Словник Анімешника

А

Айзобан (aizouban) — колекційне видання Манги, зазвичай випускається обмеденним тиражем і містить різні бонуси (омаке).

Айкеч, заставка (eyecatch) — приблизно двосекундна заставка в середині аніме-серіалу, що символізує про початок і кінець рекламної вставки по телевізору. Айкеч зазвичай називають просто заставкою, але не варто плутати його з початковим роликом (Опенінґ) або кінцевим роликом (Ендінґ).

АМВ (AMV, Anime Music Video) — музичні кліпи, створені фанатами аніме. Зазвичай є нарізкою з якогось аніме-серіалу + якась пісня відомого виконавця або з саундтреку самого аніме, хоча інколи бувають і вийнятки..

Анігайд (Anime FAQ, anime guide, aniguide) — стаття з корисною інформацією стосовно аніме, зазвичай, розповсюджується через інтернети безкоштовно. Перехідний анігайд відрізняється від, наприклад, журнальних статей можливістю майбутніх оновлень та, власне, способом розповсюдження. Існує величезна кількість цих гайдів: аналізи сюжету того чи іншого аніме; гайди з переліком і описом заклять, що використовують персонажі серіалу; гайди, що містять інформацію про різниці в релізах того самого аніме і так далі. Наприклад ця стаття є одним з різновидів цих гайдів.

Аніме (anime) — японська анімація (хоча інколи терміном „аніме“ можуть називати будь-які анімаційні фільми, близькі до японської анімації). Термін походить від скороченої японської вимови англійського слова „animation“.

Анимешник — прихильник аніме-жанру. Синоніми: анімефаг, анімуфаг, отаку.

Аніманга (animanga) — спільний термін для понять „аніме“ і „манга“. Також анімангою називають нарізку кадрів з аніме, що зроблені в форматі манги.

Антенки (hair antennas) — особливість дизайну зачіски персонажа аніме чи манги, суть якої в тому, що дві волосяні прядки на голові стирчать таким чином, що нагадують вусики комахи. „Антенки“ можна побачити у багатьох персонажів аніме, наприклад у Нарусеґави і Отохіме з „Love Hina“ або у Харукі Суджумі з „Kimi ga Nozomu Eien“.

Арк (story arc) — частина сюжету аніме чи манги, що зарактеризується певним ступенем самодостатності. Зазвичай цей термін використувують Как правило, этот термин вживають лише щодо досить довгих аніме-серіалів чи манг, де історія має декілька сюжетних витків. Наприклад манга „Руроні Кенсін“ умовно розділяється на три сюженних арка: „Токіо“, „Кіото“ і „Помста“. Не дивлячись на те, що зазвичай „арки“ сюжетно пов’язані між собою і створюють єдину велику історію, існують і аніме, сюжетні арки яких не мають безпосереднього взаємозв’язку. Наприклад в серіалі „Higurashi no Naku koro ni“ кожний сюжетний арк дає своє закінчення історії і з кожним наступним арком усе починається з початку.

Артбук (artbook) — офіційно випущений в друкованому варіанті художній альбом з артами (ілюстраціями) по аніме, манзі чи :відеогрі. Існує думка, що артбуки в основному націлені на аудиторію Лично я (SilentPyramid) склоняюсь к мнению, что артбуки в основном нацелены на аудиторию відданих фанів того чи іншого серіалу, що бажають зібрати у себе вдома максимальну колекцію тематичної продукції по тому чи іншому твору.

Асадора (asadora, asadora drama) — „Ранкова дорама“. Назва позначає японські серіали з живими акторами (дорами), які йдуть по японському телебаченню включно в ранкові години.

Ахоґе (ahoge) — особливість дизайну зачіски персонажа аніме чи манги. Суть її в наявності постійно стирчачої „неслухняної“ прядки волосся. Зазвичай використовується для підкреслення несерйозності або комічності персонажу. Ахоґе можна побачити, наприклад, у Кіцуне і Канако з „Love Hina“ або Еда з„Fullmetal Alchemist“

Б

Бакунюу (bakunyuu) — особливість дизайну, суть якого в тому, що героїня аніме або манги зображується з навмисне перебільшеними (і часто з такими, які неможливі IRL) розмірами грудей. Частіше за все таке трапляється в еротичних жанрах аніме.

Бішьоджьо (bishoujo) — „вродлива дівчина“. Термін позначає дуже милий і привабливих героїнь аніме/манги, а також використовується для жанру аніме, де подібним персонажам приділяється особлива увага. Прикладами бішьоджьо можуть бути Чіі з „Chobits» або Харука з «Kimi ga Nozomu Eien». Як жанр, „бішьоджьо“ зазвичай націлений на виключно чоловічу аудиторію.

Бішьонен (bishounen) — „вродливий хлопець». Термін позначає красивих чоловічих персонажів аніме/манги (при цьому „вродливими“ вважаються не мускулисті „мачо“, на навпаки, жінкуваті хлопці), а також це жанр аніме, де подібним персонажам приділяється особлива увага. Прикладами бішьонен—персонажів можна згадати Ґріффіта з „Berserk“ або героїв „Yami no Matsuei“ (Асато Цудзукі, Хісока Курасакі, Доктор Муракі). Зазвичай усі персонажі в стилістиці шьонен-ай також є типом бішьоненів.

Букаке (bukkake) — піджанр еротичного аніме (а також "живої" порнографії), де наголос ставиться на сцени групового сексу і „розліт“ сперми.

Бункобан (bunkoban, bunko) — том манги (хоча, в бунко—форматі можуть друкуватися і книги) більш компактних розмірів, ніж звичайний танкобон і, зазвичай, надрукований на більш якісному папері.

Г і Ґ

Ґайден (gaiden, side—story) — даний термін широко використовується в аніме, манзі і відеоіграх, і означає додаткову історію, спіноф. Так, наприклад, „Higurashi no Naku koro ni Gaiden: Nekogoroshi—hen“ розповідає додаткову історію, котра не увійшла до серіалу і залишилася "за кадром".
Гаремнік (harem anime, harem comedy, haremcom, rabucomi) — піджанр романтичних комедій в аніме і манзі, характерною якістю яких є велика кількість жіночих персонажів „на будь-який смак“ на фоні нечисленних чоловічих персонажів. Жанр спрямований на чоловічу аудіторію. За звичай, основою сюжету є співжиття одного хлопця (який має бути "найзвичайнісіньким", щоб публіці було легше асоціювати себе з головним героєм) і численних створінь жіночої статі, що в решті решт веде до романтичних відносин. В якості прикладів такого роду аніме можуть слугувати серіали „Love Hina“, „He is My Master“, „Green Green“. В Японії ж, для позначення такого роду аніме і манги частіше використовується термін „rabukomi“ (японська вимова англійського „lovecomi“, любовна комедія)
Ґекіга (gekiga) — раніше (у 60—х роках) термін використовувався для позначення коміксів, які відрізнялися від розрахованої в основному на дітей „журнальної“ манги більш якісним і реалістичним промальовуванням, а також мали складніші сюжетні лінії. Зараз же слово „Ґекіга“ в основному використовується для позначення манги зі стилеммалювання, який відрізняється від анімешних стандартів (реалістичні риси обличчя, пропорції тіла).
Гонзятина — саркастична назва усього аніме, випущеного відомою японською студією „GONZO“.
Гуро (eroguro, guro—hentai, guro) — разновид еротичного аніме\манги з великою кількістю крові і насильства. Найбільш відомим прикладом є аніме „Уроцукідоджі“ („Chojin Densetsu Urotsukidoji“).
Ґег (gag, visual gag) — сцена в комедійному аніме (манзі), де гумор передається за допомогою промальовки. Прикладом графічного ґега може послужити часто зустрічаємий в аніме момент, коли побачивши симпатичну дівчину-бішьоджьо у хлопців починає фонтанами хльостати кров з носу. Особливий акцент на графічні ґегі ставили, наприклад, такі анімешні комедії, як „FLCL“ або „Excel Saga“.
Гурток (circle) — стосовно до аніме-спільнот, "гуртками" можуть називати групи разом працюють і самостійно публікують свої творіння авторів доджінсі.

Д

Деформінг (deforming, super-deformed, SD) — характерний для аніме та манги (в основному - комедійної спрямованості) стиль малювання, при якому риси обличчя і пропорції тіла персонажа спотворюються найнеймовірнішим чином.
Джапанімейшн (japanimation) — раніше цей термін вживався в фендомам для позначення японської анімації вцілому, але пізніше був витіснений словом "аніме". Тим не менш, термін "japanimation" все ще вживається в Японії для позначення анімації вітчизняного (тобто японського) виробництва.
Джьосей (josei) — різновид аніме та манги, в основному націленої на аудиторію молодих дівчат (приблизно 18-30 років).
Добуцу (doubutsu) — миловидні пухнасті звірята (але не варто плутати їх з кемономімі), в основному фігурують у аніме, розрахованому на дитячу аудиторію. Прикладом може послужити Мамо з „Chrono Trigger OVA (Nuumamonja)“.
Доджінші (doujinshi) — манга, що самостійно публікується (в т.ч. поширюється через інтернети), як правило, заснована на сюжетах (і персонажах) відомих комерційних аніме-серіалів (хоча, можливі й оригінальні роботи). Доджінші, що містять еротичні сцени (а саме такі доджінші, як правило, і є найбільш поширеними), зазвичай носять найменування "H-doujishi" або "H-doujin". Доджінші, поширювані через інтеренети іноді іменуються „вебмангою“ або „вебкоміксами“.
Доджіншіка (doujinshi-ka) — автор доджінші.
Доджін-новел (doujin-novel) — різновид „саморобного“ текстового квесту з графічним оформленням в стилі японської анімації, фактично представляє собою інтерактивне аніме. Але, незважаючи на те, що гравець може в деякій мірі впливати на події гри, як правило, доджін-новели не передбачає численних кінцівок або значних сюжетних „розвилок“. Прикладом може послужити „Silent Hill: Play Novel“
Дорама (dorama, j-dorama, live action drama) — японський серіал з "живими" акторами, що показують по телебаченню. Нерідкі випадки, коли японські дорами базуються на манзі або аніме (наприклад, дорама по Great Teacher Onizuka).

Е

Еччі (ecchi, etchi (японська вимова англійської літери „H“) — жанр аніме та манги, в якому особлива увага приділяється фансервісу, а також гумору на сексуальну тематику. Зазвичай такі творіння містять значну кількість оголення і "двозначні" сцени, але не демонструють статеві органи або натуралістичні сцени сексу. Прикладами жанру можуть слугувати „Golden Boy“, „Полум’яний Лабіринт“, „Amaenaideyo!!“, „Chobits“. Велика частина „гаремників“ також являють собою жанр еччі.
Ендінг (ending, ED) — анімаційний ролик з кінцевими титрами у ТВ-серіалах і OVA, як правило, показується в кінці кожної серії та супроводжується кінцевою піснею (хоча, після ендінга може йти анонс наступного епізоду). Зазвичай, ендінги не тривають більше ніж півтори хвилини.
Ероаніме (eroanime, H-anime) — збірне поняття, що означає будь-яке еротичне аніме (хентай, яой, юрі, лолікон, шьотакон і т.п.)
Ероґе (eroge, H-game) — японська еротична відеогра.

І

Інгріш (engrish, japlish) — неправильні, що не мають сенсу або містять помилки англійські фрази в аніме або піснях. Іноді під "інгрішем" також мають на увазі помилки перекладу, викликані відсутністю деяких притаманних англійській мові звуків у японській мові (наприклад, в японській відсутній звук „Л“ і пони замінюють його звуком „Р“).
Інумімі (inumimi) — різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манги з собачими хвостиками і вушками. Прикладами Інумімі можуть бути, наприклад, Інуяша з однойменного аніме, або героїні манги „Inumimi“.
ІСА, альбом-образ (ISA, Image Song Album) — музичний альбом з піснями, присвяченими персонажам аніме. Як правило, в такому альбомі кожна пісня присвячена окремому персонажу і покликана відобразити його внутрішній світ, історію і т.п.

Й

Йонкома (yonkoma, 4-koma, strip comics) — манга, що складається з 4 кадрів, звичайно читаних зверху-вниз. Зазвичай усі творіння Йонкома-формату характеризуються комедійної спрямованістю та спрощеним стилем малювання. Мабуть, найвідомішим представником офіційно видавалася йонкоми є "Azumanga Daioh!".

К

Кавай (kawaii) — термін, що позначає все миле і чарівне. Найчастіше на промови адаптується в прикметник, приймаючи форми "кавайний", "кавайна" і т.п.
Камеко (kameko, camera kozo) — ті, хто фотографують косплеєрів.
Канзенбан (kanzenban) — повне зібрання манги.
Каоані, анісмайли (kaoani) — анімешні анімовані смайлики, часто використовуються при спілкуванні шанувальників японської анімації в мережі інтернет. Слово походить від "као" (особа) і "ані" (анімація). При цьому варто відзначити, що незважаючи на поширеність у зарубіжних ком'юніті, на СНД слово "каоані" вживається досить рідко і зазвичай підміняється словами "смайлики" або "анісмайли".
Кемономімі (kemonomimi, animal ears) — популярні персонажі аніме та манги, по зовнішності представляють собою антропоморфних тварин з хвостиками і вушками. Як правило, кемономімі мають свій характерний стиль мовлення і додають до вимовленим фразами закінчення на кшталт „ня“, „не“, „пуу“ і т.п. (Особливо часто це проявляється в котячої версії кемономімі - „такого собі“) При цьому, значну відмінність від добуцу полягає в тому, що кемономімі не мають хутра на тілі (за винятком вух і хвоста) і виглядають досить людиноподібними. Не варто також плутати кемономімі з персонажами, зачіска яких стилізована під „вушка“, або які носять „вухаті“ аксесуари (оскільки під кемономімі зазвичай розуміються персонажі саме зі справжніми вушками і хвостом). Прикладами кемономімі можуть бути Ічіго з „Tokyo Mew Mew“, Рабі Ен Розі з „Di Gi Charat“, Інуяша з однойменного аніме і т.п.
Кіберпанк (cyberpunk) — жанр, близький до наукової фантастики, який концентрує особливу увагу на життя суспільства в футуристичному світі, співвідношенні людини і машини, всеохоплюючим інформаційних мережах, віртуальних реальностях і т.п. Прикладами кіберпанку можуть послужити „Ghost in the Shell“ або „Cyber City Oedo 808“.
Кігурумі (kigurumi) — різновид косплея, коли людина повністю одягається в костюм того чи іншого персонажа (або, було б вірніше сказати, залазить усередину цільного костюма). Кігурумі особливо поширені в парках розваг, бо користуються особливим успіхом у дітей.
Китайські порномультікі (китайські-порно-мультики) — саркастична назва японської анімації, найчастіше вживається, щоб підкреслити фансервісную спрямованість деяких повнометражок/серіалів.
Кіцунемімі (kitsunemimi) — різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манги з лисичими хвостиками і вушками. Наприклад, Сакура з „Hyper Police“.
Кодомо (kodomo) — різновид аніме та манги, розрахованої в основному на дитячу аудиторію (приблизно від 5 до 12 років). Наочним прикладом такого аніме є „Покемон“.
Кон (kon, con, convention) — присвячений аніме-тематиці захід, що припускає великі збори отаку; аніме-фестиваль. Наприклад, „Otakon“, „Sakuracon“, „Yaoi-con“, „Nekocon“ або „Comiket“.
Косплей (cosplay, costume playing) — перевдягання в (зазвичай саморобні) костюми персонажів з аніме, манги або відеоігор. „Косплеєром“ (рідше - „косплейщіком“) називаються люди, що захоплюються косплеєм.
Кросплей (crossplay, cross-dressing cosplaying) — різновид косплея, що полягає в перевдяганні в костюми анімешних персонажів протилежної статі. Наприклад, коли дівчина-косплеєр переодягається в Клауда Страйфа з „Final Fantasy VII“.

Л

Лів Екшн (live action) — фільми і серіали із "живими" акторами. Як правило, таке позначення частіше застосовується саме до творів, заснованим на аніме чи манзі, і використовується, щоб розрізняти, наприклад, аніме (мангу)-першоджерело і однойменний "живий" кінофільм, заснований на цьому аніме (наприклад, щоб відрізнити „живий“ фільм по манзі „Death Note“ від однойменного аніме, фільм можуть позначити „Death Note Live Action“). Засновані на аніме чи манзі еротичні фільми з „живими“ акторами іноді позначаються як „live action hentai“.
Лолікон (lolicon, lolikon, loli) — різновид еротичного аніме/манги/доджінші за участю маленьких дівчаток (наприклад, аніме „Lolikon Angel“ або манга „Let's Study!“). Маленьких героїнь із творів такого роду звичайно іменують „Лолі“ (від назви роману Володимира Набокова „Лоліта“). Варто відзначити, що іноді слово „лолікон“ може варіюватися для більш точного позначення жанру - наприклад, „неко-лолікон“ може позначати лолікон з маленькими дівчатками-такого собі; Гуро-лолікон може позначати лолікон з великою часткою крові і насильства, і т.п.

М

Манга (manga) — японські комікси. Зазвичай відмінною рисою манги є чорно-біле малювання і те, що читати їх треба справа-наліво. Манга з еротичним змістом часто позначається як „H-manga“.
Мангака (manga-ka) — творець манги, людина, чоловік, що професійно займається малюванням манги.
Манхва (manhwa) — корейські комікси. Від манги в основному відрізняються тим, що читати їх треба зліва-направо.
Манхуа (manhua, man hua) — китайські комікси.
Махо-шьоджьо (mahou shoujo) — піджанр аніме і манги, основною концепцією якого є ідея „магічних дівчаток“ (хоча можлива і наявність у сюжеті „магічних хлопчиків“). В основному, жанр націлений на дівчачу аудиторію, але часто в махо-шьоджьо аніме використовуються такі способи залучення юної чоловічої аудиторії, як, наприклад, оголення героїні в процесі її трансформації в „магічну дівчинку“. Прикладами махо-шьоджьо можуть послужити „Sailor Moon“, „Card Captor Sakura“, „Tokyo Mew Mew“, „Mai-HiME“ та інші. Аналогічні твори з „магічними хлопчиками“ зазвичай іменуються „Махо-шьонен“ („mahou shonen“)
Меганеко (meganekko) — „дівчинка в окулярах“. Один з типових варіантів дизайну аніме-персонажів, покликаний надати героїні вигляд „милої скромної школярки-відмінниці“.
Меганом-кун (megane-kun) — хлопчики в окулярах, чоловічий аналог меганеко.
Меха (mecha) — жанр аніме і манги, відмінною рисою якого є наявність гігантських роботів (як правило, пілотованих людьми). Прикладами жанру можуть послужити „Neon Genesis Evangelion“, „RahXephon“, серія „Gundam“ і т.п. Даний термін також може позначати гігантських роботів як таких.
Міні-серіал (mini-series, mini-TV) — серіал, що складається із серій тривалістю менше 5-6 хвилин (включаючи ОП). Наприклад, „Di Gi Charat“.
Міяджяковщина — слово іноді використовується для зневажливого позначення сукупності робіт японського аніме-режисера Хаяо Міяджякі (або іншого кодомо-аніме, схожого за стилем з роботами Міяджякі).
Мое (moe) — термін іноді вживається для позначення різновиду аніме з великою кількістю по-дитячому миловидних, кавайних персонажів, або для позначення закоханості отаку в ту чи іншу кавайную аніме-героїню. „Моеко“ (moekko), у свою чергу позначає героїню такого роду аніме, яка подобається тому чи іншому отаку.
Муняшки - спочатку термін застосовувався для позначення фанатів популярного телесеріалу "Sailor Moon", але в даний час частіше вживається для позначення категорії людей, які фанатіють від найбільш "попсових" аніме-серіалів, які показуються по телебаченню. Мейд (maids, meido) — служниці. Один з типових варіантів дизайну аніме-героїнь, покликаний поєднуватися з образом „сексуальной служниці“. Даний феномен з часом став настільки поширений в аніме-індустрії, що почали з'являтися цілі серіали, повністю присвячені тематиці служниць (наприклад, „He is My Master“ і „Hanaukyo Maids Team“), тим самим роблячи мейд практично повноцінним піджанр аніме і манги.

Н

Некомімі (neko, nekomimi, cat ears, catgirl) — найрозповсюдженіший різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манги з котячими хвостиками і вушками, зазвичай додають до всіх фразах закінчення "Ня". Приклади - Деджіко з „Di Gi Charat“, Ічіго з „Tokyo Mew Mew“ або Мерле з „Escaflowne“.
Ніджікон (nijicon, 2D-Complex) — термін позначає комплекс, за наявності якого людина може проявляти сексуальний інтерес лише до мальованих персонажів (наприклад, героїнь аніме або манги), хоча питання реального існування такого комплексу досі залишається дискусійним.
Ня (nya) — японський аналог „няв“; слово, яким персонажі-некомімі найчастіше закінчують всі фрази. „Някати“, відповідно, означає додавати слово „ня“ до всіх фраз. Варто відзначити, що останнім часом някання стало досить популярним в мережевих аніме-спільнотах, в тому числі багато отаку на інтернет-форумах тулить „ня“ до кожної фрази з приводу і без такого.

О

ОВА (OVA, OAV, Original Video Animation) — аніме, яке було випущено в продажу на тих чи інших відеоносіях (відеокасети, DVD) і попередньо ніколи не транслювалося ні на телеканалах, ні в кінотеатрах. Овашки можуть складатися як з однієї серії, так і з кількох. Як правило, всі еротичне аніме випускається саме в OVA-форматі (але не варто думати, що в OVA зводиться лише до ероаніме). Прикладами OVA-релізів можуть послужити такі аніме як „FLCL“, „Video Girl Ai“, „Urotsukidoji“, „Wolf Rain OVA“, „La Blue Girl“ та інші.
Оданго (odango, odango atama) — особливість дизайну зачіски героїнь аніме або манги, яка полягає в тому, що волосся персонажа з боків заколоті на зразок двох кульок з кісками. Мабуть, найвідомішим персонажем з такого роду зачіскою є головна героїня серіалу „Sailor Moon“.
Омаке (omake) — різного роду бонуси до аніме, що додаються до видання на відео. Це можуть бути забавні чібі-сценки з персонажами з аніме, інтерв'ю з творцями і т.п. Термін „омаке“ також застосовується і до манги, позначаючи будь-який додатковий матеріал, що додається до того манги.
ОНА (ONA, original net animation) — аніме, що виходить у мережі Інтернет і, як правило, не доходить до продажу на відео або показу на ТВ або в кінотеатрах. Дуже часто ONA представляє собою низькобюджетні „саморобні“ аніме-короткометражки, створені аніме-режисерами-початківцями і безкоштовно розповсюджуються в мережі. Приклади - „Rain, the little girl, and my letter“, „Platonic chain Web“, „Azumanga Daioh Web“.
Онгоінг (Ongoing anime series) — незакінчений аніме-серіал або манга, нові серії (стосовно до манги - томи) якого продовжують випускатися зараз. На разі це „Rozen Maiden“.
Опенінг, ОП (Opening, OP) — анімаційний ролик з початковими титрами у ТВ-серіалах і OVA, як правило, показується в самому початку кожної серії та супроводжуваний заголовною піснею (втім, „ОП“ може іноді вживатися і для позначення самої пісні). Середня тривалість ОПа - 1 хв 30 секунд у ТВ-серіалах і ОВАшках; 45 секунд в міні-серіалах.
Отаку (otaku) — шанувальник аніме і манги, анімешник. Варто мати на увазі, що як правило, слово "отаку" означає більш відданих і фанатичних шанувальників японської анімації, ніж слово "анімешників".
Оекакі (oekaki) — початкові начерки дизайну персонажів, бекграундом і т.п. Найчастіше автори манги докладають оекакі як бонус ("омаке") до манги, щоб читачі могли краще уявити собі процес її створення. У мережі інтернет термін "оекакі" може також означати веб-форуми з можливістю прикріплення зображень і онлайнового графічного редагування (іміджборди), де викладається анімешний фанарт.