Су-24М, фронтовий бомбардувальник: відмінності між версіями

Матеріал з Файна Меморії
Перейти до навігації Перейти до пошуку
← Попереднє редагування

95.133.47.42 (обговорення)

Usik64 (обговорення | внесок)
4847 редагувань
Немає опису редагування
 
(Не показані 28 проміжних версій ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Sy24M 01.jpg|400px|thumb|right|На стоянці. Під крилом помітно підвісний паливний бак]]
==Коротка довідка==
==Коротка довідка==


Рядок 25: Рядок 26:
Екіпаж літака (пілот і штурман-оператор) розташовувався в кабіні тандемом <ref>Один за одним. У нинішніх літаках вони сидять поряд, штурман праворуч</ref>.  
Екіпаж літака (пілот і штурман-оператор) розташовувався в кабіні тандемом <ref>Один за одним. У нинішніх літаках вони сидять поряд, штурман праворуч</ref>.  


Бомбардувальник був оснащений п'ятьма точками підвіски озброєння: однією підфюзеляжною і чотирма криловими. Для збільшення тривалостіпольоту могли використовуватися три ППБ <ref>ППБ - сигароподібний Підвісний Паливний Бак</ref>. На літаку передбачалося встановитиспеціально для нього розробляється прицільно-навігаційну систему.  
Бомбардувальник був оснащений п'ятьма точками підвіски озброєння: однією підфюзеляжною і чотирма криловими <ref>По дві на кожному крилі</ref>. Для збільшення тривалості польоту могли використовуватися три ППБ <ref>ППБ - сигароподібний Підвісний Паливний Бак; нині застосовуються селянами і дачниками для облаштування літніх душових і резервуарів для поливу городини</ref>. На літаку передбачалося встановити спеціально для нього розроблену прицільно-навігаційну систему.
Розрахункова максимальна швидкість польоту С-6 у землі - 1400 км/год, на великійвисоті - до 2500 км/ч. Розрахункова злітна маса - 20000 кг, маса бойовоїнавантаження - 3000 кг.  
Незважаючи на те, що радянський уряд в той час досить добре фінансувала авіаційні КБ, гроші на проектування літака вініціативному порядку було не просто. Тому керівництво ОКБ пішло нахитрість: якийсь час С-6 у вихідній документації мав шифр Т-58М. Утой період фірма працювала над двома двигунами перехоплювачем Т-58 (прототип
Розрахункова максимальна швидкість польоту С-6 при землі - 1400 км/год, на великій висоті - до 2500 км/ч. Розрахункова злітна маса - 20000 кг, маса бойового навантаження - 3000 кг.
Су-15). Машина виходила вдалою, і тема добре фінансуваласяурядом. Представивши новий фронтовий бомбардувальник як глибокумодифікацію перехоплювачі, ОКБ зуміло отримати необхідні кошти дляпродовження проектування. Проте роботи по темі С-6 згодом булиприпинені - після успішних випробувань літаючої лабораторії Т-58ВД булоприйнято рішення про розробку під індексом Т-6 ударного літакаукороченого зльоту і посадки.  
Проектування Т-6 розпочалося в 1965 р. Компонування першого варіантубомбардувальника Т-6 багато в чому повторювала Т-58ВД - трикутне крило малогоподовження, комбінована силова установка: два маршових двигуна в ХЧФплюс підйомні двигуни в районі центру мас літака.  
Проектування Т-6 розпочалося в 1965 р.
Першу дослідну машину, що отримала позначення Т-6-1, побудували до літа 1967року. У силовій установці літака використовували два нових маршовихдвигуна Р-27Ф2-300 (створений в ОКБ С. К. Туманського для МіГ-23 тавстановлювався на його перших серійних зразках) з форсажна тягою по 7800кг і чотири підйомних двигуна РД-36-35 тягою по 2350 кг. Підйомнідвигуни встановлювалися у фюзеляжі з нахилом вперед, попарно по обидвібоку силового шпангоута кріплення основних опор шасі. У ХЧФ міжвідсіками маршових двигунів кріпився контейнер гальмівного парашута, а побоків сопел - гальмівні щитки. Для Т-6 була спроектована нова кабінаекіпажу, в якій пілот і штурман-оператор розташовувалися поруч (по типукабіни F-111).  
 
Літак, скомпонований за схемою високоплана, мав трикутне крило ззламом по передній кромці, як на перехоплювачів Су-15 одинадцятий і більшепізніх серій. Встановлений за віссю фюзеляжу стабілізатор виконанийсуцільноповоротним з незалежним приводом кожній консолі. На Т-6-1 впершезастосований кіль нетрадиційної для ОКБ Сухого форми - з великим подовженням ізвуженням. Шасі виконано по триопорне схемою з носової керованоюстійкою. Всі стійки шасі монтували на фюзеляжі і мали спареніколеса, що дозволяло експлуатувати літак з грунтових ВПП.
Першу дослідну машину, що отримала позначення Т-6-1, побудували до літа 1967 року. У силовій установці літака використовували два нових маршових двигуна Р-27Ф2-300 (створений в ОКБ С. К. Туманського для МіГ-23 та встановлювався на його перших серійних зразках) з форсажною тягою по 7800кг, і чотири підйомних двигуна РД-36-35 тягою по 2350 кг. Підйомні двигуни встановлювалися у фюзеляжі з нахилом вперед, попарно по обидва боки силового шпангоута кріплення основних опор шасі.
Бомбардувальник мав шість вузлів підвіски озброєння: два підфюзеляжному ічотири крильевих. Злітна вага літака - 26100 кг.
 
2 липня 1967 шеф-пілот ОКБ В. С. Ільюшин вперше підняв у повітря новийдосвідчений бомбардувальник. Т-6-1 планувалося показати на авіаційномусвяті в Домодєдово, але через недостатню облетанності машини,замість неї продемонстрували літаючу лабораторію Т-58ВД. Протягом 1967 -  
У ХЧФ <ref>ХЧФ - хвостова частина фюзеляжу</ref> між відсіками маршових двигунів кріпився контейнер гальмівного парашута, а з боків сопел - гальмівні щитки. Для Т-6 була спроектована нова кабіна екіпажу, в якій пілот і штурман-оператор розташовувалися поруч (по типу кабіни F-111).
68 рр.. льотчик-випробувач Е. С. Соловйов, раніше багато літав на Т-58ВД,проводив всебічні випробування нового літака.
У процесі випробувань Т-6-1 в 1968 р. двигуни Р-27Ф2-300 були замінені напотужніші, розроблені в ОКБ А. М. Люльки двигуни АЛ-21Ф з форсажнатягою по 11200 кг. Під ці двигуни допрацювали ХЧФ: змінили їїконструкцію і зовнішні обводи. З новою силовою установкою передбачалосязначно підвищити льотно-тактичні характеристики бомбардувальника. Дляполіпшення шляхової стійкості законцівки крила відігнули вниз і встановилипідфюзеляжному аеродинамічні гребені. Гальмівні щитки були демонтовані.  
Літак, скомпонований за схемою високоплана, мав трикутне крило зі зламом по передній кромці, як на перехоплювачах Су-15 одинадцятої і більш пізніх серій. Встановлений за віссю фюзеляжу стабілізатор виконанийсуцільноповоротним з незалежним приводом кожні
На вимогу розробників радіолокаційної станції змінили формуносового радіопрозорі обтічника - він став більш коротким (при цьомушвидкісні характеристики машини не погіршилися).
 
Однак, у зв'язку зі зміною вимог ВВС до фронтового бомбардувальника,роботи з Т-6-1 незабаром були припинені і ОКБ сконцентрувала зусилля нарозробці бомбардувальника з крилом змінної стріловидності. Країніпотрібний літак, призначений для нанесення ракетно-бомбових ударів впростих та складних метеорологічних умовах, вдень і вночі, у тому числі намалих висотах з прицільним поразкою наземних і надводних цілей в режиміручного і автоматичного управління, зі спеціальною апаратурою,що дозволяє йому здійснювати політ з згинанням рельєфу місцевості на висоті
На Т-6-1 вперше застосований кіль нетрадиційної для ОКБ Сухого форми - з великим подовженням і звуженням.  
200 метрів зі швидкістю 1320 км/ч. Т-6-1 надалі використовували яклітаючу лабораторію для відпрацювання систем і устаткування проектованогобомбардувальники (до 1974 р. на ньому було здійснено більше 320 польотів). УНаразі літак експонується в музеї ВВС в Моніно. 1966 спочатку під тим же шифром Т-6, а в подальшому - Т-6-2И (2-йпримірник Т-6 із змінною стреловідность крила). В. С. Ільюшин. Випробування цього літака тривали 6 років, але рішення прозапуск нового бомбардувальника в серію під індексом Су-24 було прийнято напершому році іспитів, коли стали очевидними його переваги перед Т-6-1.  
 
Наприкінці 1970 злетів третій досвідчений прототип Т-6-3И, а влітку 1971 р. - Т-
Шасі виконано за триопорною схемою з носовою керованою стійкою.
6-4И. Протягом декількох років перші серійні машини проходили військовівипробування. З 1973 р. почалася експлуатація Су-24 у стройових частинах, а в
 
1975 літак був прийнятий на озброєння радянських ВПС. Випуск тривавдо 1993 р., було побудовано близько 1200 Су-24 різних модифікацій. СРСР ударного літака нового покоління, класу F-111, який експерти
Всі стійки шасі монтували на фюзеляжі і мали спарені колеса, що дозволяло експлуатувати літак з грунтових ЗПС <ref>ЗПС - злітно-посадкова смуга</ref>.  
НАТО ідентифікували як Су-19. (Літак під індексом Су-19 дійснорозроблявся в ОКБ П.0.Сухого, проте роботи по ньому були припинені настадії проекту.) Таким чином світ дізнався, щоправда, з чотирирічнимзапізненням, про новий радянському фронтовому бомбардувальнику.  
Бомбардувальник тепер вже мав шість вузлів підвіски озброєння: два підфюзеляжні<ref>Один за одним</ref> і чотири крилових. Злітна вага літака - 26100 кг.
У процесі виробництва в конструкцію Су-24 вносилися зміни. Навітьперші серійні машини відрізнялися від Т-6-2И, зокрема, крилом,збільшеним за розмахом і площі. Надалі за результатами випробуваньзмінили форму ХЧФ. Контейнер гальмівного парашута перенесли в основукіля. Збільшили законцівки кіля з метою розміщення антен додатковогорадіоелектронного обладнання. Зменшили секціонування закрилків, щоспростило конструкцію і знизило вага консолей крила. Були проведені й іншідоопрацювання.  
Спочатку серійні Су-24, аналогічно досвідченим машин, мали шість точокпідвіски озброєння. Вага бойової навантаження був обмежений 7000 кг. У процесівиробництва на одному з літаків встановили сьому, а згодом івосьму точки підвіски озброєння. Обидва додаткових власника кріпилисяпід фюзеляжем один за одним по осі симетрії літака. Після успішнихвипробувань цієї машини серійні Су-24 стали випускатися з вісьмома точкамипідвіски озброєння. Вага бойової навантаження зріс до 8000 кг.
2 липня 1967 шеф-пілот ОКБ В. С. Ільюшин вперше підняв у повітря новий  бомбардувальник. Т-6-1 планувалося показати на авіаційному святі в Домодєдово, але через недостатню облетаність машини замість неї продемонстрували літаючу лабораторію Т-58ВД. Протягом 1967 - 68 рр.. льотчик-випробувач Е. С. Соловйов, проводив всебічні випробування нового літака.
У міру серійного виробництва нові бомбардувальники надходили перш за всев полки, дислокуються уздовж західного кордону СРСР на території
 
Прибалтики та України. Авіабаза в Черняхівської (Калінінградська область)однією з перших прийняла серійні Су-24. З цього аеродрому бомбардувальникиможна було швидко перебазувати в ГДР, Польщу, Чехословаччину і реальнозагрожувати військових об'єктах НАТО в будь-якій точці Європи. Пізніше Су-24надійшли до групи радянських військ у Німеччині, до Північної (Польща) та Південну
Однак, у зв'язку зі зміною вимог ВПС до фронтового бомбардувальника, роботи з Т-6-1 незабаром були припинені і ОКБ сконцентрувала зусилля на розробці бомбардувальника '''з крилом змінної стріловидності.''' Країні був потрібний літак, призначений для нанесення ракетно-бомбових ударів в простих та складних метеорологічних умовах, вдень і вночі, у тому числі на надмалих висотах з прицільною поразкою наземних і надводних цілей в режимі ручного і автоматичного управління, зі спеціальною апаратурою, що дозволяє йому здійснювати політ з огинанням рельєфу місцевості на висоті до 200 метрів зі швидкістю 1320 км/ч. Т-6-1 надалі використовували як літаючу лабораторію для відпрацювання систем і устаткування проектованого бомбардувальники (до 1974 р. на ньому було здійснено більше 320 польотів). Наразі літак експонується в музеї ВПС в Моніно. 1966 спочатку під тим же шифром Т-6, а в подальшому - Т-6-2И (2-й примірник Т-6 із змінною стріловідностю крила). Випробування цього літака тривали 6 років, але рішення про запуск нового бомбардувальника в серію під індексом Су-24 було прийнято на першому році іспитів, коли стали очевидними його переваги перед Т-6-1.
(Угорщина) групи радянських військ.  
За інформацією з різних джерел деяку кількість Су-24 мають у себе
Наприкінці 1970 злетів третій дослідний прототип Т-6-3И, а влітку 1971 р. - Т-6-4И. Протягом декількох років перші серійні машини проходили військові випробування. З 1973 р. почалася експлуатація Су-24 у стройових частинах, а в 1975 літак був прийнятий на озброєння радянських ВПС.
Білорусь, Узбекистан, Таджикистан і Азербайджан. На Україні, згідно зоцінками західних експертів, на 1.01.1992 р. налічувалося близько 270 і вскладі ВПС Росії на початок 1993 року перебувало 540 літаків Су-24різних модифікацій.  
 
Сьогодні, основний тактичний бомбардувальник ВПС Росії Су-24 як і раніше встрою, але на зміну йому йде літак нового покоління - Су-34.
==Виробництво==
Кодове позначення НАТО - Fencer-A (Фехтувальник). Модифікації
 
Прототип Т-6-8М
Випуск тривав до 1993 р., було побудовано близько 1200 Су-24 різних модифікацій.  
Су-24М. Паралельно з удосконаленням серійних машин ОКБ велопроектування нової модифікації бомбардувальника Т-6М. В якості прототипувибрали восьмий досвідчений екземпляр літака, який після доопрацювань ставіменуватися Т-6-8М. Доробки пов'язані були перш за все з установкоювдосконаленою прицільно -навігаційної системи ПНС-24М. Для розміщення нового обладнання НЧФподовжили на 750 мм за рахунок вставки між кабіною екіпажу і носовоюрадіопрозорі обтічником. На гаргроте фюзеляжу в напівсферичнимобтічнику встановили всеракурсний теплопеленгатором БКО (замістьтеплопеленгатором, які розміщувалися раніше перед лобовим склом ліхтарякабіни). Передні антени станції попередження розташували в невеликихпрямокутних напливах, плавно переходять у центроплан, а не в окремихрадіопрозорих трикутних обтічниках, як на попередніх машинах. Досвідчений
 
Т-6-8М мав ще ряд відмінностей від Су-24 останніх серій. Перший політмодернізованого бомбардувальника відбувся 24 липня 1977 Ще дозакінчення льотних випробувань було прийнято рішення про його серійному виробництвіпід позначенням Су-24М. 24М
У процесі виробництва в конструкцію Су-24 вносилися зміни. Навіть перші серійні машини відрізнялися від Т-6-2И, зокрема, крилом, збільшеним за розмахом і площею. Надалі за результатами випробувань змінили форму ХЧФ. Контейнер гальмівного парашута перенесли в основу кіля. Збільшили закінцівки кіля з метою розміщення антен додаткового радіоелектронного обладнання.  
Виробництво Су-24М почалося в 1978 р. Серійні машини відрізнялися від Т-6-
 
8М. Так, ПВД, що мав раніше незвичайну F-подібну форму (за що в радянських
Спочатку серійні Су-24, аналогічно дослідним машинам, мали шість точок підвіски озброєння. Вага бойової навантаження була обмежений 7000 кг. У процесі виробництва на одному з літаків встановили сьому, а згодом і восьму точки підвіски озброєння. Після успішних випробувань цієї машини серійні Су-24 стали випускатися з вісьмома точками підвіски озброєння. Вага бойової навантаження зросла до 8000 кг.
ВПС був прозваний), замінили на ПВД звичайного типу (у вигляді штанги). Відвипробуваних на прототипі напливів докорінно центроплану відмовилися. Антенистанції попередження, як і раніше, розташували в радіопрозорихобтічниках трикутної форми. У процесі виробництва на верхнійповерхні центроплану з'явилися аеродинамічні гребені, що збігаються зпілонами підвіски озброєння. Спочатку гребені мали заокруглені кути івиконували тільки функції аеродинамічних перегородок, але з досвіду веденнявійни в Афганістані їх модифікували: гребенях надали прямокутну форму,в них змонтували пристрої для відстрілу ІК-пасток, що захищають літаквід ракет з ТГС. Однак на призначених для радянських ВПС Су-24М пізніхсерій аеродинамічні гребені відсутні, зберігшись лише на експортномуваріанті літака.
 
Установка на бомбардувальнику прицільно-навігаційної системи ПНС-24Містотно підвищила його бойові можливості. Ця система в поєднанні злазерно-телевізійної прицільної станцією (різні моделі цієїстанції встановлювалися і на інших фронтових бомбардувальниках - МіГ-23БК,  
==У війська==
МіГ-27к) забезпечила можливість застосування нової зброї - керованихракет з лазерними і телевізійними головками самонаведення. Змінилосярадіозв'язковим і радіонавігаційне обладнання літака. У кабіні екіпажувстановлені індикатори нового типу.  
Авіабаза в Черняхівському (Калінінградська область) однією з перших прийняла серійні Су-24. З цього аеродрому бомбардувальники можна було швидко перебазувати в НДР, Польщу, Чехословаччину і реально загрожувати військовим об'єктам НАТО в будь-якій точці Європи.  
Значно підвищило бойові можливості бомбардувальника і оснащення йогосистемою дозаправки паливом у польоті. Заправка Су-24М у польоті можепроводитися не тільки від спеціалізованого заправник Іл-78, а й віданалогічного Су-24М, оснащеного підфюзеляжному УПАЗ УПАЗ-А (в данийчас система застосовується і під час дозаправки в повітрі винищувачів Су-27).  
 
Кодове позначення НАТО - Fencer-D. Су-24МР призначений для виконання розвідки в інтересах командуваннясухопутних військ і фронтової авіації, а на приморських напрямках - військово -морського флоту. Літак забезпечує комплексну повітряну розвідку вдень івночі в різних погодних умовах на глибину до 400 км від лінії фронтупри сильному протидії засобів ППО супротивника. Оснащений бортовимкомплексом розвідки БКР-1, що забезпечує високу вірогідність виявлення ірозпізнавання військових об'єктів, у тому числі замаскованих і помилкових. Ускладу комплексу входять засоби радіолокації, інфрачервоної,телевізійної, лазерної, радіотехнічної та радіаційної розвідки,фотоапаратура для панорамної і перспективної зйомки. Управління цимизасобами може здійснюватися автоматично або вручну. Су-24МР не маєаналогів серед закордонних тактичних розвідників по комплексностіодержуваної розвідувальної інформації. Наприклад, у ВПС США літак RF-4C,що становить основу тактичної розвідувальної авіації, не оснащенийзасобами лазерної та радіаційної розвідки.  
Пізніше Су-24 надійшли до групи радянських військ у Німеччині, до Північної (Польща) та Південну
У носовій частині літака під радіопрозорі обтічником змонтована РЛСбічного огляду. На нижній поверхні фюзеляжу є вікна дляпанорамного АФА АП-402М (в носовій частині), перспективного АФА А-100 (закабіною екіпажу) та ІЧ-системи (у центральній частині фюзеляжу). Встановленоряд додаткових антен спецобладнання.  
(Угорщина) групи радянських військ.
Апаратуру лазерної, радіотехнічної та радіаційної розвідки Су-24МР несеу підвісних контейнерах. Залежно від польотного завдання під фюзеляжемможе втомилася?? ється контейнер з лазерною разведаппаратурой абоконтейнер з апаратурою радіотехнічної розвідки, під правоюконсоллю крила - малогабаритний контейнер з апаратурою радіаційноїрозвідки. При цьому на пілоні під лівою консоллю кріпляться дваракети ближнього повітряного бою з ІЧ ГСН Р-60 або Р-60М. Обробка та аналізрозвідувальної інформації на борту Су-24МР не здійснюється. Проявленийфотоматеріал скидається з літака, інші розвіддані оперативнопередаються на наземний дешіфровочний комплекс з широкосмугового івузькосмугового радіоканалах.  
У зв'язку з установкою різноманітних розвідувальних систем демонтувалиапаратуру керування озброєнням, тому роль ударного літака Су-24МРвиконувати не може. Зовнішня підвіска розвідувальної апаратури обмежилаі максимальну швидкість польоту до 1200 км/год (на висоті 200 м). Літакзамінив у військах тактичні розвідники Іл-28Р, Як-27Р, Як-28Р і МіГ-21Р.  
За інформацією з різних джерел деяку кількість Су-24 мають у себе Білорусь, Узбекистан, Таджикистан і Азербайджан.  
В даний час Су-24МР, поряд з різними модифікаціями МіГ-25РР,є основним тактичним розвідником російських ВПС. Кодовепозначення НАТО - Fencer-E. Літак Су-24МП
 
Су-24МП. На базі Су-24М в 1976 р. почалося проектуванняспеціалізованої модифікації літака - Су-24МП (постановник перешкод). Уяк прототипи використовувалися Т-6М-25 і Т-6М-35, які післядоробок стали іменуватися Т-6МП-25 і Т-6МП-35. Перший політ цієїмодифікації літака відбувся у грудні 1979 р. Новий постановник перешкодзамінив у військах Як-28ПП, у порівнянні з яким Су-24МП має не тількибільш високі ЛТХ, але й значно більші можливості з придушенняелектронних засобів супротивника.
 
Су-24МП зовні відрізняється від вихідного бомбардувальника наявністю невеликогообтічника під носової радіопрозорі частиною фюзеляжу. Станція, що створюєактивні перешкоди радіолокаційним засобів супротивника, розташовується впідвісній контейнері під фюзеляжем.  
==Від Су-24 до Су-24М==
Постановник перешкод не призначений для дій по наземних цілях.
 
Озброєння літака складається з вбудованою шестиствольних гармати і 2-4самонавідних ракет повітряного бою типу Р-60 або Р-60М.  
Виробництво Су-24М почалося в 1978 р.
За даними Russian Aviation Gallery побудовано всього 12 літаків Су-24МП.
 
Кодове позначення НАТО - Fencer-F. Літак Су-24МК
Антени станції попередження <ref>Про опромінення засобами ППО і пуск ракети</ref>, як і раніше, розташували в радіопрозорих обтічниках трикутної форми. У процесі виробництва на верхній поверхні центроплану з'явилися аеродинамічні гребені, що збігаються з пілонами підвіски озброєння. Спочатку гребені мали заокруглені кути і виконували тільки функції аеродинамічних перегородок, але з ''досвіду ведення війни в Афганістані'' їх модифікували: гребеням надали прямокутну форму,в них змонтували пристрої для відстрілу ІЧ-пасток <ref>Інфра-Червона пастка, являє собою 24-трубний пристрій, неначе установку для фейєрверку; сенс роботи в тому, що запущена по літакові ракета із ТГСН перенацілюється на тепло ІЧ-пасток</ref>, що захищають літак від ракет з ТГС <ref>ТГС чи ТГСН - теплова головка самонаведення</ref>.  
Су-24МК. Довгий час Су-24/24М поставлявся виключно за радянських ВПС.
 
Однак наприкінці 80-х років бомбардувальник вступив у дружні
Однак на призначених для радянських ВПС Су-24М пізніших серій аеродинамічні гребені відсутні, зберігшись лише на експортному варіанті літака.  
Радянському Союзу арабські країни. Експортний варіант літака Су-24МК
 
(комерційний) відрізняється від Су-24М тільки апаратурою державноговпізнання, його ЛТХ повністю відповідають характеристикам Су-24М. Першийполіт експортної модифікації бомбардувальника відбувся в 1987 р., а першусерійний зразок випущений в 1988 р.
Установка на бомбардувальнику '''прицільно-навігаційної системи ПНС-24М''' істотно підвищила його бойові можливості. Ця система в поєднанні з лазерно-телевізійною прицільною станцією <ref>різні моделі цієї станції встановлювалися і на інших фронтових бомбардувальниках - МіГ-23БК,
За повідомленнями західної преси, близько 20 літаків Су-24МК поставлені в
МіГ-27к</ref> забезпечила можливість застосування нової зброї - керованихракет з лазерними і телевізійними головками самонаведення. Змінилося радіозв'язкове і радіонавігаційне обладнання літака. У кабіні екіпажу встановлені індикатори нового типу.  
Сирію, 15 - у Лівію, 24 - в Ірак. | Характеристики | Су-24 | Су-24М |  
 
| Розмах крил, м * | 10,366/17,638 |
Значно підвищило бойові можливості бомбардувальника і оснащення його '''системою дозаправки паливом у польоті'''. Заправка Су-24М у польоті може проводитися не тільки від спеціалізованого заправника Іл-78, а й від аналогічного Су-24М, оснащеного підфюзеляжномим УПАЗ чи УПАЗ-А (в даний час система застосовується і під час дозаправки в повітрі винищувачів Су-27).
| Довжина фюзеляжу, м | 22,67 | 24,53 |  
 
| Висота на стоянці, м | 5,92 | 6,193 |  
==24-й розвідник. Су-24МР==
| Площа крила, кв.м * | 51,024/55,168 |
| Тип двигуна | АЛ-21Ф3 |  
Кодове позначення НАТО - Fencer-D. '''Су-24МР''' призначений для виконання розвідки в інтересах командування сухопутних військ і фронтової авіації, а на приморських напрямках - військово -морського флоту.
| Тяга двигуна на форсажі, | 2 х 11200 |  
 
| кгс | |
Літак забезпечує комплексну повітряну розвідку вдень івночі в різних погодних умовах на глибину до 400 км від лінії фронту при сильній протидії засобів ППО супротивника.  
| Маса порожнього літака, кг | 21150 | 22300 |  
 
| Маса нормальна злітна, | 34830 | 35970 |  
Оснащений бортовим комплексом розвідки БКР-1, що забезпечує високу вірогідність виявлення і розпізнавання військових об'єктів, у тому числі замаскованих і хибних.  
| кг | | |  
 
| Маса перевантажувальна | 37900 | 39570 |  
До складу комплексу входять засоби
| злітна, кг | | |  
*радіолокації,  
| Максимальна швидкість, км/год | 2120 |  
*інфрачервоної,  
| Крейсерська швидкість, км/ч | N/A |
*телевізійної,  
| Практична стеля, м | 17000 |
*лазерної,  
| Радіус дії, км ** | 600/N/A | 560/1250 |
*радіотехнічної
| Розгін, м | N/A | 900 |
*та радіаційної розвідки,
| Пробіг, м *** | N/A | 850/1300 |
*фотоапаратура для панорамної і перспективної зйомки.  
| N/A - немає даних |
 
| * Мінімальний/максимальний |
Управління цими засобами може здійснюватися автоматично або вручну.  
| ** Без/с ПТБ |
 
| *** Без/с гальмівним парашутом | (боєзапас 500 снарядів); на 8-ми точках підвіски: кероване ікоректовані озброєння класу (ракети Х-23, Х-23М,  
Су-24МР '''не має аналогів''' серед закордонних тактичних розвідників по комплексності одержуваної розвідувальної інформації. <ref>Наприклад, у ВПС США літак RF-4C,що становить основу тактичної розвідувальної авіації, не оснащений засобами лазерної та радіаційної розвідки.</ref>
Х-28, Х-25МР, Х-25мл, Х-29Л, Х-29Т, Х-31П, Х-58У, Х-58Е, Х-59; авіабомби  
КАБ-500л, КАБ-500КР, КАБ-1500л); некероване озброєння (авіабомби ФАБ-
У носовій частині літака під радіопрозорим обтічником змонтована РЛС бічного огляду. На нижній поверхні фюзеляжу є вікна для панорамного АФА АП-402М (в носовій частині), перспективного АФА А-100 (закабіною екіпажу) та ІЧ-системи (у центральній частині фюзеляжу). Встановлено ряд додаткових антен спецобладнання.
100, ФАБ-250, ФАБ-500М62, ФАБ-500М54, ЗБ-500Ш, ЗБ-500ГД, РБК-250, РБК-500,  
НКРСами С-5, С-8КО, С-13т, С-13ОФ, С-24Б, С-25ОФ, С-25ОФМ); керованеракетне озброєння класу (до 4 на Су-24/24М і до 2 на Су-
Апаратуру лазерної, радіотехнічної та радіаційної розвідки Су-24МР несе у підвісних контейнерах.  
24МР/МП ракет Р-60 або Р-60М). У семи точках можуть підвішуватисяконтейнерні системи типу КМГУ, в 3-х - підвісні гарматні установки СППУ-6з рухомою шестиствольних гарматою 9А-620 або 9А-768 калібру 23 мм збоєкомплектом 400 снарядів у кожній. Максимальна маса бойової навантаженнялітака - 8000 кг.  
 
Екіпаж: 2 чол.: Льотчик та штурмана-оператор.
Залежно від польотного завдання під фюзеляжемможе встановлюється контейнер чи з лазерною розвідапаратурою, чи контейнер з апаратурою радіотехнічної розвідки. Під правою консоллю крила - малогабаритний контейнер з апаратурою радіаційної розвідки.  
 
При цьому на пілоні під лівою консоллю кріпляться дві ракети ближнього повітряного бою з ІЧ ГСН  <ref>ІЧ ГСН - інфра-червоні головки самонаведення</ref>  Р-60 або Р-60М.
 
Обробка та аналіз розвідувальної інформації на борту Су-24МР не здійснюється. Проявлений фотоматеріал скидається з літака, інші розвіддані оперативно передаються на наземний дешифрувальний комплекс по широкосмуговому і вузькосмуговому радіоканалах.
У зв'язку з установкою різноманітних розвідувальних систем демонтували апаратуру керування озброєнням, тому роль ударного літака Су-24МР виконувати не може.  
 
Зовнішня підвіска розвідувальної апаратури обмежила і максимальну швидкість польоту до 1200 км/год (на висоті 200 м). Літак замінив у військах тактичні розвідники Іл-28Р, Як-27Р, Як-28Р і МіГ-21Р.  
В даний час Су-24МР, поряд з різними модифікаціями МіГ-25РР,є основним тактичним розвідником російських ВПС.  
 
==Той, що ставить перешкоди==
 
Кодове позначення НАТО - Fencer-E. Літак '''Су-24МП''' .
 
На базі Су-24М в 1976 р. почалося проектування спеціалізованої модифікації літака - Су-24МП (рос. «постановщик помех» — постановник перешкод). Як прототипи використовувалися Т-6М-25 і Т-6М-35, які після доробок стали іменуватися Т-6МП-25 і Т-6МП-35. Перший політ цієї модифікації літака відбувся у грудні 1979 р.
 
Новий постановник перешкод замінив у військах Як-28ПП, у порівнянні з яким Су-24МП має не тільки  більш високі ЛТХ <ref>Льотно-технічні характеристики</ref>, але й значно більші можливості з придушення електронних засобів супротивника.  
 
Су-24МП зовні відрізняється від вихідного бомбардувальника наявністю невеликого обтічника під носовою радіопрозорою частиною фюзеляжу.  
 
Станція, що створює активні перешкоди радіолокаційним засобів супротивника, розташовується в підвісному  контейнері під фюзеляжем.
Постановник перешкод не призначений для дій по наземних цілях.
 
==Су-24 як вундервафля==
Озброєння літака складається з
*вбудованої шестиствольної гармати (виріб "Кайра" чи "Кайра-М")
* і 2-4 самонавідних ракет повітряного бою типу Р-60 або Р-60М.
==Ніграм та арабцям  в допомогу==
Довгий час Су-24/24М поставлявся виключно за радянських ВПС. Мало того, ПНК "Оріон" навіть  в роки незалежної України, як і система РЕБ літака, були секретними.
 
Однак наприкінці 80-х років бомбардувальник вступив у дружні Радянському Союзу арабські країни.
 
=== Експортний варіант літака Су-24МК===
 
Експортний варіант літака Су-24МК (комерційний) відрізняється від Су-24М тільки апаратурою державного впізнання, його ЛТХ повністю відповідають характеристикам Су-24М.
 
Перший політ експортної модифікації бомбардувальника відбувся в 1987 р., а перший серійний зразок випущений в 1988 р.  
 
За повідомленнями західної преси,
*близько 20 літаків Су-24МК поставлені в Сирію,
*15 - у Лівію,
*24 - в Ірак.  
[[Файл:Sy24M 02.jpg|400px|thumb|right|Розвідник Су-24МР в польоті]]
==Зовсім трішки характеристик==
 
 
{| align="center" class="standard"
|+
! |Характеристики
! |Су-24
! |Су-24М
|-----
| Розмах крил, м *
| 10,366
| 17,638
|-----
| Довжина фюзеляжу, м
| 22,67
| 24,53
|-----
| Висота на стоянці, м 
| 5,92
| 6,193 <ref>Літак тютілька-в тютільку входить в ангар для Су-7Б</ref>
|-----
| Площа крила, кв.м
| 51,024
| 55,168
|-----
| Тип двигуна
| АЛ-21Ф3
| АЛ-21Ф3
|-----
| Тяга двигуна на форсажі, кгс
| 2 х 11200
| 2 х 11200
|-----
| Маса порожнього літака, кг
| 21150
| 22300
|-----
| Маса нормальна злітна,  
| 34830
| 35970
|-----
| Максимальна швидкість, км/год
| 2120
| 2120
|-----
| Практична стеля, м
| 17000
| 17000
|-----
|+
|}
 
 
===Озброєння===
На 8-ми точках підвіски:
*ракети Х-23, Х-23М, Х-28, Х-25МР, Х-25мл, Х-29Л, Х-29Т, Х-31П, Х-58У, Х-58Е, Х-59;  
*авіабомби КАБ-500л, КАБ-500КР, КАБ-1500л);  
*некероване озброєння (авіабомби ФАБ-100, ФАБ-250, ФАБ-500М62, ФАБ-500М54, ЗБ-500Ш, ЗБ-500ГД, РБК-250, РБК-500,  
*НКРС С-5, С-8КО, С-13т, С-13ОФ, С-24Б, С-25ОФ, С-25ОФМ);  
*кероване ракетне озброєння до 4 на Су-24/24М і до 2 на Су-24МР/МП ракет Р-60 або Р-60М).  
 
У семи точках можуть підвішуватися контейнерні системи типу КМГУ, в 3-х - підвісні гарматні установки СППУ-6 з рухомою шестиствольних гарматою 9А-620 або 9А-768 калібру 23 мм з боєкомплектом 400 снарядів у кожній.  
 
:Максимальна маса бойової навантаження літака - 8000 кг.  
:Екіпаж: 2 чол.: Льотчик та штурман-оператор.


==В роки незалежності України==
==В роки незалежності України==
Лише на Західній Україні на момент отримання Незалежності Су-24-і були дислоковані на таких аеродромах:
[[Файл:Sy24M 03.jpg|400px|thumb|right|Як кажуть москальські друзі, "Ломать не строить"]]
В Україні, згідно з оцінками західних експертів, на 1.01.1992 р. налічувалося близько 270 (наприклад,  в складі ВПС Росії на початок 1993 року перебувало 540) літаків Су-24 різних модифікацій.
 
Як і решта армії, «карманичам» України Су-24М, не зважаючи на унікальні характеристики і цілу армію підготованих пілотів, стали нахер не потрібними. Усі реформи ВПС звелися до відміни польотів <ref>А, значить, до повної дискваліфікації льотного складу</ref>, і до почергового скорочення цілих військових частин та з'єднань (це переважно бомбардувально-авіаційні полки, як ВЧ 15558 у Дубно, чи цілі дивізії, як у Луцьку)
 
'''Лише на Західній Україні''' на момент отримання Незалежності Су-24-і були дислоковані на таких аеродромах (якщо знаєте ще - додайте):
*Овруч (розформовано)
*Овруч (розформовано)
*Черляни (розформовано)
*Черляни (розформовано)
*Дубно (розформовано)
*Дубно (розформовано). При цьому, скажімо, в Дубно 1/3 літаків розміщувалася у залізобетонних обвалованих ґрунтом ангарах, що могли витримувати ядерний удар. Нині передано в оренду фірмачам, які там тримають майстерні, СТО, автошроти і склади будматеріалів.
*Луцьк (розформовано)
*Луцьк - авіадивізія і, окремо, полк, (розформовано)
*Старокостянтинів (розформовано)
*Старокостянтинів (на разі єдиний бомбардувальний авіаполк у ВПС України)
*Коломия частково літаки переведені саме туди.
*Коломия (розформовано)


==Подробиці на сайтах==
==Подробиці на сайтах==
*[http://ru.wikipedia.org/wiki/Су-24 осійська Вікіпедія]
*[http://ru.wikipedia.org/wiki/Су-24 Російська Вікіпедія]
*[http://referrats.ru/7366-frontoviy-bombarduval-nik-su24.html В українських рефератах]
*[http://ru.tsn.ua/ukrayina/predstaviteli-chf-rf-ne-pozvolili-ukraine-proverit-svoi-samolety.html Як москалі українцями в Криму керують]
*[http://combatavia.info/index2su24.html Комбатавіа про Су-24М]
*[http://artofwar.ru/z/zhirohow_m_a/text_0390-1.shtml Як гробили і гроблять авіацію ВПС України]
*[http://www.odnoklassniki.ua/profile/123547404776?st.cmd=friendMain&st.friendId=oklhjtremqvfwmxzn0paoqzdqoppacacwgbim&cmd=PopLayer&tkn=8935&st.layer.cmd=PopLayerMsgPersonal&st.layer.referenceId=oklhjtremqvfwmxzn0paoqzdqoppacacwgbim&st._aid=FriendTopCardButtonsSendMessage#/group/44125967352032 Ветерани полку Дубно в Однокласниках]
*[http://crimso.msk.ru/Site/Crafts/Craft21191.htm Маса фото. У тому числі і дислокованих в Україні.]
*[http://aerofencer.narod.ru/polk.htm Сайт, присвячений Су-24М]
*[http://voencom.net/index.php?id=147 Сайт Воєнком]


==Виноски==
==Виноски==
<references/>
<references/>


{{Працюю}}
 
 


{{Вундервафлі}}
{{Вундервафлі}}

Поточна версія на 03:28, 6 січня 2012

На стоянці. Під крилом помітно підвісний паливний бак

Коротка довідка

Су-24 (виріб Т-6, за кодифікацією НАТО: Fencer, Фе́нсер - англ. Фехтувальник) - радянський фронтовий бомбардувальник з крилом змінюваної стріловидности, призначений для завдання ракетно-бомбових ударів в простих і складних метеоумовах, вдень і вночі у тому числі на малих висотах з прицільною поразкою наземних і надводних цілей.

Розробки розпочалися у другій половині 1960-х років.

Перший політ здійснив 17 січня 1970 року. Прийнятий на озброєння 4 лютого 1975. На базі літака створені модифікації - розвідник (МР) і постановник перешкод (МП).

Су-24М, МР, МП М2 обладнані системою дозаправки в повітрі.

Випускався на Новосибірському авіазаводі.

Серійне виробництво усіх модифікацій припинене в 1993 році.

Історія створення

До кінця 50-х років основу тодішньої радянської фронтовий ударної авіації становили застарілі бомбардувальники Іл-28, які поступово замінюються літаками Як-28 та Су-7Б. Однак на початку 60-х років суттєво змінюється доктрина застосування фронтовий ударної авіації. Під ці змінені вимоги американська фірма General Dynamics розробляє винищувач-бомбардувальник нового покоління - F-111.

У Радянському Союзі проектування ударних літаків розпочинає конструкторське бюро П.0.Сухого. Роботи в КБ розгортаються одночасноза двома напрямками: модернізація винищувача-бомбардувальника Су-7Б (роботи велися під шифром З-22І, пізніше - С-32 і завершилися створенням винищувача-бомбардувальники Су-17), і створення принципово нового фронтового бомбардувальника.


За початковим проектом, що одержав позначення С-6, літак мав нерухоме стріловидной крило. Силова установка - два ТРД Р-21-300 зфорсажна тягою по 7200 кгс. (Р-21-300 розроблений під керівництвом Н. Мецхварішвілі і в 1962 р. проходив льотні випробування на дослідномувинищувачі Е-8 - модифікації МіГ-21ПФ.) Крім того, для поліпшення злітних характеристик планувалося використовувати порохові стартові прискорювачі.

Екіпаж літака (пілот і штурман-оператор) розташовувався в кабіні тандемом [1].

Бомбардувальник був оснащений п'ятьма точками підвіски озброєння: однією підфюзеляжною і чотирма криловими [2]. Для збільшення тривалості польоту могли використовуватися три ППБ [3]. На літаку передбачалося встановити спеціально для нього розроблену прицільно-навігаційну систему.

Розрахункова максимальна швидкість польоту С-6 при землі - 1400 км/год, на великій висоті - до 2500 км/ч. Розрахункова злітна маса - 20000 кг, маса бойового навантаження - 3000 кг.

Проектування Т-6 розпочалося в 1965 р.

Першу дослідну машину, що отримала позначення Т-6-1, побудували до літа 1967 року. У силовій установці літака використовували два нових маршових двигуна Р-27Ф2-300 (створений в ОКБ С. К. Туманського для МіГ-23 та встановлювався на його перших серійних зразках) з форсажною тягою по 7800кг, і чотири підйомних двигуна РД-36-35 тягою по 2350 кг. Підйомні двигуни встановлювалися у фюзеляжі з нахилом вперед, попарно по обидва боки силового шпангоута кріплення основних опор шасі.

У ХЧФ [4] між відсіками маршових двигунів кріпився контейнер гальмівного парашута, а з боків сопел - гальмівні щитки. Для Т-6 була спроектована нова кабіна екіпажу, в якій пілот і штурман-оператор розташовувалися поруч (по типу кабіни F-111).

Літак, скомпонований за схемою високоплана, мав трикутне крило зі зламом по передній кромці, як на перехоплювачах Су-15 одинадцятої і більш пізніх серій. Встановлений за віссю фюзеляжу стабілізатор виконанийсуцільноповоротним з незалежним приводом кожні

На Т-6-1 вперше застосований кіль нетрадиційної для ОКБ Сухого форми - з великим подовженням і звуженням.

Шасі виконано за триопорною схемою з носовою керованою стійкою.

Всі стійки шасі монтували на фюзеляжі і мали спарені колеса, що дозволяло експлуатувати літак з грунтових ЗПС [5]. Бомбардувальник тепер вже мав шість вузлів підвіски озброєння: два підфюзеляжні[6] і чотири крилових. Злітна вага літака - 26100 кг.

2 липня 1967 шеф-пілот ОКБ В. С. Ільюшин вперше підняв у повітря новий бомбардувальник. Т-6-1 планувалося показати на авіаційному святі в Домодєдово, але через недостатню облетаність машини замість неї продемонстрували літаючу лабораторію Т-58ВД. Протягом 1967 - 68 рр.. льотчик-випробувач Е. С. Соловйов, проводив всебічні випробування нового літака.

Однак, у зв'язку зі зміною вимог ВПС до фронтового бомбардувальника, роботи з Т-6-1 незабаром були припинені і ОКБ сконцентрувала зусилля на розробці бомбардувальника з крилом змінної стріловидності. Країні був потрібний літак, призначений для нанесення ракетно-бомбових ударів в простих та складних метеорологічних умовах, вдень і вночі, у тому числі на надмалих висотах з прицільною поразкою наземних і надводних цілей в режимі ручного і автоматичного управління, зі спеціальною апаратурою, що дозволяє йому здійснювати політ з огинанням рельєфу місцевості на висоті до 200 метрів зі швидкістю 1320 км/ч. Т-6-1 надалі використовували як літаючу лабораторію для відпрацювання систем і устаткування проектованого бомбардувальники (до 1974 р. на ньому було здійснено більше 320 польотів). Наразі літак експонується в музеї ВПС в Моніно. 1966 спочатку під тим же шифром Т-6, а в подальшому - Т-6-2И (2-й примірник Т-6 із змінною стріловідностю крила). Випробування цього літака тривали 6 років, але рішення про запуск нового бомбардувальника в серію під індексом Су-24 було прийнято на першому році іспитів, коли стали очевидними його переваги перед Т-6-1.

Наприкінці 1970 злетів третій дослідний прототип Т-6-3И, а влітку 1971 р. - Т-6-4И. Протягом декількох років перші серійні машини проходили військові випробування. З 1973 р. почалася експлуатація Су-24 у стройових частинах, а в 1975 літак був прийнятий на озброєння радянських ВПС.

Виробництво

Випуск тривав до 1993 р., було побудовано близько 1200 Су-24 різних модифікацій.

У процесі виробництва в конструкцію Су-24 вносилися зміни. Навіть перші серійні машини відрізнялися від Т-6-2И, зокрема, крилом, збільшеним за розмахом і площею. Надалі за результатами випробувань змінили форму ХЧФ. Контейнер гальмівного парашута перенесли в основу кіля. Збільшили закінцівки кіля з метою розміщення антен додаткового радіоелектронного обладнання.

Спочатку серійні Су-24, аналогічно дослідним машинам, мали шість точок підвіски озброєння. Вага бойової навантаження була обмежений 7000 кг. У процесі виробництва на одному з літаків встановили сьому, а згодом і восьму точки підвіски озброєння. Після успішних випробувань цієї машини серійні Су-24 стали випускатися з вісьмома точками підвіски озброєння. Вага бойової навантаження зросла до 8000 кг.

У війська

Авіабаза в Черняхівському (Калінінградська область) однією з перших прийняла серійні Су-24. З цього аеродрому бомбардувальники можна було швидко перебазувати в НДР, Польщу, Чехословаччину і реально загрожувати військовим об'єктам НАТО в будь-якій точці Європи.

Пізніше Су-24 надійшли до групи радянських військ у Німеччині, до Північної (Польща) та Південну (Угорщина) групи радянських військ.

За інформацією з різних джерел деяку кількість Су-24 мають у себе Білорусь, Узбекистан, Таджикистан і Азербайджан.


Від Су-24 до Су-24М

Виробництво Су-24М почалося в 1978 р.

Антени станції попередження [7], як і раніше, розташували в радіопрозорих обтічниках трикутної форми. У процесі виробництва на верхній поверхні центроплану з'явилися аеродинамічні гребені, що збігаються з пілонами підвіски озброєння. Спочатку гребені мали заокруглені кути і виконували тільки функції аеродинамічних перегородок, але з досвіду ведення війни в Афганістані їх модифікували: гребеням надали прямокутну форму,в них змонтували пристрої для відстрілу ІЧ-пасток [8], що захищають літак від ракет з ТГС [9].

Однак на призначених для радянських ВПС Су-24М пізніших серій аеродинамічні гребені відсутні, зберігшись лише на експортному варіанті літака.

Установка на бомбардувальнику прицільно-навігаційної системи ПНС-24М істотно підвищила його бойові можливості. Ця система в поєднанні з лазерно-телевізійною прицільною станцією [10] забезпечила можливість застосування нової зброї - керованихракет з лазерними і телевізійними головками самонаведення. Змінилося радіозв'язкове і радіонавігаційне обладнання літака. У кабіні екіпажу встановлені індикатори нового типу.

Значно підвищило бойові можливості бомбардувальника і оснащення його системою дозаправки паливом у польоті. Заправка Су-24М у польоті може проводитися не тільки від спеціалізованого заправника Іл-78, а й від аналогічного Су-24М, оснащеного підфюзеляжномим УПАЗ чи УПАЗ-А (в даний час система застосовується і під час дозаправки в повітрі винищувачів Су-27).

24-й розвідник. Су-24МР

Кодове позначення НАТО - Fencer-D. Су-24МР призначений для виконання розвідки в інтересах командування сухопутних військ і фронтової авіації, а на приморських напрямках - військово -морського флоту.

Літак забезпечує комплексну повітряну розвідку вдень івночі в різних погодних умовах на глибину до 400 км від лінії фронту при сильній протидії засобів ППО супротивника.

Оснащений бортовим комплексом розвідки БКР-1, що забезпечує високу вірогідність виявлення і розпізнавання військових об'єктів, у тому числі замаскованих і хибних.

До складу комплексу входять засоби

  • радіолокації,
  • інфрачервоної,
  • телевізійної,
  • лазерної,
  • радіотехнічної
  • та радіаційної розвідки,
  • фотоапаратура для панорамної і перспективної зйомки.

Управління цими засобами може здійснюватися автоматично або вручну.

Су-24МР не має аналогів серед закордонних тактичних розвідників по комплексності одержуваної розвідувальної інформації. [11]

У носовій частині літака під радіопрозорим обтічником змонтована РЛС бічного огляду. На нижній поверхні фюзеляжу є вікна для панорамного АФА АП-402М (в носовій частині), перспективного АФА А-100 (закабіною екіпажу) та ІЧ-системи (у центральній частині фюзеляжу). Встановлено ряд додаткових антен спецобладнання.

Апаратуру лазерної, радіотехнічної та радіаційної розвідки Су-24МР несе у підвісних контейнерах.

Залежно від польотного завдання під фюзеляжемможе встановлюється контейнер чи з лазерною розвідапаратурою, чи контейнер з апаратурою радіотехнічної розвідки. Під правою консоллю крила - малогабаритний контейнер з апаратурою радіаційної розвідки.

При цьому на пілоні під лівою консоллю кріпляться дві ракети ближнього повітряного бою з ІЧ ГСН [12] Р-60 або Р-60М.

Обробка та аналіз розвідувальної інформації на борту Су-24МР не здійснюється. Проявлений фотоматеріал скидається з літака, інші розвіддані оперативно передаються на наземний дешифрувальний комплекс по широкосмуговому і вузькосмуговому радіоканалах.

У зв'язку з установкою різноманітних розвідувальних систем демонтували апаратуру керування озброєнням, тому роль ударного літака Су-24МР виконувати не може.

Зовнішня підвіска розвідувальної апаратури обмежила і максимальну швидкість польоту до 1200 км/год (на висоті 200 м). Літак замінив у військах тактичні розвідники Іл-28Р, Як-27Р, Як-28Р і МіГ-21Р. В даний час Су-24МР, поряд з різними модифікаціями МіГ-25РР,є основним тактичним розвідником російських ВПС.

Той, що ставить перешкоди

Кодове позначення НАТО - Fencer-E. Літак Су-24МП .

На базі Су-24М в 1976 р. почалося проектування спеціалізованої модифікації літака - Су-24МП (рос. «постановщик помех» — постановник перешкод). Як прототипи використовувалися Т-6М-25 і Т-6М-35, які після доробок стали іменуватися Т-6МП-25 і Т-6МП-35. Перший політ цієї модифікації літака відбувся у грудні 1979 р.

Новий постановник перешкод замінив у військах Як-28ПП, у порівнянні з яким Су-24МП має не тільки більш високі ЛТХ [13], але й значно більші можливості з придушення електронних засобів супротивника.

Су-24МП зовні відрізняється від вихідного бомбардувальника наявністю невеликого обтічника під носовою радіопрозорою частиною фюзеляжу.

Станція, що створює активні перешкоди радіолокаційним засобів супротивника, розташовується в підвісному контейнері під фюзеляжем.

Постановник перешкод не призначений для дій по наземних цілях.

Су-24 як вундервафля

Озброєння літака складається з

  • вбудованої шестиствольної гармати (виріб "Кайра" чи "Кайра-М")
  • і 2-4 самонавідних ракет повітряного бою типу Р-60 або Р-60М.

Ніграм та арабцям в допомогу

Довгий час Су-24/24М поставлявся виключно за радянських ВПС. Мало того, ПНК "Оріон" навіть в роки незалежної України, як і система РЕБ літака, були секретними.

Однак наприкінці 80-х років бомбардувальник вступив у дружні Радянському Союзу арабські країни.

Експортний варіант літака Су-24МК

Експортний варіант літака Су-24МК (комерційний) відрізняється від Су-24М тільки апаратурою державного впізнання, його ЛТХ повністю відповідають характеристикам Су-24М.

Перший політ експортної модифікації бомбардувальника відбувся в 1987 р., а перший серійний зразок випущений в 1988 р.

За повідомленнями західної преси,

  • близько 20 літаків Су-24МК поставлені в Сирію,
  • 15 - у Лівію,
  • 24 - в Ірак.
Розвідник Су-24МР в польоті

Зовсім трішки характеристик

Характеристики Су-24 Су-24М
Розмах крил, м * 10,366 17,638
Довжина фюзеляжу, м 22,67 24,53
Висота на стоянці, м 5,92 6,193 [14]
Площа крила, кв.м 51,024 55,168
Тип двигуна АЛ-21Ф3 АЛ-21Ф3
Тяга двигуна на форсажі, кгс 2 х 11200 2 х 11200
Маса порожнього літака, кг 21150 22300
Маса нормальна злітна, 34830 35970
Максимальна швидкість, км/год 2120 2120
Практична стеля, м 17000 17000


Озброєння

На 8-ми точках підвіски:

  • ракети Х-23, Х-23М, Х-28, Х-25МР, Х-25мл, Х-29Л, Х-29Т, Х-31П, Х-58У, Х-58Е, Х-59;
  • авіабомби КАБ-500л, КАБ-500КР, КАБ-1500л);
  • некероване озброєння (авіабомби ФАБ-100, ФАБ-250, ФАБ-500М62, ФАБ-500М54, ЗБ-500Ш, ЗБ-500ГД, РБК-250, РБК-500,
  • НКРС С-5, С-8КО, С-13т, С-13ОФ, С-24Б, С-25ОФ, С-25ОФМ);
  • кероване ракетне озброєння до 4 на Су-24/24М і до 2 на Су-24МР/МП ракет Р-60 або Р-60М).

У семи точках можуть підвішуватися контейнерні системи типу КМГУ, в 3-х - підвісні гарматні установки СППУ-6 з рухомою шестиствольних гарматою 9А-620 або 9А-768 калібру 23 мм з боєкомплектом 400 снарядів у кожній.

Максимальна маса бойової навантаження літака - 8000 кг.
Екіпаж: 2 чол.: Льотчик та штурман-оператор.

В роки незалежності України

Як кажуть москальські друзі, "Ломать не строить"

В Україні, згідно з оцінками західних експертів, на 1.01.1992 р. налічувалося близько 270 (наприклад, в складі ВПС Росії на початок 1993 року перебувало 540) літаків Су-24 різних модифікацій.

Як і решта армії, «карманичам» України Су-24М, не зважаючи на унікальні характеристики і цілу армію підготованих пілотів, стали нахер не потрібними. Усі реформи ВПС звелися до відміни польотів [15], і до почергового скорочення цілих військових частин та з'єднань (це переважно бомбардувально-авіаційні полки, як ВЧ 15558 у Дубно, чи цілі дивізії, як у Луцьку)

Лише на Західній Україні на момент отримання Незалежності Су-24-і були дислоковані на таких аеродромах (якщо знаєте ще - додайте):

  • Овруч (розформовано)
  • Черляни (розформовано)
  • Дубно (розформовано). При цьому, скажімо, в Дубно 1/3 літаків розміщувалася у залізобетонних обвалованих ґрунтом ангарах, що могли витримувати ядерний удар. Нині передано в оренду фірмачам, які там тримають майстерні, СТО, автошроти і склади будматеріалів.
  • Луцьк - авіадивізія і, окремо, полк, (розформовано)
  • Старокостянтинів (на разі єдиний бомбардувальний авіаполк у ВПС України)
  • Коломия (розформовано)

Подробиці на сайтах

Виноски

  1. ↑ Один за одним. У нинішніх літаках вони сидять поряд, штурман праворуч
  2. ↑ По дві на кожному крилі
  3. ↑ ППБ - сигароподібний Підвісний Паливний Бак; нині застосовуються селянами і дачниками для облаштування літніх душових і резервуарів для поливу городини
  4. ↑ ХЧФ - хвостова частина фюзеляжу
  5. ↑ ЗПС - злітно-посадкова смуга
  6. ↑ Один за одним
  7. ↑ Про опромінення засобами ППО і пуск ракети
  8. ↑ Інфра-Червона пастка, являє собою 24-трубний пристрій, неначе установку для фейєрверку; сенс роботи в тому, що запущена по літакові ракета із ТГСН перенацілюється на тепло ІЧ-пасток
  9. ↑ ТГС чи ТГСН - теплова головка самонаведення
  10. ↑ різні моделі цієї станції встановлювалися і на інших фронтових бомбардувальниках - МіГ-23БК, МіГ-27к
  11. ↑ Наприклад, у ВПС США літак RF-4C,що становить основу тактичної розвідувальної авіації, не оснащений засобами лазерної та радіаційної розвідки.
  12. ↑ ІЧ ГСН - інфра-червоні головки самонаведення
  13. ↑ Льотно-технічні характеристики
  14. ↑ Літак тютілька-в тютільку входить в ангар для Су-7Б
  15. ↑ А, значить, до повної дискваліфікації льотного складу



п • о • р
Вундервафлі - реалії нашого життя. Чи, можливо, його історія.
Літальні апарати Калінін К-7 · ТУ-160 · Су-24М
На гусеницях Ще поки на колесах · Т-35 · КВ-2 · ИС-4 · ИС-7 · Оплот-М
РСЗВ РСЗВ · РСЗВ «Смерч»
Артсистеми Дора
Ракетні комплекси БЖРК · РСД-10
Стрілецьке озброєння Калаш · Кулемет Максим
Взагалі не стріляють Газенваген · Кольчуга-М
Щось інше Вундервафля
Отримано з https://old.ukrmemoria.com/w/index.php?title=Су-24М,_фронтовий_бомбардувальник&oldid=24171