Українські цінності

Ціннісний набір середньостатистичного сферичного коня у вакуумі українця

Мабуть, ні про що більше не балакають українці, як от про українські цінності. При чому скрізь. І на семінарах науковців, і в бані, і за столом після 14-ї чарки. А от що саме - оті Ваші українські цінності - ніхто чомусь зформулювати не взявся.

Тому ми почнемо. Система така: цінність - розділ. А далі - патріоти, СТАВАЙ!

Лєнту за лєнтою набої подавай

Вкраїнський повстанче - в бою не відступай!

Патріотизм

Патріотизм - то є, як Ви усі знаєте, любов до Батьківщини, до батьківщини, до місця, де Ви народилися і виросли.

Себто: до Батьківщини = України, і до батьківщини = Сумщини, Черкащини, Рівненщини, Тьмутороканщини, Заліщиків і Позадуппя.

Україну люблять усі українці. Це факт, з яким не посперечаєшся.

Краще всього Україну любити з Чорончо, чи з Сіднея. Ну, на крайняк, з Нью-Йоркщини чи Техащини. При чому, чим далі Сідней, Невадщина чи Чорончо - тим більше й більше там українці люблять Україну.

Проте, на запитання: А чому би Вам не повернутися? Нині Україна - незалежна держава. Будете разом із нами будувати її економіку, добробут; любити на справах, якби... У відповідь як правило чуєш:

- Я би ж радішчю, пжоте у мене в Чорончо є бензокольонка, петроль, розумієш?

- Розумію, не ідіот...

Працелюбність

Усі українці, на відміну від ганебних москалів, - ну ТАК люблять працювати!!!

• Хата помазана
• Хата побілена
• Свині нагодовані
• Пшениця колоситься
• Трактор змащений
• Картопля (ну, часом, бульба, а часом мандебурка) - просапана-пропрашована!

У результаті чи то любові до сільської праці, чи то сталінсько-хрущовської політики з трудоднями і "нє пущать с калхозов!" - усі працьовиті українці у 1960-1970 рвонули до міста, де стали почесно називатися рагулями. Тепер лозунгом працьовитого українця став:

Хай горять ті кляті буряки,

Мамо, дайте гроші на книжки!

Результат ми бачимо сьогодні: Україна, яка годувала себе, вічно історично голодних москалів та інших кацапів, а заодно і пів-Європи з Африкою, завозить гречку з Китаю. Аноне, якщо Ти вчився у школі. Ану, згадай: ДЕ в Китаї росте гречка?

Працьовиті українці як лишень не називалися - і вуйками, і полішуками, і рагулями. Сільська праця перетворилася на тягар українця, на його ганьбу. Селянин НІКОЛИ не отримає в Україні статус вище, аніж бидло. І мешканці міст будуть дивитися на нього зверхньо і з презирством. Учорашній колгоспник - сьогодні офісний планктон - дивиться на свого односельця, як на лайно.

Саме за сільське походження біло-блакитні почали звати Ющенка Пасічником.

Презирство до селянина пре у нашого бомонду (що лишень вчора вимив ракотиці в міській ванній) і політикуму.

Націоналізм

Націоналізм у нормальних людей - це нормальна любов нормальних людей до своєї нації, споріднено, як патріотизм - любов до своєї чи то держави, чи то малої батьківщини, про що написано вище.

У нас в Україні все як завжди переставлено з ніг на голову.

У нас "нацик" (він же "майдаун", він же "Бандерлог", він же "майданутий", він же "жидобандерівець") - це фашист; такий собі Чикатило, граф Дракула, у якого з кутка рота стікає цівка людської крові, в руках - тупа пилка "Дружба-2", якою він 15 хв. тому розпиляв беззахисного москаля, а за поясом - сокира із залишками москальських мізків.

У нас тисячі людей живуть в державі Україна, при цьому ненавидять цю державу на підсвідомому рівні, і в той же час моляться на сусідню Росію, як на воїна-визволителя, такого собі Георгія-Переможця, що вогняним мечем покарає ненависних бандерлогів.

Я завжди запитував у бандероненависників: "Люди. Подумайте. Ви вважаєте бандерівців тупими садистами, що пиляли москалів пилками і саджали дітей на вила. Чому в областях, де бандерівці (теоретично) творили свої страшні злочини - Волинь, Рівненщина, Тернопільщина, Львівщина, Івано-Франківщина - до цих ізвергів, нелюдів у людській подобі толерантне відношення, а там, де не ступала нога жодного бандерівця - Луганщина, Донеччина, Дніпропетровщина, Харківщина - готові бити тебе бейсбольною бітою чи арматуриною по голові за одне лише згадування імені будь-кого з українських націоналістів??"

Раисся - вперде!!

Мова солов'їна

• Ми пишаємося тим, що наша мова, поряд з італійською, визнана світовими фахівцями однією з самих гармонійних і співочих у світі.
• Разом з тим ми
  • серем у свою мову суржиком;
  • вважаємо (слава Богу, не всі) її телячою мовою, мовою бидла;
  • просто стидаємося розмовляти своєю мовою у громадських місцях - транспорті, театрах, клубах;
  • аж бігом переходимо на російську, як тільки до нас нею звернулися - просто, щоб не напружувати того, хто звернувся російською (у нас, в Україні);
  • один знайомий доцент сказав, що читає лекції російською, оскільки "в украинском языке нет, не существует всех необходимых терминов" - і все. І усім байдуже, що в російській теж немає цих термінів, бо те, що є - то мовні запозичення, з латини, німецької, французької, англійської - відкіля тільки! Але то все ісконно і канонічно!

Боголюбов, чи трішки про релігійні вірування

Про те, що Ісус був гуцулом, спочатку розповідали анекдоти, а зараз абсолютно серйозно досліджують різні наукові уми.

В Україні основна релігія - православне християнство грецького (візантійського) канону.

Усі ми глибоко віруючі люди, визнаємо одне хрещення на відпущення гріхів, чекаємо воскресіння мертвих, і життя будучого віку, амінь .

Проте...

• Православ'я - це від умовної лінії Володимир-Волинський - Костопіль (Рівненщина) - Радомишль (Житомирщина) - Димер (Київщина) - Остер (Чернігівщина) на південь. А от вище... А вище - вірять в Ісуса, Марію-Богородицю-Діву, Бабу-Ягу, Лєшого, Того, хто греблі рве, Того, хто в Скалі сидить, Потерчат, Пранців, Маўок і Няўок - при чому, у все це разом і невідривно одне від одного.
• Різні православні християни України асимілювали у своєму православ'ї безліч дохристиянських вірувань, що прийшли з далекого слов'янського минулого. Нині активно відроджується рідновірами, представниками Рун-Віри.
• В самому православ'ї не вщухає якась напримирима борня поміж УПЦ Московського та Київського патріархатів (відповідно УПЦ-МП та УПЦ-КП)
• За роки незалежності в Україні як ніколи посилився тиск протестантських течій - від звичних уже за стільки років баптистів, п'ятидесятників, до всіляких сандеїв аделаджів, що дурять нашого брата, оббирають, як липку - куди тому тарасовому жидові з його шинком при дорозі?

Високий професіоналізм

Дану цінність розглянемо на прикладах

Української висококваліфікованої медицини

Отже, щоб стати лікарем, треба

• поступити до медінституту - це коштує грошей, і немалих; ще в радянські часи знайомий вручив чиновнику ключі від новенької машини, щоб доця навчалася в Богомольця;
• за кожну сесію - заліки, іспити - башляй помалу!
• знайти престижне місце роботи - знову башляй.

Потім ми дивуємося, чому лікарі, якщо пацієнта привезли "поцієнт скорєє мьортв, чєм жив" - лікарі спочатку цікавляться, чи є кому за нього заплатити, при чому - одразу конкретну "мінімальну" суму, а потім підходять до клієнта - гроші треба відбити. А от - виживе - не виживе - то вже Божа справа...

Грамотні освітяни

Нехай (як при доведенні теореми)

• Вам треба поступити у виш
• Ваші батьки - не депутати-бізнесмени (в Шевченка чи Богомольця грошей не вистачить)
• В КПІ - так Ви ж всю фізику прокурили за школою!
• В "ін'яз" - наступною за фізикою була прокурена книжка з англійської (німецької, іспанської - Вам видніше, що саме Ви курили за школою)
• Їздити в селі на тракторі чи сапати буряки Вам просто не хочеться.

Куди піти вчитися?

Правильно - збираємо не такі вже значні кошти, залишки непрокурених знань - і в Драгоманова!

Через чотири роки - бакалавр, ще рік - і висококваліфікований спеціаліст / магістр приходить у школу вчити дітей.

Одне "АЛЕ". Вчорашній трійочник так і вчити буде - адже грамотності у виші не навчають, а шкільна база - див. вище - прокурена поза школою. Фейл.

У цій Вікі

• Мова СТБ
• Українські демотиватори
• Кубанський діалект
• Повість Безосібних літ
• Рагулі
• Московитський діалект
• Куркодзьоб звичайний/3
• Сало
• Горілка
• Борщ