Субкультури

Субкультура — певна спільнота людей, що живе у відмінному від загальновизнаного світі цінностей та пріоритетів. Тобто, у тому ж фізичному оточенні, але дивиться на навколишні речі інакше, — через призму своїх пріоритетів.
Часто субкультурами є релігійна секта чи клуб машиністів-любителів, але такі види є непопулярними через малу глобальність ідей і їх доступність (не усі ми маємо Харлі Девідсон).

Старі, але симпатичні хіпі

Золотий вік субкультур

В давнину, коли люди в переважній більшості жили у селах, що горбатилися на годівлю міст, а ті, хто жив у містах  — постійно вбивали одне одного, людям не було коли задуматися «Може я блакитноокий ґей?» чи «А раптом мені личить цілодобово ридати у рожевого носовичка?». Та з розвитком миру і все більшої стабільності такі думки поступово починають виникати.

Найбільш яскравим прикладом сабжу є «молодіжна субкультура», в просторіччі  — «неформали». Їх головна фішка в тому, що вони виділяються на тлі мас своїм екстравагантним зовнішнім виглядом і не менш зухвалою життєвою позицією.

Неформали — це юні бунтарі які дивляться на власних предків, та всих інших, хто «не в темі», як на стадо. Проте при цьому через якісь причини вони не можуть повністю відмовитися від цінностей традиційної культури і відгородитися від зовнішнього світу. Особливо це стосується школярів, у яких фактично немає ніяких прав і свобод вибору чи дій. Вони змушені знаходитися в товаристві нормальних людей, які їх не розуміють, через що переживають постійне почуття дискомфорту, і взагалі — ненавидять традиційний спосіб життя і прагнуть його знищити.

Глибоко в душі кожен неформал мріє, що його субкультурка коли-небудь стане домінуючою і захопить світ.

Серед найвідоміших субкультур:

Бітники

(сер. 1940-х — кін 1950-х) — письменники та інші митці; часто у різних джерелах, як то енциклопедії, чи тематичні журнали,- називаються субкультурою. Очевидно, бо відрізнялися від прийнятих тоді стилів письменництва, були певним андеґраундом в літературі.

Хіпі

(сер 1960-х) — спровокований у багатьох аспектах суцільним страхом перед глобальною війною з СРСР, та військовими діями США взагалі. Також часто звуться «діти квітів» за те ж прагнення до миру.

Панки

(з сер. 1970-х) — фішкою вважають відкидання моральних принципів та загальнолюдських культурних надбань у області міжлюдських стосунків.

Готи

Ґоти і їх коте

(з 1979) — надихаються естетикою смерті, творами, що створені під натхненням естетикою смерті. Полюбляють цвинтарі, усе, що пов’язане з ритуалами поховання, ніччю, темрявою.

Представники руху з’явилися в 1979 році на хвилі пост-панку. Панківський епатаж готи спрямували в русло пристрасті до вампірскої естетики, до темного погляду на світ.

Характерний зовнішній вигляд готів

• Чорний (темний) одяг. Чорне довге волосся. Високі шнуровані черевики.
• Чорний корсет, облягаючі чорні нарукавники і чорна максі (для дівчат), одяг під старовину, кльошовані рукави, шкіряний одяг.
• Нашийник з колючками.
• Срібні прикраси окультної тематики.

Символіка готів

• Можна зустріти і єгипетську і християнську і кельтську символіку.
• Основним готичним символом є єгипетський «Анк», символ вічного життя — ймовірно, у зв’язку з темою вампірів, безсмертя.
• Також часто вживаються й інші єгипетські символи — такі як «Око Ра».
• Християнська символіка використовується менше, переважно в вигляді звичайних розп’ять (тільки зі стильним дизайном).
• Кельтська символіка зустрічається у виді кельтських хрестів і різних кельтських орнаментів. Досить широко представлена окультна символіка — використовуються пентаграми (як звичайні , так і перевернуті), перевернуті хрести, восьмипроменеві зірки (символи хаосу).
• Також використовується безліч різних символів смерті — прикраси з кістяками, черепами, і т. д.
• До чисто готичних символів можна віднести кажанів — різні зображення кажанів (зв’язок з вампірами очевидний) ви можете зустріти на сотнях готичних сторінок в Інтернеті і на багатьох прикрасах.
• Також символами готичної субкультури можна вважати вовка, сову.

Скінхеди

ЗіҐ Скін!

— від «шкіряна голова» — (з 1969) — попри довільну історію виникнення у Британії, наразі галасу завдають переважно праві скінхеди, під час чергового побиття негрів чи азіатів, вони ж вважаються спорідненими з як неонацистами так і антифа.

Металісти

(з 1980-х років) — субкультура, зазвичай позбавлена ідеології та зосереджена на музиці у стилі хеві- чи влек-метал. Характеризуються схильністю до вживання алкоголю та великою розгалуженістю стилів.

Металі́сти, металхеди (англ. metalhead, headbanger, metallian) — субкультура, натхненна музикою в стилі метал. З’явилася у 1980-их роках.

На відміну від, наприклад, субкультур готів і панків, субкультура металістів позбавлена яскраво вираженої ідеології і зосереджена, головним чином, навколо музики. Проте, є деякі риси, які вважаються характерними для представників субкультури.

Тексти метал-гуртів пропагують незалежність, самостійність і впевненість у собі, культ «сильної особи». Відношення до релігії різне. Не зважаючи на велику кількість релігійної і окультної містики в текстах метал-гуртів, вони, як правило, не носять місіонерського характеру і сприймаються прихильниками як алегорія. Серед любителів блек-металу бувають язичники і сатаністи, але для прихильників інших різновидів це нехарактерно.

У пресі з’являлися дослідження, які стверджують, що інтелектуальний рівень металістів може бути досить високий, а захоплення металом може бути ознакою інтелігентності.

• Серед металістів популярна фантастична і містична література (Г. Лавкрафт, Дж. Толкін, Ф. Герберт, В. Берроуз та інші), міфологія (особливо скандинавська).

Відомий давній зв’язок культури металістів з культурою байкерів. Мотоцикли і швидкість загалом оспівуються метал-гуртами як символ сили і незалежності, тому мотоциклетне хобі поширене серед металістів. У свою чергу, серед байкерів важкий метал є найпопулярнішою музикою.

Металісти не асоціюються з вживанням наркотиків, але вважаються схильними до вживання алкоголю

Зовнішній вигляд

• Довге волосся у чоловіків
• Шкіряна куртка «косуха», шкіряна жилетка.
• Чорні футболки або балахони з логотипом улюбленого метал-гурта.
• Напульсники — шкіряні браслети із заклепками і/або шипами, шипасті, клепані ремені, ланцюги на джинсах.
• Нашивки на одязі і інших предметах з зображеннями метал-гуртів.
• Важке взуття — «камелоти», «гріндерси», «мартінси», «стіли», «гади», звичайні високі черевики. *Короткі чоботи з ланцюгами — «козаки». Туфлі (як правило, гостроносі, «готичні» штиблети).
• Джинси (зазвичай сині або чорні), шкіряні штани, як правило, заправлені у взуття.

Роберт Хелфорд

У 80-ті роки мода в світі металу багато в чому визначалася популяністю глем-металу, тобто в ній були багато «кольорових» речей на зразок білих, «тигрових» і т. д. шкіряних курток, білих кросівок, але в кінці 80-их — початку 90-их сформувався поширений понині «суворіший» і зрештою практичний, придатний для носіння «в побуті» гардероб за принципом «чорні джинси плюс косуха».

Проте одяг не є основним атрибутом представників даної субкультури. Серед прихильників важкої музики немало тих, хто байдуже, іронічно, а то і негативно відноситься до «дрес-коду» прийнятому в компанії, але при цьому не менше цікавиться безпосередньо музичною складовою.

Ввів подібну форму одягу британський металіст співак Роберт Хелфорд, який в кінці 1978 року на концертах своєї групи Judas Priest почав одягатися в шкіряний одяг з металевими прикрасами.

Останнім часом все частіше в одязі металістів зустрічається різноманітний армійський камуфляж. Особливо популярні такі речі, як камуфляжні армійські штани і шорти, які носяться разом з чорною футболкою із логотипом метал-гурту. Також сучасні металісти носять «безпальцівки» (шкіряні рукавиці з обрізаними пальцями), часто в рукавиці вставляють заклепки або шипи.

Байкери

На байку

(з 1950-х) — мають специфічний стиль життя, орієнтований на провідну роль мотоцикла — байка.

Окрім байка всі байкери фанатіють по важкому металу. Тому зовнішній вигляд у них дуже схожий на вигляд металістів. Досить цікаво, що ця субкультура вже стара, і «неформали» трапляються 40-50-річного віку. Такі собі черевані в косухах і банданах з черепом і кістками на власному лисому черепі.

Япі

(з 1980-х) — у протиставлення до хіпі, культура не нероб, навпаки — пахати до втрати свідомості на роботі! основи її закладені офісною культурою США, відповідний і погляд на світ. Культивується в Японії. Особливо цінуються представники, що володіють особистим бізнесом.

Отаку

(др. част. 1980-х) — у самій Японії має значення подібне до значення слова «фаґ», але іноземцям все-одно і в усіх країнах, що підпали під злісний вплив США тепер означає прихильників аніме.

Растамани

(з 1990-х) — спочатково, прихильники растафаріанства, але у наші часи прирівнюються до просто нариків, що вживають гашиш чи марихуану.

Рух зародився на початку 1930-их років на Ямайці під впивом лідера чорного сепаратизму Маркуса Ґрейві.

У світі налічується біля мільйона прихильників растафаріанства. Особливо рух поширений на Ямайці, де растафаріанами називає себе 10 % населення. Відомий реґі музикант Боб Марлі має неофіційний статус пророка растафаріанства.

В Україні

В Україні існує молодіжна субкультура растаманів, які приймають здебільшого зовнішні риси растафаріанства, не поділяючи його релігійних поглядів.

Серед характерних ознак растаманів: захоплення реґі, а, особливо Бобом Марлі, дреди і расточки, червоно-зелено-жовті кольори в одязі, почасти куріння коноплі і вегетаріанство.

Футбольні фанати

(з 1950-х) — прихильники тої чи іншої футбольної команди, що у випадку її програшу зносять усе на своєму шляху, аки стадо лютих бізонів, чи табун довбодзьобів, що несеться на спарювання.

Гопники

(з 1990-х) — діти люмпен-пролетарів та люмпен-пролетарських кварталів, дехто вважає це соціальною клясою, інші — користуючись рядом специфічних ознак — виділяють як субкультуру.

Емо

(з 1980-х) — надмірне акцентування на вираженні емоцій і легкій емоційній подразливості, на практиці виявляється слинявством. Емо — улюблений об’єкт побиття панками та гопниками.

Емо (скорочення від «емоційний») — стиль музики, що виник в середині 80-х років із Хардкор-панку. Під час існування дуже змінився і урізноманітнився, розділившись, в свою чергу, на піджанри. Характерними ознаками емо-стилю є надривний вокал від крику до плачу і стогону.

Плач, стогін, а також комбінації чорного та рожевого в усьому — одязі, зачісках, макіяжі, тонуванні авто, власних речей — це саме те, від чого емо аж втрачають свідомість.

Вельми поширено серед підлітків 13-17 років (хоча іноді зустрічаються і старші прихильники). Головне для представників цієї субкультури — емоції. І вони черпають їх звідусіль — із музики, книг, кіно. Часто в емо-музиці переважає крик («скрім»), плач, вереск.

Серед інших субкультур особливою любов’ю не обділені, особливо хлопчача частина емо. Їх вважають плаксіями і всерйоз не сприймають. Носять виключно чорно-рожевий одяг, кеди, часто стрижуть волосся і залишають довгу чілку, що закриває пів-обличчя. Волосся і нігті нерідко фарбують у чорний колір. Хлопці вдягають обтягуючі штанці з низеньким поясом і приталений верх. Люблять обвішуватися значками і фенечками, пірсинг, часто носять маленькі тонелі. Мета їхнього одягу — стерти різницю між хлопчиком і дівчинкою.

Прихильники Емо дуже чутливі, емоційні діти, які виносять протест «сірому, буденному» суспільству. Але, найголовніше, цей протест може бути небезпечним для самих представників цієї субкультури, оскільки носить саморуйнівний характер.

---

Найчастіше, представники субкультур виглядають дивно у порівнянні з іншими людьми.

• У гарних іграх GTA, особливо у Вайс-сіті, творці вдало покепкували, представивши їх як групки людей, котрі ходять (що характерно, байкери теж піші) і просто б’ють тих, хто опинився поряд.