякими кумедними людьми.
Також стара назва України, яку нахабно вкрали москалі, щоправда хоч переклали грецькою. Інколи використовується складення старої та новішої назви - Україна-Русь (наприклад, "Історія України-Руси" Грушевського), щоби акцентувати увагу на історичній спадкоємності Руси Україною.
Зміст
Русь і світ[ред.]
Русь і москалі[ред.]
Москалі чомусь вважають, що саме вони є спадкоємцями Руської країни, хоча живуть за багато кілометрів од Руси одвічної, наддніпрянської, з центром у Києві, що й окреслює етнічний ареал руських людей (себто українців, як логічно можна припустити). Ніхто не заперечує, що Залісся було колись завойоване нашими князями разом з угро-фінським людом, що його населяв, який згодом обрусів і утворив московську націю (москалі, москвини, московці, нині толератний варіант - етнічні росіяни). На ґрунті цієї розбіжності в баченні історії нашими народами виникає дуже багато москвосрачів. Також цим прекрасно тролити братів наших менших, особливо іССконніков, сказавши, що "руССкій" - це той смерд, що належить нам, русам.
Русь і Захід[ред.]
Русь мала зв'язки із Західною цивілізацією з давніх давен. Це були як культурні зв'язки, так і кровні тощо. Але, на жаль, наразі Захід здебільшого вважає Русь і Росію одним і тим самим явищем, що прикро, бо нашу велику спадщину асоціюють не з давнім українським народом, а обрусілими угро-фінами, яких українці загарбали.
Граматичні суперечки навколо написання слова "Русь"[ред.]
Як відомо, в класичному правописі - скрипниківці - слово "Русь" відносилося до п'яти винятків, що в родовому відмінку мають закінчення -и. Також про це зазначено в Проєкті 1999 року. За поточним варіантом правопису правильно писати "Русі", а не "Руси", хоча це абсолютно суперечить українській традиції відмінювання даного слова. Можна навести безліч прикладів у дорадянській українській літературі, де автори писали саме "Руси". Наразі це збереглося лише в українській православній церкві - наприклад, у титулі патріарха: "Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України".
Див. також[ред.]
Посилання[ред.]
Відео про нашу історію
Євген Наконечний "Украдене ім'я. Чому русини стали українцями"
Григорій Петрович Півторак "Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов"
Хороша збірка, яка правдиво описує історію Руси, одокремлюючись од московської пропаганди (російською).
Походження українців за даними сучасної етнології
