Запорожець
| „ | Там, где пехота не пройдёт И бронепоезд не промчится, |
“ |
| {{#if:| — {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}} }}}} | ||
{{#ifeq:Запорожець|Гайдлайнс|}} — Фольклор Тієї країни
У цій статті автор продовжує опис пепелаців, до яких без сумніву можна віднести сабж.
Запорожець (він же ЗАЗ моделей до Таврії, Жопорожец, Запаршивець, Замок, Жопер, Жужик, Собакорожець, Звірожопець, Зюзік, Джексон) - український расовий болід, що став легендою вітчизняного автопрому ще за життя завдяки унікальній сукупності живучості конструкції, найвищій прохідності, динаміці і керованості, єдині його конкуренти по цих параметрах - НДРівский "Трабант" і чеська Шкода 100.
Робився в однойменному місті на однойменному автозаводі.
Зміст
Історія і модельний ряд[ред.]
Нині мало хто вже пам'ятає, але "запорожцем" спочатку називалася не лише вухато-витрішкувата модель 966 з анально- дислокованим двигуном, а ще її предок - модель 965, що в народі називається "Горбатий".
Являв собою задньомоторне дводверне спорткупе з V - подібним двигуном повітряного охолодження. Як і деякі інші савєцкі пепелаци, цей Квазімодо автопрому був частковою копіпастою з італійського расового ФІАТа 500 1956 року, що в свою чергу зробило непередбачений розробниками вклад в Москаля типу Москвич-444.
Наступна модель - 966 за характерний дизайн повітрозабірників отримав в народі прізвисько "вухатий", школота його теж практично не бачила, а люди постарше, якщо і бачили, пам'ятають погано, унаслідок старечого маразму і склерозу. Хоча його виробництво було цілком масове і серійне. Це вже новий корпус «Мильниця». Характерна відмінність, за якою можна відрізнити 966 від 968А, - відсутність ліхтарів заднього ходу, відповідні місця заглушені, а також на 966 горловина бензобака винесена назовні, і не закривається кришкою моторного відсіку, що дозволяло беззаборонно зціджувати з них бензин.
ЗАЗ-966, Вухатий
Наймасовіша модель - 968 і модифікації: 968 і 968А, що випускалася досить тривалий час, - вухатий кузов і 40-сильний мотор (Ррракета! Був ще лютіший шушпанцер, з мотором в 50 сил). Різниця в тому, що на звичайну "сороковку" ставили карбюратор "тип 2101" і повітряний фільтр "сухого типу", які був схожі, але не взаємозамінні з карбюратором і фільтром від ВАЗ-2101, як писалося у вумній книжці); 968М (це вже 80-і роки) - безвухий кузов, забирання повітря в двигун згори, з капота, куди часто чіпляли бляшаний повітрозабірник або хлібницю з відламаним дном (у спробі боротьби з перегріванням на швидкості); деякі ставили кронштейни під кришку моторного відсіку і робили решту процiдурок у вигляді зовнішнього очищення голівок циліндрів зміни олії на "камазівську" (чи добавки присадок типу "smoke stop"), регулювання запалення, примусової фіксації термостатів і розгинання "жабрів", після чого машина таки переставала грітися; і двоконтурні (нарешті!) гальма, які були присутніми і на 968А хоча, можливо, і не на всіх.
У школоти того періоду по усьому неосяжному Совку використовувалися свої поганяла для усіх висерів автопрому.
Запам'яталися два.
Отже: 966 звався "Плаксою" за характерний зовнішній вигляд, а 968 - "Сміхун" за тим же критерієм
Інваліди[ред.]
В СРСР Жопери, як найдешевші, але вже все таки машини, а не мотоколяски, роздавали різноманітним інвалідам по соціалці. Для чого, починаючи з горбатого і далі для усіх моделей було випущено декілька інвалідських модифікацій з ручним управлінням (968-МБ, -ММ, -МД, -МР). Що створило спеціальний клас водіїв "інвалід на Жопері", які їздити не вміють, та і не можуть (спробуй, швидко покермуй на ручному управлінні замість крутіння керма смикаючи численні важелі, що заміняють педалі), але головне - і не хочуть, бо машину їм все одно дали безкоштовно, а більше у них нічого і немає.
ЗАЗ 968М[ред.]
В цьому ряду особливо почесне місце займає модифікація 968МР для інвалідів з однією ногою і однією рукою.
Вже в часи ГАЗ М-21 "Волга" існувала планетарна коробка передач, одне креслення якої викликало нервові судоми у будь-якого технаря. Але розробники 968МР "пішли своїм шляхом", і створили феєричний агрегат, в якому чотириступінчаста механічна коробка управлялася спеціальною такою вилкою, куди пропонувалося сунути куксу відсутньої ноги, ручкою з кнопками на кермі, за яку потрібно триматися єдиною рукою і ще одним допоміжним важелем для включення заднього ходу. Зчеплення там було не яке-небудь, а автоматичне електромагнітне!
Усі електроніки нервово палять в кутку - в жоперському зчепленні були не які-небудь фрикціони і диски, а електромагнітний клапан, що управляє гідроваккуумним підсилювачем який приводив в дію звичайне "сухе" зчеплення (на випадок відмови "автоматики" була укорочена педаль зчеплення).
У більше ранній моделі (968АР) ваккуумного підсилювача не було, а був потужний соленоїд, що при увімкнеенні струму замикає половинки магнітопровода в зчепленні. Управлялося це усе жахливою схемою з релюшок і транзисторів, зав'язаною на генератор двигуна, забезпечуючи хоч якось плавний старт і посилення струму при зрості обертів.
І це - у той час коли уся Америка поголовно їздила на тачках з автоматичними коробками.
Легендарний пепелац Ford - O - Matic міг би пережити 5-10 інвалідних замків підряд, враховуючи їх навряд чи великі пробіги.
Анатомічні особливості[ред.]
Конструкція Запорожця зближує його з фашистським трактором Фердінанда Порше (звідси - Запорше) : повітряне охолодження (968В була з водяним, але знайдіть її мені) і жопне розташування агрегату, відповідно фантастична швидкість і глибина його засирания дорожнім брудом, який він тягне в себе як могутній порохотяг (пилосос), промаслює і аж бігом засмажує температурою 110 градусів. Двигун досить голосно торохтів, за що дотепно прозвали Жопер "надзвуковим".
Спершу чути звук, потім з'являється машина.
|
{{#if: | [[Категорія:{{{cat}}}]] }}
А все у двох причинах: відсутність рідинної «сорочки» охолодження, і часто пропалені елементи системи випуску відпрацьованих газів, бо короткі труби цієї системи (двигун в дупі) викликали страшенну різницю температур з внутрішньої сторони глушника і ззовні при залякуванні дорожнім снігом. На сабжі ліпилися самі різні саморобні глушники, що додавало особливої витонченості його і так витонченому дизайну.
Особливо примітним є і те, що двигун Запорожця - v - подібна четвірка з картером з "авіаційного" магнієвого сплаву МЛ-5, з гільзами, а не обридла рЯдна четвірка з чавуну. Деяким індивідуумам з цього дивного агрегату вдавалося легко витягнути поршневу і інші металеві потрухи. При лютому перегріванні блок згоряв, залишаючи користувачеві купу сірого попелу і залізячок.
Проте, конструктори доклали усі зусилля, щоб автомобіль не міг завестися без примусу при −5 за Цельсієм і безапеляційно грівся при +25 (того ж Цельсія). Від того автор, що чотири роки їздив на сабжі, називав свою ластівочку «демісезонним автомобілем».
(Насправді, перегрівання цієї машини було від тотального ледарства окремих власників і заводу в цілому. Завод вирішив застосовувати нанотехнології того часу у вигляді автоматичних термостатів із спецречовиною в капсулі, які ну просто ніколи не працювали. А власники часто забивали на примусове відкриття цих пристроїв, таким чином, движок не обдмухувася при їзді, швиденько так нагріваючись до кольору гладкого червоного буряка, оскільки кипіти там було просто нічому. Такі справи.) Втім НАМИ пропонувало так само і оппозитный двигун (як у Порше).
Опалювач, чи пічка в горбатому, як і в подальших моделях, - атомний автономний бензиновий. Отакий кишеньковий газенваген - бензин від регулятора подачі помалу тече в котел, горить і пускає чадний газ, а заразом і трохи підігріває повітря, що продувається мимо. Піч горбатого знаходилася в моторі, тобто ззаду, і тому до лобового скла і водія ніяке гаряче повітря від неї не доходило зовсім. Чадний газ, проте, доходив. Зате можна було підігрівати піччю двигун при спробах запуску, поки не здихав акумулятор. Потужності генератора (особливо перших моделей, з генератором постійного струму 160 Вт, і подальших, з генератором 350 Вт) не вистачало не те що на заряд акумулятора після запусків мотора і розкочегарювання печі свічкою розжарювання, але і просто на включене світло + працюючу піч + склоочисник. Тому винахідливі ЗАЗоводи переходили на електроіскровий розпал опалювача, або придумували інші системи опалювання, наприклад, від олії, що нагрівається двигуном, або від вихлопних газів (ставлячи замість глушника саморобний котел).
Слід також відмітити перевернуту доверху дригом відносно звичайного розташування (1 і 3 - на себе, 2, 4 і зх від себе) схему перемикання передач на 30-сильному 968М-005, обумовлену конструкцією коробки передач. На машині з 40-сильним силовим агрегатом (у нього інша коробка) розташування передач звичайне, не перевернуте, а важіль перемикання КПП такий же як у 30-ки. Також не можна не відмітити і ще одну приємну особливість: при їзді виключно по ґрунтових дорогах коробку доводилося перебирати ніяк не рідше за раз в рік. Частота перегородки зменшувалася шляхом інсталяції гумових вантузів на півосі.
Крім того Запорожець є справжнім купе (а не дводверним седаном, як деякі вважають), оскільки на задньому сидінні з комфортом розміститися може тільки чотири мішки картоплі. П'ять здорових мужиків влізають туди тільки після хорошої п'янки (і ще два на переднє сидіння).
Салон Запорожця спереду досить просторий, за рахунок відсутності двигуна і збільшеним простором в ногах, де може розміститися ще одна людина, що не характерно для представників радянського автопрома в цілому.
Для водіїв, яким не доводилося їздити затиснувши вуха колінами, видавався радіоприймач "Урал-Авто-2". Інші задовольнялися тільки фірмовою заводською попільничкою і електромеханічним годинником.
У Горбатому також лулзів доставляло відсутність ременів безпеки і відкидані передні сидіння, що не фіксувалися. При аварії дуже весело сидіння катапультували переднього пасажира нахуй через лобове скло. Водій бився грудною клітиною об кермо, маточина якого проламувала йому цю саму клітину, після чого водія можна було здавати в оренду Рідлі Скотту на роль жертви Чужого.
Ще про Жоперні лулзи[ред.]
Назбираючи за багато років масу лулзів з конструкції сабжа, два расових євреї Теркель & Теркель написали мудру книгу «Для тих, хто вибрав «Запорожець».
Книга стала в якості Енциклопедії юних ховрашків (з картинками) для пересічного ЗАЗовода, що виконували роботи напилком на колінах в приватному сараї-гаражі, а от конструктори АвтоЗАЗу чомусь її так і не змогли перемогти, тому одні і ті ж лулзи продовжували діставляти, перетворюючись на баяни, але десятиріччами так і не усовувалися заводом-виробником.
ЛуАЗ[ред.]
Аноне! Це вже зовсім інший пепелац, хоча двигун нам натякає...
{{#if:|Основні статті|Основна стаття}}: ЛуАЗ, Луїза, БМВ{{#if:
|{{#if:|, |, }}[[{{{2}}}|{{{2}}}]] }}{{#if:
|{{#if:|, |, }}[[{{{3}}}|{{{3}}}]] }}{{#if:
|{{#if:|, |, }}[[{{{4}}}|{{{4}}}]] }}{{#if:
| , [[{{{5}}}|{{{5}}}]]}}{{#if: | (Забагато параметрів для {{Основна}})}}| „ | - Цо, То Пан сам склєпав?
|
“ |
| {{#if:| — {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}} }}}} | ||
{{#ifeq:Запорожець|Гайдлайнс|}}
Западенці ж казали:
{{#if:|| „ | Совєт склєпав - вуйку, єбся!! | “ |
| {{#if:| — {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}} }}}} | ||
{{#ifeq:Запорожець|Гайдлайнс|}}
Також його іменували "Місяцеходом" за зовнішню схожість з апаратом для дослідження місяця.
Запорожець в культурі країн СНД[ред.]
Усі вищеперелічені достоїнства цього купе привели до того що Запорожцю відвели особливу роль в культурі навіть на фоні зникаюче малої різноманітності автомобілів савєцкої епохи.
Традиційна тема анекдотів "в мерседес, що зупинився на світлофорі, врізається запорожець" теж має свою технологічну основу - як зазначено вище жопери до 968М мали одноконтурну систему гальм. Тобто при ушкодженні її у будь-якому місці (лопнула гнила трубка, перетерся гумовий шланг лайна) гальма пропадають повністю, педаль провалюється в підлогу і гальмувати можна виключно шляхом заїзду кому-небудь в дупу. А також за допомогою ручника, але не у усіх вони працювали,скажу Вам, у більшості не працювали, та і не усі мали езотеричні знання про цю допоміжну гальмівну систему.
| „ | Почему у Запора багажник спереди?
На таких скоростях за вещами нужен глаз да глаз |
“ |
| {{#if:| — {{{3}}}{{#if:|, {{{4}}}}} }}}} | ||
{{#ifeq:Запорожець|Гайдлайнс|}} - з пояснень армянського радіо.
БЕЗУМСТВО[ред.]
Із-за низької, посильної навіть біднякам вартості, "Запорожець" в 90-х роках був улюблений студентами, совєцькими інженерами, дачниками і пенсіонерами.
Зараз активно використовується гонщиками на баггі і молодими жителями сільської місцевості на селі, після тюнінгу, часто несумісного з життям "Запора".
Зараз існують клуби любителів жоперів, члени яких стверджують, що після мінімальних доопрацювань "Запор" цілком придатний для використання. Проте, варто відмітити, що доопрацювання не завжди є дорогими і у основній своїй масі, робляться з використанням деталей від Таврії і ТАЗиків. Деяким героям навіть вдавалося підвищити потужність рідного 40-сильного двигла до 50, а то і 55 коней, що для такої машини цілком відчутно. Встановлювали навіть турбонагнітач зроблений з турбіни пилососа. До речі, і сам ЗАЗ випускав невелику кількість "форсованих" "Жужів" з 45 і 50-сильними двигунами (останній їв 93-й бензин). Нині Запор улюблений маніяками за раритетну цінність, і школотою за невисоку вартість та низьке ВВВ даної категорії поцієнтів.
Також заслужено улюблений всілякими байкерами унаслідок наявності в сабжі мотора з чарівною формулою "V-4", досить малогабаритного і легкого для спорудження пекельного мотоцикла на його базі. Разом з коробкою і деталями підвіски дико котирується також будівельниками трайків і баггі
В абхазькій армії на "вухатих" знімали дах і ставили саморобну РСЗВ. Отримана вундервафля, за чутками, доставляла своїм видом і прохідністю.
