Олесь Бузина: відмінності між версіями

(Не показані 8 проміжних версій 6 користувачів)

Рядок 1:

{{Цитата|''А те, що я найпопулярніший письменник — то є факт. «Вурдалак Тарас Шевченко» — тираж більше ста тисяч (включаючи останнє, доповнене видання, тираж якого вже розійшовся і скоро доведеться друкувати ще — книга буде ще товстішою!). «Таємна історія України — Русі», її тираж вже більше п'ятидесяти тисяч примірників — за два роки! «Поверніть жінкам гареми» — тираж за півроку більше десяти тисяч''}}

'''Олесь Олексійович Бузина''' ([[Фофуддя|фоф.]] Тролєбузина <ref>Ім’я з 20-х рр. ХХ ст. Скорочення від прізвищ Троцький, Лєнін, Бухарін, Зінов’єв</ref>) — сучасний український публіцист, есеїст, телеведучий, письменник.

'''Олесь Олексійович Бузина''' ([[Фофуддя|фоф.]] Тролєбузина<ref>~~Революційне ім’я~~ з 20-х рр. ХХ ст. Скорочення від прізвищ Троцький, Лєнін, Бухарін, Зінов’єв</ref>) — сучасний український публіцист, есеїст, телеведучий, письменник.

[[Файл:Buzina 01.jpg|300px|thumb|Олесь Бузина дивиться на тебе, [[анон]]е, як на [[лайно]], хоча і сам виглядає не краще]]

[[Файл:Trolebuzina.jpg|300px|thumb|]]

==Трішки біографії==

Народився у сім'ї офіцерів 5-го ідеологічного управління КДБ УРСР (це саме ці героїчні юнаки з холодним сердцем і чистими руками, що бороли український націоналізм на корню і в зародку; як саме - може дохідливо розповісти Левко Лук'яненко, чи Степан Хмара; бо В'ячеслав Чорновіл вже не може).

Рядок 18:

Рядок 19:

== Сам про себе ==

Про себе пан Бузина каже таке:

{{Цитата|— Я не собирался быть журналистом. Профессия эта меня никогда не интересовала. Но сразу стать писателем невозможно. Нужно было работать. А кем работать, если любая профессия у меня вызывала омерзение, кроме одной — журналистики? Даже не так: эта профессия у меня вызывала наименьшее омерзение, поскольку в идеале я предпочел бы вообще не работать|50}}

Рядок 29:

Регулярно розповідає на російському телебаченні про / за Україну.

==Як він "служив"у лавах РА==

Бузина дуже полюбляє позувати у військовій формі, с хрестиками на грудях. Мріє бути ротмістром.

Але чому ця мрія не здійснилася?

Відповідаючи на запитання журнала"Камуфляж" “Мне нравится жизнь, как она есть. Без выдумок", Олесь

так розповідає про свої "військові" пригоди:

:- После карантина попал служить в роту охраны.

====А чому там не затримався?====

:- На собеседовании командир роты старший лейтенант Кусков поинтересовался: «Хочешь служить в роте охраны?». Я говорю: «С детства мечтал. Единственно, что меня не удовлетворяет – слабая оснащенность часовых. На военной кафедре нам рассказывали и об ПК, и об РПГ-7, и об АГС-17, а у нас только автоматы АК-74». Он насторожился: «Ты это к чему?». Я ему объясняю: «Когда беру в руки автомат, то такую силищу в себе чувствую! Страшную! Хочется получить от партии приказ двигаться на Запад и, наконец, устроить социализм в этой проклятой Западной Европе. А после победы мы с Вами, товарищ старший лейтенант, славно позагораем на Биаррице. Как немцы в 40-м году. Вы хотите на Биарриц?».

З чого старлєй Кусков зрозумів який "скарб" йому дістався, і швиденько "збагрив" героя у автороту:

:Потом, через месяц, в автороту. Там прослужил месяца два. А заканчивал службу во 2-й батарее.

:- Сколько продолжалась Ваша служба?

:- 13 месяцев и 22 дня. Это вместо 2-х лет.

:- И за это время сменили три подразделения?

====Про саму "службу":====

:- Да, неплохо. А мне в свое время пришлось попахать в столовой. Летом, когда начались массовые выезды на полигон, и в училище не стало хватать солдат для заступления в наряды, я таки загремел на кухню. Считал каждый наряд. Для меня это было самое неприятное, с чем я сталкивался в армии.

:Кстати, именно в наряде по столовой я узнал, что у меня досрочно увольняют из армии.

-------------------------------------------

;Який висновок?

Наш "гусар", "ротмістр" і прочая, прочая, прочая - був звичайним "духом", який не вилазив із солдатської ідальні.

== Бузина і самий справедливий в світі український суд ==

Рядок 130:

Рядок 154:

А якщо талантів нема, то можеш сміло йти в мистецтвознавці, та інші критики з меценатими.

== Тверезий погляд ==

Відомий соціальний психолог Олег Покальчук з гумором поставився до солодкої зброї феміністок, а також розставив всі крапки над І в суперечках щодо скандальної книги Бузини. Прошу звернути увагу на восьмий пункт:

{{Цитата|Симпатична представниця української "вагінальної варти" засадила тортом в письменника Бузину. Компенсація комплексу кастрації наліцо, включно з білими шмарклями крему на весь фейс партнера.

Всім в кайф (хіба що Бузина не любить солодке). Феміністкам продовжать гранти, ще й накинуть на кондитерські вироби, а у Бузини зросте продажа книжок.Словом, всі вчергове недорого пропіарилися.

У зв"язку з цим пропоную відповідний табель о рангах українського піар-обкидування різними речами.

1.У Віктора Андрійовича треба метати стільниковий мед, той, що з невикачаної рамки.. Стильно, липне добре, косметично корисний. Правда русофіли можуть туди доліпить для ваги воску, але то вже інша стаття. Метати повинен якийсь русин , бажано з Мукачево, але шоб в фофудьє і кричав «НАТО - вон». То при бажанні можна зрозуміти як «геть» і “ондечки там».

2.У Юлію Володимирівну треба метати памперси. Вона дуже це слово любить і з притиском його вимовляє.. Але спочатку взяти бабла за брендінг з виготовників. Тут може виникнути дискусія, повні чи сухі. І якщо повні, то чим. Тим, що по-маленькому чи по-великому? Метати памперс має якась багатодітна тітка. що заждалася Юліної Тисячі. Воня має представлятися потім міліції як обманута вкладчиця Нацбанку.

3.У Віктора Федоровича яйцем - це пфуй, навіть не банально. Можна памперс з медом. І вага пристойна, і з натяком на спроби співпраці. Кидати повинні комуністи, але так, щоб обов"язково промахнутися на метр і попасти в Льовочкіна або Бойка. На крайняк в Колеснікова, але з таким піаром можна до дому не дійти.

4.У Володимира Литвина треба жбурляти перукою. Але щоб було побільше пудри, і щоб кидав хтось лисий. Як пудра запорошить очі, Литвину буде легше уникати єхидних поглядів.Та в Литвина можна кидять нетяжолим чим завгодно. Але тільки за гроші і по домовленості, бо задурно Михайович випустить на вас Зарубінського. І той легко обгрунтує, що ви стріляли ще в Кенеді.

5.У Турчинова можна кинути його книжкою «Ілюзія страху», але намазати її чорною ікрою. Щоб не було видно обкладинки. Подивитися, злякається , чи ні. По-любому Турчинов в ікрі - це прикольно.І подивитися, хто його кинеться облизувати.

6.У Черновецького треба кидати оберемком тестів Роршаха - се такі прикольні симетричні плями. Вони звісно не долетять, але Леонід Михайлович їх позбирає і буде довго тлумачити на радість всім-всім.Може потім перевидасть або покладе на музику.

7.В Балогу кидать не можна. Балога сам (в) кого хочеш кине.

8. А це спеціально для шевченкопоклонників, бузиноненавистників і феміністок. Перший торт треба було кидать в професора Гарварду Григорія Грабовича, який написав у 1982 році працю англійською «Шевченко-міфотворець», де по суті написав все те саме, що Бузина про Тараса Григоровича. Тільки що без сарказму і вельми академічно. В патріотичному середовищі здійнявся неабиякий крик, і в діяспорі Грабович став в певних колах «нерукоподаваєм». Друга хвиля цього крику знялася вже у нас в 1992 році, коли покійна Соломія Павличко, нині гуру українського жіночого самоствердження, переклала се українською. Тому для справедливості задля треба було б якимось кізяком в Джорджа пожбурити. Але це мав би бути якийсь гнусний мачо латиносівського виду, як у Тарантіно, але з татуюванням у вигляді вишиванки.

Бо то є правдивий постмодернізм.

}}

== Примітки ==

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+{{Цитата|''А те, що я найпопулярніший письменник — то є факт. «Вурдалак Тарас Шевченко» — тираж більше ста тисяч (включаючи останнє, доповнене видання, тираж якого вже розійшовся і скоро доведеться друкувати ще — книга буде ще товстішою!). «Таємна історія України — Русі», її тираж вже більше п'ятидесяти тисяч примірників — за два роки! «Поверніть жінкам гареми» — тираж за півроку більше десяти тисяч''}}
-{{Цитата|''А те, що я найпопулярніший письменник — то є факт. «Вурдалак Тарас Шевченко» — тираж більше ста тисяч (включаючи останнє, доповнене видання, тираж якого вже розійшовся і скоро доведеться друкувати ще — книга буде ще товстішою!). «Таємна історія України — Русі», її тираж вже більше п'ятидесяти тисяч примірників — за два роки! «Поверніть жінкам гареми» — тираж за півроку більше десяти тисяч''}}
+'''Олесь Олексійович Бузина''' ([[Фофуддя|фоф.]] Тролєбузина  <ref>Ім’я з 20-х рр. ХХ ст. Скорочення від прізвищ Троцький, Лєнін, Бухарін, Зінов’єв</ref>)  — сучасний український публіцист, есеїст, телеведучий, письменник.
-'''Олесь Олексійович Бузина''' ([[Фофуддя|фоф.]] Тролєбузина<ref>Революційне ім’я з 20-х рр. ХХ ст. Скорочення від прізвищ Троцький, Лєнін, Бухарін, Зінов’єв</ref>) — сучасний український публіцист, есеїст, телеведучий, письменник.
 [[Файл:Buzina 01.jpg|300px|thumb|Олесь Бузина дивиться на тебе, [[анон]]е, як на [[лайно]], хоча і сам виглядає не краще]]
+[[Файл:Trolebuzina.jpg|300px|thumb|]]
 ==Трішки біографії==
 Народився у сім'ї офіцерів 5-го ідеологічного управління КДБ УРСР (це саме ці героїчні юнаки з холодним сердцем і чистими руками, що бороли український націоналізм на корню і в зародку; як саме - може дохідливо розповісти Левко Лук'яненко, чи Степан Хмара; бо В'ячеслав Чорновіл вже не може).
@@ Рядок 18: / Рядок 19: @@
 == Сам про себе ==
 Про себе пан Бузина каже таке:
   {{Цитата|— Я не собирался быть журналистом. Профессия эта меня никогда не интересовала. Но сразу стать писателем невозможно. Нужно было работать. А кем работать, если любая профессия у меня вызывала омерзение, кроме одной — журналистики? Даже не так: эта профессия у меня вызывала наименьшее омерзение, поскольку в идеале я  предпочел бы вообще не работать|50}}
@@ Рядок 29: / Рядок 29: @@
 Регулярно розповідає на російському телебаченні про / за Україну.
+==Як він "служив"у лавах РА==
+Бузина дуже полюбляє позувати у військовій формі, с хрестиками на грудях. Мріє бути ротмістром.
+Але чому ця мрія не здійснилася?
+Відповідаючи на запитання журнала"Камуфляж" “Мне нравится жизнь, как она есть. Без выдумок", Олесь
+так розповідає про свої "військові" пригоди:
+:-        После карантина попал служить в роту охраны.
+====А чому там не затримався?====
+:- На собеседовании командир роты старший лейтенант Кусков поинтересовался: «Хочешь служить в роте охраны?». Я говорю: «С детства мечтал. Единственно, что меня не удовлетворяет – слабая оснащенность часовых. На военной кафедре нам рассказывали и об ПК, и об РПГ-7, и об АГС-17, а у нас только автоматы АК-74». Он насторожился: «Ты это к чему?». Я ему объясняю: «Когда беру в руки автомат, то такую силищу в себе чувствую! Страшную! Хочется получить от партии приказ двигаться на Запад и, наконец, устроить социализм в этой проклятой Западной Европе. А после победы мы с Вами, товарищ старший лейтенант, славно позагораем на Биаррице. Как немцы в 40-м году. Вы хотите на Биарриц?».
+З чого старлєй Кусков зрозумів який "скарб" йому дістався, і швиденько "збагрив" героя у автороту:
+:Потом, через месяц, в автороту. Там  прослужил  месяца два. А заканчивал службу во 2-й батарее.
+:-        Сколько продолжалась Ваша служба?
+:-        13 месяцев и 22 дня. Это вместо 2-х лет.
+:-        И за это время сменили три подразделения?
+====Про саму "службу":====
+:-        Да, неплохо. А мне в свое время пришлось попахать в столовой. Летом, когда начались массовые выезды на полигон, и в училище не стало хватать солдат для заступления в наряды, я таки загремел на кухню. Считал каждый наряд. Для меня это было самое неприятное, с чем я сталкивался в армии.
+:Кстати, именно в наряде по столовой я узнал, что у меня досрочно увольняют из армии.
+-------------------------------------------
+;Який висновок?
+Наш "гусар", "ротмістр" і прочая, прочая, прочая - був звичайним "духом", який не вилазив із солдатської ідальні.
 == Бузина і самий справедливий в світі український суд ==
@@ Рядок 130: / Рядок 154: @@
 А якщо талантів нема, то можеш сміло йти в мистецтвознавці, та інші критики з меценатими.<br/>
+== Тверезий погляд ==
+Відомий соціальний психолог Олег Покальчук з гумором поставився до солодкої зброї феміністок, а також розставив всі крапки над І в суперечках щодо скандальної книги Бузини. Прошу звернути увагу на восьмий пункт:
+{{Цитата|Симпатична представниця української "вагінальної варти" засадила тортом в письменника Бузину. Компенсація комплексу кастрації наліцо, включно з білими шмарклями крему на весь фейс партнера.
+Всім в кайф (хіба що Бузина не любить солодке). Феміністкам продовжать гранти, ще й накинуть на кондитерські вироби, а у Бузини зросте продажа книжок.Словом, всі вчергове недорого пропіарилися.<br />
+<br />
+У зв"язку з цим пропоную відповідний табель о рангах українського піар-обкидування різними речами.<br />
+<br />
+.У Віктора Андрійовича треба метати стільниковий мед, той, що з невикачаної рамки.. Стильно, липне добре, косметично корисний. Правда русофіли можуть туди доліпить для ваги воску, але то вже інша стаття. Метати повинен якийсь русин , бажано з Мукачево, але шоб в фофудьє і кричав «НАТО - вон». То при бажанні можна зрозуміти як «геть» і “ондечки там».
+.У Юлію Володимирівну треба метати памперси. Вона дуже це слово любить і з притиском його вимовляє.. Але спочатку взяти бабла за брендінг з виготовників. Тут може виникнути дискусія, повні чи сухі. І якщо повні, то чим. Тим, що по-маленькому чи по-великому? Метати памперс має якась багатодітна тітка. що заждалася Юліної Тисячі. Воня має представлятися потім міліції як обманута вкладчиця Нацбанку.
+.У Віктора Федоровича яйцем - це пфуй, навіть не банально. Можна памперс з медом. І вага пристойна, і з натяком на спроби співпраці. Кидати повинні комуністи, але так, щоб обов"язково промахнутися на метр і попасти в Льовочкіна або Бойка. На крайняк в Колеснікова, але з таким піаром можна до дому не дійти.
+.У Володимира Литвина треба жбурляти перукою. Але щоб було побільше пудри, і щоб кидав хтось лисий. Як пудра запорошить очі, Литвину буде легше уникати єхидних поглядів.Та в Литвина можна кидять нетяжолим чим завгодно. Але тільки за гроші і по домовленості, бо задурно Михайович випустить на вас Зарубінського. І той легко обгрунтує, що ви стріляли ще в Кенеді.
+.У Турчинова можна кинути його книжкою «Ілюзія страху», але намазати її чорною ікрою. Щоб не було видно обкладинки. Подивитися, злякається , чи ні. По-любому Турчинов в ікрі - це прикольно.І подивитися, хто його кинеться облизувати.
+.У Черновецького треба кидати оберемком тестів Роршаха -  се такі прикольні симетричні плями. Вони звісно  не долетять, але Леонід Михайлович їх позбирає і буде довго тлумачити на радість всім-всім.Може потім перевидасть або покладе на музику.
+.В Балогу кидать не можна. Балога сам (в) кого хочеш кине.
+. А це спеціально для шевченкопоклонників, бузиноненавистників і феміністок. Перший торт треба було кидать в професора Гарварду Григорія Грабовича, який написав у 1982 році працю англійською «Шевченко-міфотворець», де по суті написав все те саме, що Бузина про Тараса Григоровича. Тільки що без сарказму і вельми академічно. В патріотичному середовищі здійнявся неабиякий крик, і в діяспорі Грабович став в певних колах «нерукоподаваєм». Друга хвиля цього крику знялася вже у нас в 1992 році, коли покійна Соломія Павличко, нині гуру українського жіночого самоствердження, переклала се українською. Тому для справедливості задля треба було б якимось кізяком в Джорджа пожбурити. Але це мав би бути якийсь гнусний мачо латиносівського виду, як у Тарантіно, але з татуюванням у вигляді вишиванки.
+Бо то є правдивий постмодернізм.
+}}
 {{Фофудья}}
 == Примітки ==
 {{reflist}}

Олесь Бузина: відмінності між версіями

159.146.185.88 (обговорення)