Словник Анімешника
|
{{#if: | [[Категорія:{{{cat}}}]] }}
| А, Б, В, Г і Ґ, Д, Е, І, Й, К, Л, М, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Ю, Я |
А[ред.]
Айзобан (aizouban) — колекційне видання Манги, зазвичай випускається обмеженним тиражем і містить різні бонуси (омаке).
Айкеч, заставка (eyecatch) — приблизно двосекундна заставка в середині аніме-серіалу, що символізує про початок і кінець рекламної вставки по телевізору. Айкеч зазвичай називають просто заставкою, але не варто плутати його з початковим роликом (Опенінг) або кінцевим роликом (Ендінг).
АМВ (AMV, Anime Music Video) — музичні кліпи, створені фанатами аніме. Зазвичай є нарізкою з якогось аніме-серіалу + якась пісня відомого виконавця або з саундтреку самого аніме, хоча інколи бувають і вийнятки.[1].
Анігайд (Anime FAQ, anime guide, aniguide) — стаття з корисною інформацією стосовно аніме, зазвичай, розповсюджується через інтернети безкоштовно. Перехідний анігайд відрізняється від, наприклад, журнальних статей можливістю майбутніх оновлень та, власне, способом розповсюдження. Існує величезна кількість цих гайдів: аналізи сюжету того чи іншого аніме; гайди з переліком і описом заклять, що використовують персонажі серіалу; гайди, що містять інформацію про різниці в релізах того самого аніме і так далі. Наприклад ця стаття є одним з різновидів цих гайдів.
Аніме (anime) — японська анімація (хоча інколи терміном „аніме“ можуть називати будь-які анімаційні фільми, близькі до японської анімації). Термін походить від скороченої японської вимови англійського слова „animation“.
Анимешник — прихильник аніме-жанру. Синоніми: анімефаг, анімуфаг, отаку.
Аніманга (animanga) — спільний термін для понять „аніме“ і „манга“. Також анімангою називають нарізку кадрів з аніме, що зроблені в форматі манги.
Антенки (hair antennas) — особливість дизайну зачіски персонажа аніме чи манги, суть якої в тому, що дві волосяні прядки на голові стирчать таким чином, що нагадують вусики комахи. „Антенки“ можна побачити у багатьох персонажів аніме, наприклад у Нарусеґави і Отохіме з „Love Hina“ або у Харукі Суджумі з „Kimi ga Nozomu Eien“.
Арк (story arc) — частина сюжету аніме чи манги, що зарактеризується певним ступенем самодостатності. Зазвичай цей термін вживають лише щодо досить довгих аніме-серіалів чи манг, де історія має декілька сюжетних витків. Наприклад манга „Руроні Кенсін“ умовно розділяється на три сюженних арка: „Токіо“, „Кіото“ і „Помста“. Не дивлячись на те, що зазвичай „арки“ сюжетно пов’язані між собою і створюють єдину велику історію, існують і аніме, сюжетні арки яких не мають безпосереднього взаємозв’язку. Наприклад в серіалі „Higurashi no Naku koro ni“ кожний сюжетний арк дає своє закінчення історії і з кожним наступним арком усе починається з початку.
Артбук (artbook) — офіційно випущений в друкованому варіанті художній альбом з артами (ілюстраціями) по аніме, манзі чи :відеогрі. Існує думка, що артбуки в основному націлені на аудиторію відданих фанів того чи іншого серіалу, що бажають зібрати у себе вдома максимальну колекцію тематичної продукції по тому чи іншому твору.
Асадора (asadora, asadora drama) — „Ранкова дорама“. Назва позначає японські серіали з живими акторами (дорами), які йдуть по японському телебаченню включно в ранкові години.
Ахоґе (ahoge) — особливість дизайну зачіски персонажа аніме чи манги. Суть її в наявності постійно стирчачої „неслухняної“ прядки волосся. Зазвичай використовується для підкреслення несерйозності або комічності персонажу. Ахоґе можна побачити, наприклад, у Кіцуне і Канако з „Love Hina“ або Еда з„Fullmetal Alchemist“
Б[ред.]
Бакунюу (bakunyuu) — особливість дизайну, суть якого в тому, що героїня аніме або манги зображується з навмисне перебільшеними (і часто з такими, які неможливі IRL) розмірами грудей. Частіше за все таке трапляється в еротичних жанрах аніме.
Бішьоджьо (bishoujo) — „вродлива дівчина“. Термін позначає дуже милий і привабливих героїнь аніме/манги, а також використовується для жанру аніме, де подібним персонажам приділяється особлива увага. Прикладами бішьоджьо можуть бути Чіі з „Chobits» або Харука з «Kimi ga Nozomu Eien». Як жанр, „бішьоджьо“ зазвичай націлений на виключно чоловічу аудиторію.
Бішьонен (bishounen) — „вродливий хлопець“. Термін позначає красивих чоловічих персонажів аніме/манги (при цьому „вродливими“ вважаються не мускулисті „мачо“, а навпаки, жінкуваті хлопці), а також це жанр аніме, де подібним персонажам приділяється особлива увага. Прикладами бішьонен—персонажів можна згадати Ґріффіта з „Berserk“ або героїв „Yami no Matsuei“ (Асато Цудзукі, Хісока Курасакі, Доктор Муракі). Зазвичай усі персонажі в стилістиці шьонен-ай також є типом бішьоненів.
Букаке (bukkake) — піджанр еротичного аніме (а також "живої" порнографії), де наголос ставиться на сцени групового сексу і „розліт“ сперми.
Бункобан (bunkoban, bunko) — том манги (хоча, в бунко—форматі можуть друкуватися і книги) більш компактних розмірів, ніж звичайний танкобон і, зазвичай, надрукований на більш якісному папері.
Г і Ґ[ред.]
Ґайден (gaiden, side—story) — даний термін широко використовується в аніме, манзі і відеоіграх, і означає додаткову історію, спіноф. Так, наприклад, „Higurashi no Naku koro ni Gaiden: Nekogoroshi—hen“ розповідає додаткову історію, котра не увійшла до серіалу і залишилася "за кадром".
Гаремник (harem anime, harem comedy, haremcom, rabucomi) — піджанр романтичних комедій в аніме і манзі, характерною якістю яких є велика кількість жіночих персонажів „на будь-який смак“ на фоні нечисленних чоловічих персонажів. Жанр спрямований на чоловічу аудіторію. За звичай, основою сюжету є співжиття одного хлопця (який має бути "найзвичайнісіньким", щоб публіці було легше асоціювати себе з головним героєм) і численних створінь жіночої статі, що в решті решт веде до романтичних відносин. В якості прикладів такого роду аніме можуть слугувати серіали „Love Hina“, „He is My Master“, „Green Green“. В Японії ж, для позначення такого роду аніме і манги частіше використовується термін „rabukomi“ (японська вимова англійського „lovecomi“, любовна комедія)
Ґекіга (gekiga) — раніше (у 60—х роках) термін використовувався для позначення коміксів, які відрізнялися від розрахованої в основному на дітей „журнальної“ манги більш якісним і реалістичним промальовуванням, а також мали складніші сюжетні лінії. Зараз же слово „Ґекіга“ в основному використовується для позначення манги зі стилеммалювання, який відрізняється від анімешних стандартів (реалістичні риси обличчя, пропорції тіла).
Гонзятина — саркастична назва усього аніме, випущеного відомою японською студією „GONZO“.
Гуро (eroguro, guro—hentai, guro) — разновид еротичного аніме\манги з великою кількістю крові і насильства. Найбільш відомим прикладом є аніме „Уроцукідоджі“ („Chojin Densetsu Urotsukidoji“).
Ґег (gag, visual gag) — сцена в комедійному аніме (манзі), де гумор передається за допомогою промальовки. Прикладом графічного ґега може послужити часто зустрічаємий в аніме момент, коли побачивши симпатичну дівчину-бішьоджьо у хлопців починає фонтанами хльостати кров з носу. Особливий акцент на графічні ґегі ставили, наприклад, такі анімешні комедії, як „FLCL“ або „Excel Saga“.
Гурток (circle) — стосовно до аніме-спільнот, "гуртками" можуть називати групи разом працюють і самостійно публікують свої творіння авторів доджінші.
Д[ред.]
Деформінг (deforming, super-deformed, SD) — характерний для аніме та манги (в основному - комедійної спрямованості) стиль малювання, при якому риси обличчя і пропорції тіла персонажа спотворюються найнеймовірнішим чином.
Джапанімейшн (japanimation) — раніше цей термін вживався в фендомам для позначення японської анімації вцілому, але пізніше був витіснений словом "аніме". Тим не менш, термін "japanimation" все ще вживається в Японії для позначення анімації вітчизняного (тобто японського) виробництва.
Джьосей (josei) — різновид аніме та манги, в основному націленої на аудиторію молодих дівчат (приблизно 18-30 років).
Дзеттаі Рьоікі — оголена частина жіночих ніг вище панчохи, але нижче спідниці (спіднє не має бути видно, інакше це вже панцушот). Приклад — Міку Хацуне.
Добуцу (doubutsu) — миловидні пухнасті звірята (але не варто плутати їх з кемономімі), в основному фігурують у аніме, розрахованому на дитячу аудиторію. Прикладом може послужити Мамо з „Chrono Trigger OVA (Nuumamonja)“.
Доджінші (doujinshi) — манга, що самостійно публікується (в т.ч. поширюється через інтернети), як правило, заснована на сюжетах (і персонажах) відомих комерційних аніме-серіалів (хоча, можливі й оригінальні роботи). Доджінші, що містять еротичні сцени (а саме такі доджінші, як правило, і є найбільш поширеними), зазвичай носять найменування "H-doujishi" або "H-doujin". Доджінші, поширювані через інтеренети іноді іменуються „вебмангою“ або „вебкоміксами“.
Доджіншіка (doujinshi-ka) — автор доджінші.
Доджін-новел (doujin-novel) — різновид „саморобного“ текстового квесту з графічним оформленням в стилі японської анімації, фактично представляє собою інтерактивне аніме. Але, незважаючи на те, що гравець може в деякій мірі впливати на події гри, як правило, доджін-новели не передбачає численних кінцівок або значних сюжетних „розвилок“. Прикладом може послужити „Silent Hill: Play Novel“
Дорама (dorama, j-dorama, live action drama) — японський серіал з "живими" акторами, що показують по телебаченню. Нерідкі випадки, коли японські дорами базуються на манзі або аніме (наприклад, дорама по Great Teacher Onizuka).
Е[ред.]
Еччі (ecchi, etchi (японська вимова англійської літери „H“) — жанр аніме та манги, в якому особлива увага приділяється фансервісу, а також гумору на сексуальну тематику. Зазвичай такі творіння містять значну кількість оголення і "двозначні" сцени, але не демонструють статеві органи або натуралістичні сцени сексу. Прикладами жанру можуть слугувати „Golden Boy“, „Полум’яний Лабіринт“, „Amaenaideyo!!“, „Chobits“. Велика частина „гаремників“ також являють собою жанр еччі.
Ендінг (ending, ED) — анімаційний ролик з кінцевими титрами у ТВ-серіалах і OVA, як правило, показується в кінці кожної серії та супроводжується кінцевою піснею (хоча, після ендінга може йти анонс наступного епізоду). Зазвичай, ендінги не тривають більше ніж півтори хвилини.
Ероаніме (eroanime, H-anime) — збірне поняття, що означає будь-яке еротичне аніме (хентай, яой, юрі, лолікон, шьотакон і т.п.)
Ероґе (eroge, H-game) — японська еротична відеогра.
І[ред.]
Інгріш (engrish, japlish) — неправильні, що не мають сенсу або містять помилки англійські фрази в аніме або піснях. Іноді під "інгрішем" також мають на увазі помилки перекладу, викликані відсутністю деяких притаманних англійській мові звуків у японській мові (наприклад, в японській відсутній звук „Л“ і пони замінюють його звуком „Р“).
Інумімі (inumimi) — різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манги з собачими хвостиками і вушками. Прикладами Інумімі можуть бути, наприклад, Інуяша з однойменного аніме, або героїні манги „Inumimi“.
ІСА, альбом-образ (ISA, Image Song Album) — музичний альбом з піснями, присвяченими персонажам аніме. Як правило, в такому альбомі кожна пісня присвячена окремому персонажу і покликана відобразити його внутрішній світ, історію і т.п.
Й[ред.]
Йонкома (yonkoma, 4-koma, strip comics) — манга, що складається з 4 кадрів, звичайно читаних зверху-вниз. Зазвичай усі творіння Йонкома-формату характеризуються комедійної спрямованістю та спрощеним стилем малювання. Мабуть, найвідомішим представником офіційно видавалася йонкоми є "Azumanga Daioh!".
К[ред.]
Кавай (kawaii) — термін, що позначає все миле і чарівне. Найчастіше на промови адаптується в прикметник, приймаючи форми "кавайний", "кавайна" і т.п.
Камеко (kameko, camera kozo) — ті, хто фотографують косплеєрів.
Канзенбан (kanzenban) — повне зібрання манги.
Каоані, анісмайли (kaoani) — анімешні анімовані смайлики, часто використовуються при спілкуванні шанувальників японської анімації в мережі інтернет. Слово походить від "као" (особа) і "ані" (анімація). При цьому варто відзначити, що незважаючи на поширеність у зарубіжних ком'юніті, на СНД слово "каоані" вживається досить рідко і зазвичай підміняється словами "смайлики" або "анісмайли".
Кемономімі (kemonomimi, animal ears) — популярні персонажі аніме та манги, по зовнішності представляють собою антропоморфних тварин з хвостиками і вушками. Як правило, кемономімі мають свій характерний стиль мовлення і додають до вимовленим фразами закінчення на кшталт „ня“, „не“, „пуу“ і т.п. (Особливо часто це проявляється в котячої версії кемономімі - „некомімі“) При цьому, значну відмінність від добуцу полягає в тому, що кемономімі не мають хутра на тілі (за винятком вух і хвоста) і виглядають досить людиноподібними. Не варто також плутати кемономімі з персонажами, зачіска яких стилізована під „вушка“, або які носять „вухаті“ аксесуари (оскільки під кемономімі зазвичай розуміються персонажі саме зі справжніми вушками і хвостом). Прикладами кемономімі можуть бути Ічіго з „Tokyo Mew Mew“, Рабі Ен Розі з „Di Gi Charat“, Інуяша з однойменного аніме і т.п.
Кіберпанк (cyberpunk) — жанр, близький до наукової фантастики, який концентрує особливу увагу на життя суспільства в футуристичному світі, співвідношенні людини і машини, всеохоплюючим інформаційних мережах, віртуальних реальностях і т.п. Прикладами кіберпанку можуть послужити „Ghost in the Shell“ або „Cyber City Oedo 808“.
Кігурумі (kigurumi) — різновид косплея, коли людина повністю одягається в костюм того чи іншого персонажа (або, було б вірніше сказати, залазить усередину цільного костюма). Кігурумі особливо поширені в парках розваг, бо користуються особливим успіхом у дітей.
Китайські порномультики (китайські-порно-мультики) — саркастична назва японської анімації, найчастіше вживається, щоб підкреслити фансервісную спрямованість деяких повнометражок/серіалів.
Кіцунемімі (kitsunemimi) — різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манги з лисичими хвостиками і вушками. Наприклад, Сакура з „Hyper Police“.
Кодомо (kodomo) — різновид аніме та манги, розрахованої в основному на дитячу аудиторію (приблизно від 5 до 12 років). Наочним прикладом такого аніме є „Покемон“.
Кон (kon, con, convention) — присвячений аніме-тематиці захід, що припускає великі збори отаку; аніме-фестиваль. Наприклад, „Otakon“, „Sakuracon“, „Yaoi-con“, „Nekocon“ або „Comiket“.
Косплей (cosplay, costume playing) — перевдягання в (зазвичай саморобні) костюми персонажів з аніме, манги або відеоігор. „Косплеєром“ (рідше - „косплейщіком“) називаються люди, що захоплюються косплеєм.
Кросплей (crossplay, cross-dressing cosplaying) — різновид косплея, що полягає в перевдяганні в костюми анімешних персонажів протилежної статі. Наприклад, коли дівчина-косплеєр переодягається в Клауда Страйфа з „Final Fantasy VII“.
Кулдере (анг cool — холод, яп dere-dere — той, що піклується) або кудере — зазвичай жіночий тип характеру персонажа. Кудере-персонажі мовчаливі, патичні, зовнішньо не емоційні. Тихий, майже непомітний персонаж. Частіше за все сидить десь збоку, читає книгу, не звертаючи жодної уваги на зовнішній світ. Кудере — не поведінка персонажа. Це швидше з області почуттів і відносин. Це персонаж, який має почуття до героя. Але він показує їх настільки тонко, спокійно, нечасто, без емоцій та сентиментів, що часом починаєш сумніватися. Кудере завжди мають аналітичне мислення і флегматичний темпераметр. Виглядають таємничо, загадково і лагідно, завдяки чому популярні серед анонімусів взагалі і хіккі зокрема. Майже завжди мають блакитні очі й волосся.
Л[ред.]
Лів Екшн (live action) — фільми і серіали із "живими" акторами. Як правило, таке позначення частіше застосовується саме до творів, заснованим на аніме чи манзі, і використовується, щоб розрізняти, наприклад, аніме (мангу)-першоджерело і однойменний "живий" кінофільм, заснований на цьому аніме (наприклад, щоб відрізнити „живий“ фільм по манзі „Death Note“ від однойменного аніме, фільм можуть позначити „Death Note Live Action“). Засновані на аніме чи манзі еротичні фільми з „живими“ акторами іноді позначаються як „live action hentai“.
Лолікон (lolicon, lolikon, loli) — різновид еротичного аніме/манги/доджінші за участю маленьких дівчаток (наприклад, аніме „Lolikon Angel“ або манга „Let's Study!“). Маленьких героїнь із творів такого роду звичайно іменують „Лолі“ (від назви роману Володимира Набокова „Лоліта“). Варто відзначити, що іноді слово „лолікон“ може варіюватися для більш точного позначення жанру - наприклад, „неко-лолікон“ може позначати лолікон з маленькими дівчатками-такого собі; Гуро-лолікон може позначати лолікон з великою часткою крові і насильства, і т.п.
М[ред.]
Манга (manga) — японські комікси. Зазвичай відмінною рисою манги є чорно-біле малювання і те, що читати їх треба справа-наліво. Манга з еротичним змістом часто позначається як „H-manga“.
Мангака (manga-ka) — творець манги, людина, чоловік, що професійно займається малюванням манги.
Манхва (manhwa) — корейські комікси. Від манги в основному відрізняються тим, що читати їх треба зліва-направо.
Манхуа (manhua, man hua) — китайські комікси.
Махо-шьоджьо (mahou shoujo) — піджанр аніме і манги, основною концепцією якого є ідея „магічних дівчаток“ (хоча можлива і наявність у сюжеті „магічних хлопчиків“). В основному, жанр націлений на дівчачу аудиторію, але часто в махо-шьоджьо аніме використовуються такі способи залучення юної чоловічої аудиторії, як, наприклад, оголення героїні в процесі її трансформації в „магічну дівчинку“. Прикладами махо-шьоджьо можуть послужити „Sailor Moon“, „Card Captor Sakura“, „Tokyo Mew Mew“, „Mai-HiME“ та інші. Аналогічні твори з „магічними хлопчиками“ зазвичай іменуються „Махо-шьонен“ („mahou shonen“)
Меганекко (meganekko) — „дівчинка в окулярах“. Один з типових варіантів дизайну аніме-персонажів, покликаний надати героїні вигляд „милої скромної школярки-відмінниці“.
Мегане-кун (megane-kun) — хлопчики в окулярах, чоловічий аналог меганекко.
Меха (mecha) — жанр аніме і манги, відмінною рисою якого є наявність гігантських роботів (як правило, пілотованих людьми). Прикладами жанру можуть послужити „Neon Genesis Evangelion“, „RahXephon“, серія „Gundam“ і т.п. Даний термін також може позначати гігантських роботів як таких.
Міні-серіал (mini-series, mini-TV) — серіал, що складається із серій тривалістю менше 5-6 хвилин (включаючи ОП). Наприклад, „Di Gi Charat“.
Міяджяковщина — слово іноді використовується для зневажливого позначення сукупності робіт японського аніме-режисера Хаяо Міяджякі (або іншого кодомо-аніме, схожого за стилем з роботами Міяджякі).
Мое (moe) — термін іноді вживається для позначення різновиду аніме з великою кількістю по-дитячому миловидних, кавайних персонажів, або для позначення закоханості отаку в ту чи іншу кавайную аніме-героїню. „Моеко“ (moekko), у свою чергу позначає героїню такого роду аніме, яка подобається тому чи іншому отаку.
Муняшки - спочатку термін застосовувався для позначення фанатів популярного телесеріалу "Sailor Moon", але в даний час частіше вживається для позначення категорії людей, які фанатіють від найбільш "попсових" аніме-серіалів, які показуються по телебаченню.
Мейд (maids, meido) — служниці. Один з типових варіантів дизайну аніме-героїнь, покликаний поєднуватися з образом „сексуальной служниці“. Даний феномен з часом став настільки поширений в аніме-індустрії, що почали з'являтися цілі серіали, повністю присвячені тематиці служниць (наприклад, „He is My Master“ і „Hanaukyo Maids Team“), тим самим роблячи мейд практично повноцінним піджанр аніме і манги.
Н[ред.]
_THISRES_218113.jpg)
Некомімі (neko, nekomimi, cat ears, catgirl) — найрозповсюдженіший різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манги з котячими хвостиками і вушками, зазвичай додають до всіх фразах закінчення "Ня". Приклади - Деджіко з „Di Gi Charat“, Ічіго з „Tokyo Mew Mew“ або Мерле з „Escaflowne“.
Ніджікон (nijicon, 2D-Complex) — термін позначає комплекс, за наявності якого людина може проявляти сексуальний інтерес лише до мальованих персонажів (наприклад, героїнь аніме або манги), хоча питання реального існування такого комплексу досі залишається дискусійним.
Ня (nya) — японський аналог „няв“; слово, яким персонажі-некомімі найчастіше закінчують всі фрази. „Някати“, відповідно, означає додавати слово „ня“ до всіх фраз. Варто відзначити, що останнім часом някання стало досить популярним в мережевих аніме-спільнотах, в тому числі багато отаку на інтернет-форумах тулить „ня“ до кожної фрази з приводу і без такого.
О[ред.]
ОВА (OVA, OAV, Original Video Animation) — аніме, яке було випущено в продажу на тих чи інших відеоносіях (відеокасети, DVD) і попередньо ніколи не транслювалося ні на телеканалах, ні в кінотеатрах. Овашки можуть складатися як з однієї серії, так і з кількох. Як правило, всі еротичне аніме випускається саме в OVA-форматі (але не варто думати, що в OVA зводиться лише до ероаніме). Прикладами OVA-релізів можуть послужити такі аніме як „FLCL“, „Video Girl Ai“, „Urotsukidoji“, „Wolf Rain OVA“, „La Blue Girl“ та інші.
Оданго (odango, odango atama) — особливість дизайну зачіски героїнь аніме або манги, яка полягає в тому, що волосся персонажа з боків заколоті на зразок двох кульок з кісками. Мабуть, найвідомішим персонажем з такого роду зачіскою є головна героїня серіалу „Sailor Moon“.
Омаке (omake) — різного роду бонуси до аніме, що додаються до видання на відео. Це можуть бути забавні чібі-сценки з персонажами з аніме, інтерв'ю з творцями і т.п. Термін „омаке“ також застосовується і до манги, позначаючи будь-який додатковий матеріал, що додається до того манги.
ОНА (ONA, original net animation) — аніме, що виходить у мережі Інтернет і, як правило, не доходить до продажу на відео або показу на ТВ або в кінотеатрах. Дуже часто ONA представляє собою низькобюджетні „саморобні“ аніме-короткометражки, створені аніме-режисерами-початківцями і безкоштовно розповсюджуються в мережі. Приклади - „Rain, the little girl, and my letter“, „Platonic chain Web“, „Azumanga Daioh Web“.
Онгоінг (Ongoing anime series) — незакінчений аніме-серіал або манга, нові серії (стосовно до манги - томи) якого продовжують випускатися зараз. На разі це „Yumekui Merry“ чи „Kore wa Zombie desu ka?“.
| {{#if:VcVGj-sdXw8|{{#ev:youtube|VcVGj-sdXw8|200|18}}|Помилка! SD відео не вказане!}} |
| (link) Якщо ти не знаєш звідки цей ОП — ти не анімешник |
Опенінг, ОП (Opening, OP) — анімаційний ролик з початковими титрами у ТВ-серіалах і OVA, як правило, показується в самому початку кожної серії та супроводжуваний заголовною піснею (втім, „ОП“ може іноді вживатися і для позначення самої пісні). Середня тривалість ОПа - 1 хв 30 секунд у ТВ-серіалах і ОВАшках; 45 секунд в міні-серіалах.
Отаку (otaku) — шанувальник аніме і манги, анімешник. Варто мати на увазі, що як правило, слово "отаку" означає більш відданих і фанатичних шанувальників японської анімації, ніж слово "анімешників".
Оекакі (oekaki) — початкові начерки дизайну персонажів, бекграундом і т.п. Найчастіше автори манги докладають оекакі як бонус ("омаке") до манги, щоб читачі могли краще уявити собі процес її створення. У мережі інтернет термін "оекакі" може також означати веб-форуми з можливістю прикріплення зображень і онлайнового графічного редагування (іміджборди), де викладається анімешний фанарт.
П[ред.]
Панцу (pantsu) — спідня білизна, трусики.
Пантіра (panchira, pantsu shotsu, underwear shots) — різновид фансервису, суть якого в тому, що творці аніме спеціально показують кадри під таким ракурсом, щоб під спідницями героїнь можна було розгледіти їх нижню спідню білизну. Таким прийомом активно користувалися, наприклад, творці „Agent Aika“ і „Najica Blitz Tactics“.
Паропанк (steampunk) — піджанр, багато в чому схожий з кіберпанком, але акцентує увагу на естетиці парових машин і подібних механізмів, властивих технологічному рівню Європи другої половини 19-го століття - початку 20-го століття (хоча, часто в таких аніме можна зустріти і зовсім фантастичні агрегати, що працюють на пару). Найкращим наочним прикладом може послужити аніме „SteamBoy“ або „Last Exile“.
Пламо (plamo) — збірні пластикові моделі (зазвичай - моделі роботів з хутра-серіалів), які шанувальники японської анімації повинні самостійно зібрати, склеїти і розфарбувати. Дуже корисним для більш глибокого розуміння захоплення пламо-моделями може стати серіал „Genshiken“, де ціла серія присвячена такого популярного в Японії анімешному хобі, як збирання пламо.
Р[ред.]
Рав (raw) (від анлійського raw - сирий) — аніме з японською озвучкою без будь-якого перекладу; скани манги та доджінші японською мовою без будь-якого перекладу.
Ранобе (ranobe, light novel) — розповідь з ілюстраціями в аніме-стилістиці, в основному націлений на молодіжну аудиторію. З ранобе-формату починали багато відомих аніме-серіали (Kino no Tabi, FMP), крім того найчастіше новелізаціі аніме і манги видаються саме у формі ранобе.
Редікомі (redicomi, ladies 'comics) — японська назва Джьосей-манги.
Ренай (ren'ai) — різновид японських комп'ютерних ігор про кохання і побачення. При цьому, "ренаєм" зазвичай називають романтичні гри саме для будь-якого віку, ігри ж з еротичним ухилом частіше позначають як "H-games", "ероґе" або просто "хентайний квест" (якщо ігровий процес дозволяє назвати гру "квестом").
С[ред.]
Саби (subs, fansubs) — субтитри до аніме з оригінальною японською озвучкою. Найчастіше фанатські (фансаби). Бувають двох типів: вбудовані фансаби („хардсаби“) — відеофайл одразу ж з субтитрами і окремі файли сабів(„софтсаби“). Фансаби англійською мовою (а саме по них найчастіше й пишуться українські і російські фансаби) іноді скорочено називають „ангсаби“.
СіДі-драма, аудіодрама (Drama CD, audio-drama) — диск з аудіоспектаклю, сюжет якого, як правило, базується на аніме, манзі або відеогрі (не варто плутати з „дорамою“). Наприклад, „Bleach CD Drama“ або „Higurashi no Naku koro ni Drama CD“. СіДі-драма може бути простим відтворенням історії першоджерела у вигляді аудіоспектаклю, продовженням, приквелом, або взагалі практично ніяк не пов'язана з сюжетом першоджерела. Найчастіше в СіДі-драмі ролі виконують ті ж сейю, що і в першоджерелі, але можливий і новий акторський склад.
Сингл (one-shot) — стосовно до манги, слово „сингл“ застосовується для позначення робіт, що складаються тільки з одного розділу. Простіше кажучи, коротка манга.
Синдром Отакуізма, Аніманія — стан, при якому анімешник витрачає весь вільний час на аніме, мангу і т.п. Термін не є психологічним, і частіше використовується в середовищі людей, які не страждають особливою любов'ю до японської анімації, по відношенню до особливо фанатичним прихильникам „китайських порномультіків“.
Сканлейтінг (scanlating) — процес перекладу манги, здійснюваний фанами на безоплатній основі за допомогою заміни японського тексту на відсканованих сторінках манги на його переклад. Як правило, перекладені фанами скани сторінок манги („сканлейти“) безкоштовно поширюються через інтернет, що вважається формою мережевого піратства. Так як японська манга зазвичай читається справа-наліво, найчастіше сканлейтерами для зручності читачів, які не звикли до японської манзі, „перевертають“ скани таким чином, щоб їх можна було читати зліва-направо - такі скани називаються „віддзеркаленими сканами“.
Спешл, Спешиал (special) — додаткова серія (або ролик), приурочена до тієї чи іншої події, або що додається до колекційних видань і т.п. Прикладом може послужити „Love Hina Xmas Special“, випущений спеціально до нового року, або „Kanon Kazahana Special“, пересилаються тільки фанам, які купили певну кількість продукції за серіалом „Kanon“. Втім, слово „Спешл“ часто може також мати на увазі і просто будь-який додатковий матеріал (омаке, бонуси) на ДВД-виданні аніме.
Спід-саби (speed subs) — фансаби зроблені „на швидкоруч“ до щойно вийшовшого серіалу.
Спокон (spocon) — жанр аніме і манги, основною темою якого є спорт і життя спортсменів. Наприклад, „Гонщик Спіді“ („Speed Racer“) або „Capeta“. В основному жанр націлений на юнацьку аудиторію.
Сугой (sugoi) — „класно“, „круто“. У вітчизняних аніме-спільнотах, щоб висловити захоплення від того чи іншого предмета часто вживаються такі похідні від даного слова як „сугойна“, „сугойненький“ і т.п. Наприклад, „Ліна Інверс тааака сугойна!“.
Сейнен (seinen) — різновид аніме та манги, розрахованої на чоловічу аудиторію приблизно 18-30 років. Якісь відмінні риси сейнен-творів виділити складно: можуть бути й еччі-комедії з тоннами фансервісу, і серйозні речі з довжелезними філософськими діалогами про сенс життя, і кровожерливі бойовики з горами трупів ... В якості прикладів можна назвати „Golden Boy“, „Chobits“, „Mahoromantic“, „Serial Experiments Lain“, „GANTZ“, „Berserk“, „Mushishi“ та ін.
Сейю (seiyu) — актор, що професійно займається озвученням персонажів в аніме та аудіодрамах. Рідше поняття „сейю“ поширюється на акторів, які виконували озвучку персонажівчу та юнацьку аудиторію. Наприклад, аніме „Gatchaman“ або „Cyborg 009“. Сентай з супер-роботами замість супер-героїв часто називають „Супер Сентаем“ (таким чином, „супер сентай“ можна охарактеризувати як суміш Сентаю і Меха).
Т[ред.]
Танкобон (tankobon) - том манги. Зазвичай манга спочатку публікується в японських молодіжних журналах (зазвичай по 1 главі на номер) і після журнальної публікації декількох глав, видається у Танкобон-форматі, що містить у собі велику кількість глав (зазвичай - від 5 до 10 в залежності від тривалості кожної).
Тентаклі (tentacles, tentacle-hentai) — щупальця монстрів, що нагадують собою статевий член і з'являються у великій кількості аніме/манги хентайної спрямованості (а також в еротичних дорамах). Внаслідок поширеності творів, що акцентують увагу на еротичних сценах за участю щупалець, для позначення такої стилістики іноді застосовується термін „tentacle-hentai“ або „tentacle rape“.
ТіВішка (TV series) — аніме-серіал, початковий показ якого відбувся на телеканалі.
Токусацу (tokusatsu) — японські кінофільми та серіали з великим ухилом на спецефекти. Як правило, це фантастика, бойовики про супергероїв, жахи, або „кайдзен“ (кінофільми про величезних монстрів на зразок Годзілли).
У[ред.]
Уке (uke) — пасивний персонаж у парі закоханих представників чоловічої статі. Як правило жіночний і боязкий.
Усагімімі (usamimi, usagimimi, usagi-chan, bunnygirl) — різновид кемономімі. Антропоморфні персонажі аніме та манги з заячими хвостиками і вушками. Наприклад, „Рабі Ен Розе“ („Усада“) з „Di Gi Charat“.
Ф[ред.]
Фандаббінг (fandubbing, dub) — процес голосового перекладу аніме („дубляж“), який здійснюється непрофесійними акторами (а частіше - одним напівп'яний мужиком). Як правило, перекладене таким чином аніме („фандаб“ або „дубльоване аніме“) безкоштовно розповсюджується через інтернет, або продається піратами на ринках.
Фансервіс (fan service) — різні моменти в аніме та манзі, створені виключно на догоду фанів і не мають ніякого сюжетного сенсу. Як правило, фансервіс носить сексуальний характер (скажімо, демонстрація трусиків головних героїнь або сцени у ванні і на гарячих джерелах) і призначений, щоб залучити охочу до оголонех анімешних тіл чоловічу аудиторію.
Фансаббінг (fansubbing) — процес перекладу аніме за допомогою субтитрів, здійснюваний фанами на безоплатній основі. Зазвичай перекладене фанами аніме з вбудованими в відеофайл субтитрами (вбудовані фансаби часто називають „хардсаби“) безкоштовно розповсюджується через інтернет, що вважається формою мережевого піратства. Окремі ж файли з субтитрами називаються „софтсаби“, і піратством зазвичай не визнаються. Фансаби англійською мовою (а саме по них найчастіше й пишуться українські і російські фансаби) іноді скорочено називають „ангсаби“.
Філер (filler) — термін зазвичай застосовується до заснованих на манзі аніме-серіалів, які містять надзвичайно велику кількість серій. Справа в тому, що створення манги звичайно йде повільнішими темпами, ніж створення ТБ-серіалу, і тому творцям аніме по незакінченою манзі часто доводиться вставляти в серіал серії, не засновані на манзі і покликані „виграти час“, щоб мангака встиг закінчити сюжет першоджерела (або, хоча б сюжетний арк) - такі серії і називаються „філерамі“. Зазвичай, філери не передбачають ніякого розвитку сюжету або значущих подій, тому що покликані „залишити все як є“, щоб не повісті історію врозріз з сюжетом манги. Як правило, подібний феномен не особливо вітається в середовищі шанувальників манги-першоджерела. Наприклад, аніме „Naruto“ дуже відоме своїми філлерамі.
Футанарі (futanari, futa, D-girl) — різновид дизайну персонажів в еротичному аніме (манзі), коли персонаж поєднує в собі чоловічі та жіночі статеві ознаки. Наприклад, має жіночі груди і статевий член, або ж піхву і статевий член.
Х[ред.]
Хентай (hentai) — термін використовується для позначення японської анімації та манги еротичного характеру, що містить відверті сцени. Шанувальників такого аніме часто називають „Хентайщикамі“. Варто враховувати, що „хентаем“ зазвичай іменуються лише твори, в яких демонструються сцени сексу між чоловіком і жінкою (або сцени згвалтування дівчини „тентаклямі“). Аналогічні ж твори, що показують секс між чоловіками, прийнято називати „яоєм“, між жінками - „юрі“, і т.п. Також примітно, що не дивлячись на японське походження слова „хентай“ (яке іноді на мовлення використовується у сенсі „збоченець“), в самій Японії для позначення еротичного аніме частіше використовується поняття „eroanime“ або „ju hachi kin“ („дітям до 18 забороняється“).
Хеншін (henshin, transformation) — термін, який застосовується до махо-шьоджьо і позначає процес трансформації героїні в „магічну дівчинку“. Зазвичай цей процес являє собою подобу заставки, яку показують без будь-яких змін від серії до серії під час кожної трансформації (одну і ту ж заставку знову і знову дозволяє застосовувати відсутність певного бекграунд в хеншін-сценах, крім того використання однієї і тієї ж заставки кілька разів дозволяє істотно скоротити обсяг роботи над серіалом); часто хеншін супроводжується однієї і тієї ж "коронною фразою" персонажа - наприклад, „Місячна призма, дай мені силу!“. У багатьох аніме "хеншін" також супроводжується оголенням героїні - швидше за все це робиться виключно з метою фансервіса, щоб заманити чоловічу аудиторію.
Ц[ред.]
Цундере (tsundere) — один з типових варіантів характеру персонажа аніме (манги і відеоігор), коли персонаж спочатку веде себе грубо, неприязно, але згодом нам відкривається його мила і ніжна сторона. Наприклад, Онідзука з „GTO“, який спочатку здається нетесаним грубіяном, але потім ми поступово починаємо бачити його „дбайливу“ сторону. Жіночі персонажі з характером типу „цундере“ зазвичай називаються „Цундерекко“ (tsunderekko). Наприклад, моток Аояма з серіалу „Love Hina“ спочатку веде себе неприязно і навіть намагається порубати головного героя мечем, але згодом ми починаємо бачити в ній ніжну дівчинку, яка навіть зазнає якісь почуття до головному герою.
Ч[ред.]
Чібі (chibi) (від японського „Маленька людина“, „Дитина“) — різновид дизайну персонажа аніме або манги близька до деформінгу, коли персонаж малюється в „дитячих“ пропорціях; дитяча версія персонажа. Зазвичай, „чібі“-персонажі (або „чібікі“) вважаються досить милими і забавними.
Ш[ред.]
Шітаджікі (shitajiki) — незважаючи на те, що у нас шітаджікі є досить рідкісною річчю, в Японії любителі малювання часто використовують шітаджікі як підкладку на яку кладуть аркуш паперу, або між аркушами паперу в альбомі, щоб не псувати гладкість аркушів. Варто відзначити, що значна частина анімешной сайд-продукції як раз виходить у вигляді шітаджікі із зображеннями тих чи інших популярних персонажів аніме та манги.
Шкільний Хорор (School Horror) — аніме-хоррор, дія якого відбувається у школі чи зі школярами. Яскраві приклади: „Higurashi no Naku Koro Ni“ або „School Days“.
Шьоджьо (shoujo) — різновид аніме та манги, здебільшого розрахованої на аудиторію молодих дівчаток. Як правило, шьоджьо-аніме містить велику частку романтики, а головним героєм виступає дівчинка. Наприклад, „Card Captor Sakura“, „Fruits Basket“ або „Kodomo no Omocha“. Нерідкі також в подібного роду творах елементи пригодницького жанру чи фентезі.
Шьоджьо-ай (shoujo-ai, girls love, GL) — романтичне аніме/манга про любов між дівчатами, що не містить відвертих еротичних сцен. Наприклад, „Revolutionary Girl Utena“ або „Kannazuki no Miko“.
Шьонен (shounen) — різновид аніме та манги, здебільшого розрахованої на аудиторію молодих юнаків. Твори такого роду, як правило, містять багато екшну та (або) гумору, а головними героями є хлопці. Наприклад, „Full Metal Alchemist“ або „Naruto“. Оскільки "Шьонен" може включати в себе досить різні за жанровою належності анімешки, об'єднані лише їх спрямованістю на хлопчачу аудиторію, іноді термін "шьонен" уточнюється іншим жанровим позначенням - наприклад, "шьонен-адвенчер" (пригоди для хлопців), "шьонен-комедія" (комедія для хлопців) і т.п.
Шьонен-ай (shounen-ai, boys love, BL) — романтичне аніме/манга про любов між хлопцями, що не містить відвертих еротичних сцен. Наприклад, „Gravitation“.
Шьотакон (shotacon, shota) — різновид еротичної манги та доджінші (рідше - аніме), що містить сцени сексуального характеру за участю маленьких хлопчиків. Іншими словами, "хлопчачий" аналог лолікона, або "яой з дітьми". При цьому, поняття "шьотакон" зазвичай позначає твори, що демонструють сексуальні сцени саме між двома хлопчиками або між хлопчиком і дорослим чоловіком. Для позначення творів, що демонструють відносини хлопчика з дівчинкою чи дорослою жінкою існує поняття „straight shotacon“.
Ю[ред.]
Юрі (yuri) — жанр еротичного аніме (і манги), що спеціалізується на демонстрації сексуальних сцен між дівчатами. Персонажі чоловічої статі - рідкісні гості в творах такого роду.
Я[ред.]
Яндере (yandere, deretsun) — один з типових варіантів характеру персонажа аніме (манги і відеоігор), коли персонаж спочатку веде себе мило, здається скромним і нерішучим, але згодом нам відкривається прихована від сторонніх очей „темна особистість“ цього персонажа. Загалом, „яндере“ можна визначити як „цундере навпаки“. Наприклад, Ідзумі з манги „GANTZ“ спочатку демонструється милим і сором'язливим бішьоненом, але згодом ми бачимо в ньому кривавого вбивцю, який безжально влаштовує різанину на вулицях міста. Жіночі персонажі з характером типу „яндере“ зазвичай називаються „Яндерекко“. Безперечно, найбільш показовим аніме з яндерекко-героїнями є „Higurashi no Naku koro ni“ [далі спойлери!]: Наприклад, героїня на ім'я Шіон спочатку показується нам в образі соромливою офіціантки, але пізніше сходить з розуму і починає вбивати всіх підряд, інша героїня на ім'я Рена на перший погляд може здатися звичайною дівчинкою з пристрастю до всього кавайного, але пізніше вбиває людину за допомогою гігантського тесаку і, потім її охоплюють параноїдальні ідеї і вона захоплює будівлю школи, погрожуючи спалити себе і всіх заручників [кінець спойлеру].
Яой (yaoi) — жанр еротичного аніме (і манги), що спеціалізується на демонстрації сексуальних сцен між чоловіками. Шанувальники такого жанру японської анімації зазвичай називаються „Яойщікамі“.
Див. також[ред.]
Примітки[ред.]
Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії GNU FDL
