Користувач:Usik64/Кольчуга-М
Вундервафлі - реалії нашого життя. Чи, можливо, його історія. |
||
|---|---|---|
| Літальні апарати | Калінін К-7 · ТУ-160 · Су-24М | |
| На гусеницях | Ще поки на колесах · Т-35 · КВ-2 · ИС-4 · ИС-7 · Оплот-М | |
| РСЗВ | РСЗВ · РСЗВ «Смерч» | |
| Артсистеми | Дора | |
| Ракетні комплекси | БЖРК · РСД-10 | |
| Стрілецьке озброєння | Калаш · Кулемет Максим | |
| Взагалі не стріляють | Газенваген · Кольчуга-М | |
| Щось інше | Вундервафля | |

Розробка об'єднання «Топаз», м. Донецьк
Навіщо про це тут
За роки Незалежності нашої країни ми з Вами (так, і Ти, аноне, теж), звикли, що Україна — навіть не аграрна (бо ж колгоспи розігнали, трактори розікрали, дядько - фермер краще посадить суниці, аніж посіє гречку), а просто відстала у всіх питаннях держава. Бо у них є Нісани, Лексуси, Мерседеси, а у нас вже немає навіть Запорожця — одні лише вузькоокі «Дєу-Мендєу». Наші інженери торгують шкарпетками Житомирської панчішної фабрики на ринках. Хто швидший і вправніший — давно вже працює на дядьків Білла чи Сема по Нью-Йоркщинах чи Торонщинах. Нші ж політики лише їздять «на уклін» до Мєдвєдо-Путіних: «Скиньте нам пару копійок на газ, бо ми ж такі бідні!». При цьому за кількістю Майбахів країна займає перше місце в Європі.
Ми звикли, що усі ми в у великій дупі комплексах; комплексах неповноцінності і меншовартості.
Професори у наших вишах радять студентам файно вчитися, бо «лише тоді Ви зможете поїхати працювати за кордон і чогось досягти в житті». «Чогось досягти» інженерові у Цій Країні навіть не розглядається, як варіянт.
І раптом
І раптом — всесвітній кіпіш. Якихось три українських Крази, що у світі і за вантажівки не рахуються, об'єднані в якийсь комплекс — і хвалені американські Стелси — «невидимки» по пару мільйонів баксів штука — падають, наче груші-гнилички по осені, не такі вже й «невидимки», як здавалося б... А причина кіпішу — «Кольчуга-М»
Призначення
Сабж, на відміну від описуваних вундервафель, не стріляє, не поливає розпеченим вогнем, не сіє отруйні речовини навколо. Про «Кольчугу» ніхто ніколи не співатиме пісень:
- Гремя огнем, сверкая блеском стали
- Пойдут машины в яростный поход... (далі там — пам'ятаєте — про Сталіна з Ворошиловим; це вже не наша тема...)
Зате "Кольчуга" - то є очі і вуха систем ППО, те, що дозволяє «бачити» засоби нападу супротивника, самому при цьому лишаючись прихованим від його засобів технічної розвідки. При цьому комплекс розгортається далеко-далеко від лінії безпосереднього зіткнення.
Станція пасивної радіолокаційної розвідки — "Кольчуга-М" призначається для контролю РЕЗ [1] з імпульсним і безперервним випромінюванням [2] в діапазонах частот 135-170, 230-470 і 750-18000 МГц.
По своїй ефективності українська "Кольчуга" перевершує усі скільки-небудь схожі на неї комплекси.
Втім, справа не лише в цій самій ефективності, що само по собі теж дуже важливо, скільки в принциповому підході до рішення задачі виявлення і розпізнавання наземних, морських і повітряних об'єктів.
У марафоні впровадження сучасних зразків озброєнь компанії зробили ставку на так звані стелс-технології. Іншими словами, вони експлуатували одвічну мрію будь-якого військовика зробити свою зброю невидимою, а, отже, і невразливою.
Для цього пускалися в усі тяжкі:
- міняли геометрію крила,
- застосовували різні поглинаючі матеріали; що тільки не придумували?
Слід зауважити, їм багато що вдалося. Окрім одного - обійтися без локаторів на цій техніці. Без них вона сліпа і глуха. У минулих локальних війнах ці самі локатори насамперед засікали засоби протиповітряної оборони супротивника, знищували їх і вже потім повністю панували в небі. Зробити це було не особливо складно: засоби ППО супротивника, виявляючи себе, самі активно шукали ворога.
Не посилаючи ніяких сигналів, ведучи пасивну радіотехнічну розвідку, "Кольчуга" працюює за принципом тропосферного поширення, не лише виявляє, але і розпізнає об'єкт. У її пам'яті усі їх зразки. При цьому нападаюча сторона зовсім не підозрює, що «спіймана». По-перше, у неї нічого немає на екранах, по-друге, "Кольчуга" знаходиться не в прямій видимості, а за 600-800 [3] кілометрів, а раз так - значить, і приводів застосовувати заходи для свого захисту ніби немає ніяких [4].

Трішки характеристик
- Для переконливості приведемо ті самі підвищені технічні параметри комплексу [5]
- Отже: комплекс "Кольчуга" складається з трьох станцій. Він здатний визначати координати наземних і надводних цілей, маршрути їх руху на території до 600 км, для повітряних цілей на висоті 10 км - до 800 км і до 1000 км по фронту.
- Станція має в розпорядженні п'ять антенних систем метрового, дециметрового і сантиметрового діапазону. Має паралельний 36-канальний приймач виявлення, спеціальні селектори, здатні виключити сигнали, що заважають, і одночасно супроводжувати сигнали від 32 цілей. Ще "Кольчуга" це потужний бортовий комп'ютер, добре навчений екіпаж, а в цілому, - отакий сплав новітніх досягнень української науки і техніки, рівних яким у світі доки немає.
- Виріб поставлений на озброєння ВС України.
- Його розробка захищена 8 патентами, серійне виробництво - 12 технологічними ноу-хау.
- Найбільш важливе місце серед них займає технологія мікроелектроніки, на основі якої виготовляється 96 оригінальних мікроелектронних збірок, застосованих в "Кольчузі".
- Дальність виявлення повітряних цілей в 800 км досягнута тільки українською "Кольчугою". Найближчий до неї за цими показниками американський "Авакс" повітряного базування забезпечує таку дальність лише на рівні 600 км, а наземні комплекси "Віра" (Чехія) і "Вега" (Росія) - 400 км, тобто удвічі меншу, ніж український виріб. Нижня межа робочого діапазону частот, в якому здійснюється виявлення цілей, у "Кольчуги" - 130 Мгц, є найменшою серед аналогів: "Авакса" - 2 000 Мгц, "Віри" - 850 Мгц, "Веги" - 200 Мгц.
- Найбільші ж переваги "Кольчуга" має за тими характеристиками, від яких залежить достовірне розпізнавання виявлених цілей. Що забезпечується як унікальністю закладених при розробці відповідних алгоритмів, так і високотехнологічною їх апаратурною реалізацією, досягнутою під час серійного виробництва. [6] В результаті кількість радіотехнічних засобів, які класифікуються при виявленні, у "Кольчуги" практично не обмежено, чого не можна сказати ні про один з відомих аналогів.
У української станції алгоритмічно і програмно передбачені аналіз систематизація, узагальнення і збереження у базі даних інформації про усі виявлені джерела радіовипромінювання і про параметри випромінюваних ними сигналів. Інформація ж, зібрана у вказаній базі даних може використовуватися для ідентифікації і розпізнавання знову виявлених джерел радіовипромінювання, а також для узагальнення в контексті з інформацією, отриманою іншими каналами розвідки
На озброєнні
Сьогодні комплекс пасивної радіотехнічної розвідки українського виробництва Кольчуга знаходиться на озброєнні таких країн як:
- Україна від 2 до 4 одиниць;
- Туркменістан 4 одиниці;
- Китай 4-8 одиниць;
- Ефіопія 3 одиниці;
- Грузія 2-3 одиниці;
- Імовірно Азербайджан має на озброєнні теж декілька одиниць цього комплексу.
Також у світових стрічках новин часто з'являються неправдиві повідомлення про продаж цих комплексів Ірану. Ці повідомлення дуже схожі на ті які були під час розпалювання конфлікту в Персидській затоці. Тоді західні засоби масової інформації заявляли про продаж 4 комплексів Кольчуга збройним силам Іраку і звинувачували Україну в порушенні санкцій накладених проти Республіки Ірак.
Комусь, можливо, цікаво
- Хвалені піндосівські літаки-невидимки Стелс Кольчуга-М бачить, розпізнає, а збити — то вже справа техніки (хоч тобі «старенький» С-75, хоч трохи новіший С-200, а хоч С-300).
- Продаж однієї одиниці комплексу [7] дозволяє пів-року виплачувати зарплатню колективу об'єднання.
- На "Топазі" залишилося так зване військове приймання, принципи якого намагалися за часів перебудови перенести на усі заводи і фабрики. Приймання залишилося там, де йому і належить бути, де воно, власне, завжди і було.
- Контроль якості здійснюється на усіх етапах виробництва. Готова продукція проходить і усі клімато-механичні випробування [8].
А як починалося
Народилася "Кольчуга" в Курську. Серійний випуск першого покоління цих станцій об'єднання "Топаз" здійснювало з 1987 року. Проте новий час і нові обставини зажадали і нового потенціалу для комплексу, з чим, об'єднавши свої зусилля, учені і виробничники України блискуче впоралися, викликавши тим самим чималий резонанс у світі озброєнь.
Випробування нового комплексу "Кольчуга" успішно пройшло в листопаді 2000 року і відтоді військові кола багатьох країн добре засвоїли "билинне слово".
В інтернетах
Примітки
- ↑ РЕЗ — радіо-електронні засоби
- ↑ Це є пасивна радіолокація. На відміну від активної, коли комплекс сам опромінює об'єкт спостереження, а потім, скажімо, за різницею доплерівської частоти визначає швидкість, напрям руху, ідентифікує об'єкт, Кольчуга НІЧОГО не випромінює.
- ↑ Щоб Ви могли порівняти, нв таких віддалях 20 років тому працювали самі передові системи розвідки: на базі «Авакса» у піндосів, і подібний комплекс на ІЛ-76 в СРСР. За незалежної України унікальних фахівців з цього комплексу у 1992-1993 рр. масово списували за непотрібністю. Так от, літак-розвідник баражував на своїй території саме на 600-650 км від лінії фронту, а через нього, як ретранслятор, здійснювалася як засічка цілей, так і видача команд на засоби знищення.
- ↑ Як в США «Авакс», так і відповідні совіцькі комплекси створювалися і приймалися на озброєння на початку 1980-х років, коли зароджувалася теорія бойового застосування високоточної зброї. Ідея наступна: засоби вогневого враження порівняно близько від кордону чи лінії фронту, а пункти управління - у глибоких тилах. Так само десь у глибоких тилах, на 500-600 км над своєю територією мирно літає аеропланчик чи гелікоптер із апаратурою радіотехнічної розвідки на борту. За рахунок висоти польоту авіатор «бачить» куди далі, аніж його піхотний колега. Виявив ціль - доповідь на КП, відтіля команда на засоби вогневого подавлення - і сюрпрайз у вигляді ракети в сопло двигуна, чи десь біля локатора, що випромінює
- ↑ Щоб не забивати статтю цифрами, дамо посилання: кому цікаво, більш детальні характеристики є тут.
- ↑ Зокрема середньоквадратичне відхилення виміру частот - найбільш інформативних параметрів для визначення типів виявлених станцій радіолокацій - складає у "Кольчуги" 0,4 Мгц, тоді як у російської "Веги" - 0,5-1,0 Мгц, у американського "Авакса" - 1,0 Мгц а у чеської "Віри" взагалі 3,6-21,0 Мгц.
- ↑ Якщо провести приблизні нескладні підрахунки за Малєніним-Бурєніним чи «Математикою Пупкіна з картинками»
- ↑ "Кольчуги" поміщають в спеціальні камери, де температура міняється від плюс 50 до мінус 50. І нічого, працюють, як годинник, як і належить справжній "Кольчузі"
