ТУ-160
Вундервафлі - реалії нашого життя. Чи, можливо, його історія. |
||
|---|---|---|
| Літальні апарати | Калінін К-7 · ТУ-160 · Су-24М |  |
| На гусеницях | Ще поки на колесах · Т-35 · КВ-2 · ИС-4 · ИС-7 · Оплот-М | |
| РСЗВ | РСЗВ · РСЗВ «Смерч» | |
| Артсистеми | Дора | |
| Ракетні комплекси | БЖРК · РСД-10 | |
| Стрілецьке озброєння | Калаш · Кулемет Максим | |
| Взагалі не стріляють | Газенваген · Кольчуга-М | |
| Щось інше | Вундервафля | |
Просто Блек-Джек (без курв, шоб понятно)
ТУ-160 (расово моск. вірне "Білий Лебідь", піндоське позначення "Black Jack", що якби натякає) - православний святий рівноапостольний надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець. Одна з найголовніших вундервафлів Цих країн.
Юкрайна своїх Лебедів пробзділа поносом рідким лайном, віддавши частину їх сусідній Раші за газ, і, власне, блекджек і курви, отже ареалом існування можна вважати еРеФію.
Носить ядерні ракети Х-55 (єретичний аналог - расово піндоська ракета AGM - 86C) і Х-15 (аналогів на щастя Раші немає, американські SRAM давно вже зняті з озброєння), як основне озброєння. Неправославне бидло боїться. А оскільки доброго слід приймати помалу, тому на озброєнні Раші є цілих 16 штук, і кожен літак має власне ім'я.
Ту-160 меметичний у середовищі журнолиздів, поцріотів, кремляді і бидла, як частина Ядерного Щита їхньої Батьківщини, Гаранта для Усєя Москалів Усього Російського Народу, разом з Тополем-М і Булавою.
Кожна його поява викликає потоки рідкого лайна сльози розчулення і радості без причини ознаки дурачини. А у москальських ворогів - срач цеглою і повний баттхьорт, себто, дупощем по-нашому.
Історія вундервафлі
У 1960-х роках Радянський Союз вирвався вперед в області створення стратегічних ракетних озброєнь, в той же час США робили ставку на стратегічну авіацію. Політика, що проводилася С. Хрущовим, привела до того що до початку 1970-х СРСР мав в розпорядженні потужну систему ракетно-ядерного нападу, але стратегічна авіація мала у своєму розпорядженні лише дозвукові бомбардувальники Ту-95 і М-4, нездатні здолати систему ППО країн НАТО того часу.
Вважається, що поштовхом для розробки нового радянського бомбардувальника послужило рішення США розробити у рамках проекту AMSA (Advanced Manned Strategic Aircraft) новітній стратегічний бомбардувальник - майбутній B - 1. У 1967 Рада Міністрів СРСР ухвалила почати роботи над новим багаторежимним стратегічним міжконтинентальним літаком.
До майбутнього літака пред'являлися наступні основні вимоги: - дальність польоту на швидкості 3200-3500 км/год на висоті 18000 метрів - в межах 11-13 тис. км;