Офісний планктон
Офісний планктон – тип індивідів, які заробляють на життя «тяжкою» працею в
планктонаріях офісах, можуть називатися і іншими назвами: ОП-овочі, канцелярські щури, клерки один з пластів, таких собі шарів суспільства, люди з якого отримують ніштяки, працюючи у великих нудних сумовитих компаніях, майже все життя протираючи штани і міні-спідниці в невеличких офісних кімнатках.
Зміст
Трохи визначень[ред.]
Офісний планктон – чимала категорія невдах, що паразитує на робочому класі і є гвинтиком в механізмах управління, обліку, бухгалтерії, фінансів.
Такий собі пролетаріят постіндустріяльного світу, нездібний, втім, навіть на функції пролетаріату індустріяльного.
Представники ТП зі складу сабжу здійснюють дрібні сексуальні послуги великому начальству.
Офісна культура масово зродилася у 80-х роках у США, і тоді була модною та престижною. Та як казав Марк Твен, "Якщо ви знаходитесь на боці більшості, це ознака того, що настав час змінюватись.". І зі зростанням популярності і престижності, офісна культура раптово стає ущербною та жалюгідною в очах суспільства. Також офісний планктон іноді звуть канцелярськими щурами .
Ще задовго до оцих Ваших інтернетів були написані рядки:
- Вони вічно квапляться на роботу, - я бачив їх тисячі, з сніданком в кишені, вони біжать як божевільні, думаючи тільки про те, як би потрапити на потяг, в страху, що їх звільнять, якщо вони запізняться.
- Працюють вони, не вникаючи в справу; потім квапляться додому, боячись запізнитися до обіду; увечері сидять удома, побоюючись ходити по глухих вулицях; сплять з дружинами, на яких одружувалися не по любові, а тому, що у тих були грошики, і вони сподівалися забезпечити своє жалюгідне існування.
- Життя їх застраховане від нещасних випадків. А по неділях вони бояться згубити свою душу. Неначе пекло створене для кроликів!
- - Ґ. Велз, "Війна світів", 1897 р.
Рід занять[ред.]
Люди, що займаються дуже «потрібними» справами і без них аж нікуди (зазвичай це просто тварі які влаштувались по блату на пригріте місце) влаштувати їх туди міг сват брат або давня рідня -сестра маминого брата по лінії діда.
В чому полягає основна робота ОП? Основна робота ОП полягає в тому щоб нічого не робити, але робити вигляд що вони працюють, і тільки скажіть їм: «От що ти там на своїй роботі робиш?» Особина ОП починає гнати вам купу доводів та аргументів, що, мовляв, вона там пиздець роботою завалена, та вона взагалі пуп землі, без неї фірма вже б давно розвалилась. (Навіть не намагайтеся з ними сперечатись, вони будуть цеглою срати але не поступляться)
Нудне життя біржового маклера[ред.]
У процесі роботи представники сабжу стають настільки нудними, що навіть особливих захоплень, не кажучи вже про хоббі, не мають. Навіть ті знання, що мали, походять з Фкантактє, реклямок порносайтів, та сайтів знайомств (останні з'являються у меню ближче до 30 років). Прохукують робочий день, та трафік фірми, збираючись на роботу кажуть: "я в офіс", хоча, напевне, навіть не підозрюють, що офіс це іншомовне слово яке банально перекладається як просто КОНТОРА.
Серед особливих радостей у житті поцієнтів - пасьянси, купка стандартних пасьянсів Віндовс, подарованих добряком Білом, а також обговорення теми "як ми провели минулі вихідні" - у сенсі, хто, де і з ким перепихнувся затусувався.
Так і просирають життя, себто, проґавлюють моменти, йдучи на роботу, і використовуючи ресурси фірми, каб почути "Congratulations! Ви склали пасьянс "Павук"!"
Навіть той, хто ні разу не заходив до багатоповерхового офісного центру з напрасованими охоронцями на вході, з піндосівських фільмів чітко уявляють розмежовані пересувними перегородками величезні, як конюшні чи спортзали, приміщення офісного центру. Часто у такому оХВісі - біля десятку різноманітних фірм. Чутно лишень розмови пошепки, клацання чисельних клавіатур, і тупорилі розмови по телефону: "ДА! Ес как доллар!"
Робота[ред.]
А якщо усе-таки лишається час на роботу, то як можна засвідчити з другої частини назви даної статті, виконують переважно статичну роботу в офісі. Рід занять відверто паперовий, тому і користується популярністю у влаштуванні по-блату (на каскадера чи борця з акулами блати не популярні) батьками, сватами, тітками...
Офісна робота найкраще підходить до ілюстрації прислів'я часів Брежнєва "Нам роблять вигляд, що платять, за те, що ми робим вигляд, що працюєм", а спробуєте посперечатися, нічого довести не вийде, бо дупобіль офісного планктону це усьо....
З іншого боку, Японці вмирають від передозування офісною роботою, тож все залежить від того, наскільки добросовісна людина.
Офісний планктон - пролетаріат мегаполісів[ред.]
Сучасний капіталізм потребує витрати значних ресурсів на керування як власне бізнесом, так і масами. У зв"язку з цим утворюється великий клас людей, які займаються відносно простими функціями адміністрування або створення "пролетарського корму". Це дозволяє ефективніше умиротворити як тих, хто безпосередньо займається виробництвом або розповсюдженням виробленого - так і власне тих, хто має формально вищу освіту і займається управлінням у широкому розумінні цього слова. Ці останні шістки капіталізму, через схильність системи до централізації, найбільш поширені у великих містах. У пост-радянських країнах їх - вас - уже з десяток років називають офісним планктоном. Ці люди - ви - часто схильні погоджуватись із фразою професора Преображенського "я не люблю пролетаріат", хоча самі є лише його специфічною частиною. Оскільки ви читаєте цю статтю в робочий час - скоріш за все, вона про вас.
Як визначити, що ви - офісний планктон[ред.]
Про офісний планктон чудово написано на Луркморі [4] та на Вікіпедії. Але якщо ви вважаєте, що це не про вас - не лестіть собі. Там просто написано не зовсім серйозно і кагбе відсторонено, ніби від третьої особи. Але спробуємо зробити це трішки серйозніше.
1) Майже кожен представник офісного планктону вважає, що поняття "офісний планктон" - це не про нього. Якщо ви займаєтеся роботою, яку вважаєте в чомусь розумовою, і отримуєте за це зарплату або гонорари - ви і є офісний планктон. Я сам офісний планктон.
2) Офісний планктон зверхньо ставиться до "пролетаріату". Звичайно ж, ви не робите фізичну роботу. Ви, мабуть, не торгуєте на базарі чи в магазині. Ба у вас, можливо, є вища освіта. І можливо, ви навіть вважаєте свою професію престижною.
3) Ви намагаєтеся бути в курсі культурного життя. Ходите на виставки й читаєте "розумні" книжки, може навіть не художні, а популярно-філософські. В Україні це може бути сучукрліт, якщо ви україномовні.
4) Дехто з вас намагається розбиратися в політиці й обговорювати її. Багато хто зневажає владу - але зневажає і тих, хто намагається хоч якось їй протидіяти.
5) Ви читаєте цю статтю і, якщо не побоїтеся засвітитися під нею, пишете під нею нищівні і надзвичайно дотепні коментарі.
Ви - офісний планктон, якщо ходите в офіс із певною періодичністю. І навіть якщо виконуєте подібні функції з дому, як це довгий час робив, наприклад, я сам.
Навіщо потрібен офісний планктон[ред.]
Луркмор пише, що офісний планктон не робить нічого корисного. Це лише стьоб. Якщо подивитися на справу серйозно: хто б у капіталізмі платив людині, яка не приносить прибутку?
Офісний планктон опосередковано виконує дуже корисні функції - корисні для капіталістичної системи. Як було згадано у врізі, сучасному капіталізму дуже потрібна функція управління. Це може бути як керування бізнесом - підрахунки прибутків, планування розвитку, пошуки способів втюхування непотребу тощо.
Або це може бути керування людьми. Таку функцію виконують, наприклад, ті види планктону, до якого належу я сам: перекладачі, журналісти-редактори, працівники мас-медіа. Або інший вид планктону, близький мені - соціологи, які перетворюються на маркетологів.
Функція цього виду планктону полягає по суті в забезпеченні розваг - того, що Оруелл називав prolefeed, "пролетарський корм". Навіть якщо при цьому "піднімаються важливі проблеми", для більшості нагодованих це означатиме максимум бурчання в коментарях, трохи цікавіше проведення часу на робочому місці, обурення "на кухнях". Але аж ніяк не дію, а тим більше не організовану дію.
Функція всього класу офісного планктону також полягає в самоумиротворенні. Адже всі ці люди - всі ви - вважають себе чимось кращими за "пролетарів". А отже, потребують - потребуєте - чогось більшого: кращих шмоток, кращого пролетарського корму (скажімо, Доктора Хауса замість Дикої рози). А для цього потрібна трохи більша зарплата за трохи "вищу" працю.
Чому офісний планктон - це пролетаріат[ред.]
Ми вже розглянули той факт, що офісний планктон - ви - не вважає себе офісним планктоном. Офісний планктон - це майже завжди хтось інший. Хай навіть сусід по офісу. Ви не такий, ага.
Не менш цікавий факт - офісний планктон не вважає себе пролетаріатом. Хоча має всі ознаки пролетарів.
Офісний планктон працює або за зарплату, або за "відсотки", "гонорари" тощо. Пролетаріат працює або за зарплату, вирахувану від часу (timewage), або за зарплату, вирахувану від виробітку (piecewage).
Офісний планктон, так само, як і пролетарі фізичної праці, вимушений продавати свою робочу силу, аби жити.
Офісний планктон, як і інші пролетарі, не має засобів виробництва. Якщо у вас (як у мене), є, скажімо, комп"ютер для виконання своїх функцій - вам необхідно продавати результат своєї праці тим, хто має інші засоби виробництва, які можуть безпосередньо принести прибуток: фірму, якій потрібні ваші підрахунки, або власне ЗМІ, яке може принести прибуток. Це абсолютно так само, як коли швачка працює на дому і продає сорочки, щоб на них поставили лейбл. Саме так зараз працюють багато фабрик у третьому світі.
У офісного планктону є, теоретично тільки одна відмінність. Принаймні у теорії, йому дещо легше перейти у клас дрібної буржуазії: з менеджера середньої ланки перетворитися самому на дрібного підприємця. Тобто замість того, щоб пахати на когось, завдяки вищій зарплаті і (припустімо) освіті, почати щось своє і своєю чергою змушувати когось пахати на себе. Але це для тих, кому важлива тільки власна шкура й більш нічого. Саме для тих, хто може викликати тільки зневагу.
Ітогі подвєдьом (с)[ред.]
То чим офісний планктон відрізняється від пролетаря? Тільки понтами.
Одне з найбільш поширених заперечень недавно знову прочитав у знайомого: "- Такие как ты... вот уж истинные новые пролетарии - без капли социалки, 12-часовики, без полноценных выходных... поднимай революцию и убивай своих буржуев. - Ну почему, никто же не мешает уйти в неоплачиваемый отпуск) навсегда гг
На це можна відповісти лише одне: "учітє матчасть". Те саме можна було сказати ще про "найкласичніших" пролетарів 19 століття. Ніщо не заважало їм звільнитися назавжди. Окрім матеріальної необхідності.
Давно відомо, що багато "звичайних", класичних пролетарів також не вважають себе пролетарями. Тепер цілий підклас пролетарів - офісний планктон - не вважає себе пролетарем. Виходить що? Пролетарі класичні зневажають офісний планктон. Сам офісний планктон зверхньо ставиться до класичних пролетарів. І зневажає сам себе.
Результат? Замість солідарності ми маємо роздрібленість. А саме це й потрібно капіталізму як системі, аби продовжити своє існування.
Тож особисто я краще визнаю перед собою чесно: Я - офісний планктон. Я - пролетар.
І все, що з цього випливає - включно з повагою до себе як людини, включно зі структурними причинами свого становища, включно з почуттям солідарності як з підкласом офісників, так і з класом пролетаріату, включно з необхідністю соціальної дією, яка випливає з усього попереднього.
Правда, врешті-решт, може зробити вас вільними.
- Артем Чапай [5]
Їх словничок[ред.]
Адекватність - уміння вести спокійну, невимушену бесіду у той момент, коли співрозмовник заганяє вам під нігті голки.
Креатив - мистецтво найвитонченішого найобу, викривши який клієнт пише лист подяки.
Комунікабельність - мистецтво "спілкуватися" тобто говорити ні про що. Обов'язкова якість молодої людини з активною життєвою позицією. Основні теми "спілкування" : шопінг, шейпінг, Джоні Депп.
Окей- ритуальне слово, що становить половину лексикону комунікабельної людини (див. вище)
УкрНафтоГаз - найщасливіший, найсолодший сон молодої людини з активною життєвою позицією, що закінчується щедрими полюціями.
Корпоративний захід - люте змагання в лестощах керівництву. Проводиться між співробітниками з активною життєвою позицією (див. нижче)
Дружна молода команда - група молодих співробітників, що мають активну життєву позицію (див. нижче). Сфера інтересів : суші, 3D-прем'єра, Бали, фаст-фуд, Євробачення, гірсько-лижний курорт, фото корпоративних вечірок, сайт "Однокласники".
Велика компанія, що розвивається - місце, де учасникам дружної молодої компанії (див. вище) на добровільній основі видаляють основну частину мозку і статеві залози.
Активна життєва позиція - бажання в'ябувати до повного фізичного і нервового виснаження; кидатися "з вогню в полум'ї", виконувати будь-яке завдання, не замислюючись про винагороду за виконану роботу.
Стресостійкість - уміння утертися після отриманого плювка в обличчя, посміхнутися і продовжити подальшу роботу згідно зі своєю активною життєвою позицією (див. вище)
Уміння приймати самостійні рішення - готовність узяти на себе відповідальність за когось, тобто стати крайнім. Щоб потім, виявивши Стресостійкість, посміхнутися і продовжити подальшу роботу, відповідно до своєї активної життєвої позиції (див. вище) - [6]
Кращі представники[ред.]
Анна Дзюба[ред.]
Анна Дзюба — начальник відділу внутрішнього піару компанії " Астеліт ", типова самка офісного планктону, відома потреблядь.
Стала відомою у інтернеті після публікації інтерв’ю в журналі " Корреспондент "[1].
У матеріалі "Элитные гетто" сабж повчала усіх, як повинен жити "менеджер среднего звена". Цитати[2]:
"Первое — работать надо только в известной международной корпорации, говорит Дзюба, отпивая капуччино с карамелью в кафе Кафка, расположенном в том же столичном торгово-развлекательном комплексе Арена-Сити, где и ее офис. Причем дело даже не в зарплате. В небольшой частной фирме человек может получать и в три раза больше, чем Дзюба, но все это будет не то: он и его компания будут "не на слуху"
"Второе, продолжает она, — это твои друзья.
Их Дзюба формирует по тому же принципу: “Ты стремишься дружить с успешными людьми”.
Дальше — сложнее: когда ты окружил себя этими самыми успешными людьми, встает вопрос: “Где же ты живешь?” — говорит она.
“Давай я тебя подвезу”, — описывает Анна типичный разговор после столичной вечеринки. “Да нет, я такси возьму”, — тут же выдает она типичный ответ менеджера среднего звена, еще не доросшего до того, чтобы избавиться от груза проживания в непрестижном районе столицы, но уже осознавшего, что жить там — стыдно".
“Это пахнет шовинизмом, но бедственнее всего обнаружить, что человек живет в каком-то спальном районе, — жестко описывает она картины столичной ярмарки тщеславия — Формулировка “спальный район” звучит трагично. Не играет роли развитость инфраструктуры района."
Особливу увагу інтернет-громадськість звернула на факт придбання у кредит під 30% на 20 років квартири в центрі Києва, яку сабж певно вже не в змозі оплатити [3]
Згодом, як завжди, все потроху забулося. Тим більше, що криза сильно зменшила популяцію офісного планктону, і його представники почали забувати своїх героїв. Востаннє сабж згадували під час акції дудєльщіків-протестантів [4]
До речі[ред.]
