Українські аніме-фестивалі
В теоріі[ред.]
Аніме-фестивалі (Фести, Фесташкі) — різновид заплановано-хаотичного скупчення маси народу, де кількість анімуфагів на 1 м2 перевищуе усі допустимі норми та дозволені показники з конкурсами, караоке, косплеєм. Здебільшого проводяться з нагоди святкування дня народження клубу, але в окремих випадках святкують також Хеллоуін, Новий Рік або просто коли організаторам щось в голові стрільне.
Основні осередки проведення фестивалів: Киів, Львів, Дніпропетровськ, Хмельницький.
Зазвичай все починається заздалегідь. Оголошення про проведення фесту подається за місяць або навіть за 3 (в залежності від запланованої помпезності) і розноситься по усім куточкам країни (завдяки наявності інтернет-форумів та власних сайтів клубів а також газети «СегодНя»). Одразу ж починається підготовка. Ажіотаж невпинно зростає до самого початку, і під кінець набуває риси істерії (зазвичай фестивалі проходять на протязі 2-3 днів). Місто стає ціллю для сотень-тисяч паломників прибулих гостей-японофагів.
Людей з футболочками аля «Naruto», «Evangelion», кавайними вушками-хвостиками не просто багато — а дуже багато, що звісно викликає подив у перехожих «які не темі». Фести поділяються на декілька етапів — це можуть бути різноманітні лекції на тему аніме, манги та самої культури Японії в цілому. Також конкурсна частина: косплей-дефіле, театральні косплей — розіграні сценки певного епізоду з аніме, виставка аніме-арту народних умільців, конкурс фанфіків та інше.
На практиці[ред.]
Насправді аніме-фести в Україні (принаймні їх 90%) - досить ганебне видовище. Особливо це стосується провінційних заходів. Дійство дещо смердить совком. Переважно у організаторів немає гідних спонсорів (інколи спонсором стає місцевий молокозавод або привокзальне кафе), що позначається на якості оформлення місця проведення фесту (зазвичай якийсь задрипаний будинок культури чи офіцерів). Ганебні косплей-костюми також доповнюють урочистість атмосфери. Ніколи немає професійного конферансьє (цю роль зазвичай виконують самі організатори).
Dj — зазвичай малолітній нарутофаг з дебільною зачіскою, що прагне крутити ости з наболілого Нарутича. Супер-веселі-конкурси як їх називають організатори можуть викликати хіба що співчутливу посмішку у пересічного перехожого. Загалом уся спроба перенести в Україну унікальну атмосферу та запал Японії більше схожа на цирк.
