Євреї

Усі критичні зауваження по тексту, будьте ласкаві, на сторінці обговорення.
Ібо видаляти контент без власного редагування є вандалізм.

Усім хто не здатен прочитати цю статтю - ідіть на статтю «Жид».

Якщо ж вам дійсно цікаво хто такі і звідки взялись євреї і з чим їх їдять (чи що їдять вони), то читайте далі...

Отже, якщо коротко,

Євреї (вони ж жиди, вони ж (десь навкруги Києва) - маланці) - то такі кумедні люди, нащадки і послідовники діда Авраама, діда Ісакія і діда Якова, діда Ноя і діда Мусія і ще багатьох інших древніх дідів імен яких не збереглося, люди, що самі себе так називають, що вірять, що в світі є Вічна Сила з великим почуттям гумору, що все створила, але не визнають, що це був Ісус Христос, на що дуже ображаються християни, які теж себе вважають євреями. тільки справжніми, православними. Таким чином історію нашого українського, робочого, православного християнства без історії людей-євреїв (не нинішніх, а древніх) ніяк не второпати. Отже слухайте казочку малята...

Ось йдуть вони…

Євреї і гигиги

Євреї і дід Ной

Мабуть варто почати все з діда Ноя, який з волі Розпорядника Всіх Кумедій затіяв будувати великий дерев'яний Короб (Ковчег, Корабль, Човен) і помістити туди кожній тварі по парі (включно з самим собою). Велика Єврейська (вона ж Християнська) Книга Казок стверджує, що саме ці люди поклали початок євреям (і всім людям) після Потопу.

Євреї і дід Мусій

Одним із найкумедніших людей Старого Заповіту був дід Мусій (він же Мойсей або Мойша).

Матір діда Мусія, побоюючись, щоб його не зарубали царські посіпаки (а цар єгупський тоді ловив лулзи, насолоджуючись видовищем убієнних немовлят), в очеретяній корзині пустила дитя плисти річкою Нілом. Ви думаєте на цьому Кумедія закінчилася? Ні, вона тільки починається...

Донька єгупського царя виловила кошика, і виховала хлопчика, як рідну дитину. Вдячний і добрий юнак Мойсей підбив своїх земляків, і вчинили вони — ні, не Галицьку змову — а серйозну серію лулзів.

Призиваючи на поміч власного Бога, дід Мусій і його друзяки ловили ніштяки, коли почергово то вода в річці Ніл змінилася на кров, то жаби падали рясним дощем з неба, то сарана пожерла все в Єгипті, і почався голодомор.

І все б нічого — не піддався би фараон на заклики діда Мусієві «Відпусти народ мій», і довго б євреїв чморили у страшному понурому єгипецькому рабстві, але сутінковий геній Мойсея не спав. Помолившись люто до Бога (свідки Єгові — не плутати зі свідками СРСР — кажуть, що до Єгови), вчинено було так: кожен єврей намастив одвірки дверей своїх кров’ю жертовних тварин, після чого ангели з вогняним мечем провели зачистку територій, і — де не було крові на дверях — повипиляли усіх немовлят.

Фараон довго срав цеглою, що її ліпили у неміряних кількостях єврейські раби, але — фейл — аргумент вагомий, треба відпускати.

І посьогодні євреї святкують з цього приводу — перед Пасхою, по-їхньому Пєйсах, напередодні є свято опрісноків, отоді саме, коли кушають мацу — на честь звільнення великого єврейського духу від єгипецької «закваски» — чого та маца пісна й суха.

Та лулзи від Мойсея™ © лишень починалися…

Ну, спочатку піймали ніштяків, коли Червоне море розступилося перед єврейською шарою, і — звісно — трохи потопило фараонове військо (а нєхуй!)

Але свобода — то є файно! Але щось і жерти треба. Отут все й почалося. Хто не в’їжджає — спробуйте провести добу в пустелі десь у Палестині. Так от, щоб вибороти у євреях дух раба — чим цей народ цікавий для українців — Мойсей не лише 40 (сорок) років водив їх пустелею (яку, дивлячись на мапу, можна пішки перейти за 1,5 місяці). Поміж іншим євреї навчилися воювати, і замочили — так, між іншим, Бог їм сказав — сім «народів моря». Себто, говорячи нинішньою мовою, здійснили геноцид. Провели такий-собі маленький єврейський холокост — я-я! — проти цих народів. Ю. М. Канигін стверджує, що цей перший холокост надихнув через чотири тисячоліття Гітлера на здійснення подібних лулзів уже по відношенню до самих євреїв, бо серед отих «народів моря» були — хто, аноне? — правильно, пра-пращури германців.

Ісус Христос, Кумедний Спаситель серйозних людей

Ісус Христос тобто в перекладі з тодішнього суржику Спаситель, Обранець Божий за твердженням Великої Єврейської і Робоче-селянськоїХристиянської Книги Казок був нащадком дідів Авраама, Ісакія і Якова, а отже був євреєм і православним одночасно. Відомий український фрік вільнодумець Юрій Канигін якось розказував, що Галілея, відкіля батьки Ісуса — то провінція лише адміністративно юдейська, а галілеяни — це щось зрідні з галичанами -пам’ятаємо: Галицька змова, так? (відсіля ж корінь «гали», зображення Ісуса на стародавніх Київських іконах синьооким, світловолосим і з прямим рівним носом). [1]

Про життя Кумедного Спасителя Велика Єврейська Робоче-Християнська Книга Казок розповідає уривками - спочатку про його життя до 10-12 річного віку - проста пролетарська, козацька трудова сім’я, син теслі, потім він з’являється вже абсолютно зрілим чоловіком. І на цьому Велика Єврейська Книга Казок закінчується, а Велика Робоче-Християнська - продовжується...

До речі, а де ж перебував Ісус усі ці мало не п’ятнадцять років?? Британські вчені твердять, що увесь цей час Ісус навчався. Були тоді різні монастирі — секти, ну, щось подібне до шкіл Джидаїв — отам його і навчили чудити всі ніштяки. Плюс гени — Син Божий же!

Місцеві люто раділи, коли Ісус зціляв намічних, оживив мертвого Лазаря (ні, аноне, не Кагановича! Каганович то вже інший Лазар), ходив по водам, аки по-суху, двоїнив хавку, перетворював воду на шмурдяк запашний. Оскільки Мєндєлєєв тоді ще не розвів у правильних пропорціях горілку, а сало євреї не їдять — Тора не дозволяє, бо не кошерно є! — всі просто серли радісними цеглинами, слали під ноги пальмове віття, а Марія Магдалина — так взагалі мила ноги сабжу власним волоссям.

Чимало лулзів доставив візит Ісуса до Єрусалимського храму, коли він за допомогою батога і Слова Божого випиздив відтіля усіх міняйлів і лихварів, щоби не паскудили «Дім Батька Мого».

Правда, ті ж євреї, що ламали пальми на честь Ісуса — ті ж і здали його — суки — римському прокуратору. І тут уже не до лулзів. Якась хитра джидайська зоборона не дозволила Ісусу застосувати джидайський фумігатор проти ганебних римлян. А коли тобі пробивають руки і ноги цвяхами до дерева — це вже Драма з великої літери. Нам всім щиро жаль розіп’ятого Христа, і ця зрада на довгі сторіччя послужила майбутнім християнам приводом для перманентного випиздюхування євреїв.

А взагалі тут все брехня, вчіть православ'я.

На землях пра-України

На теренах нашої землі євреї ловили лулзи ще з часів Хозарського Каганату. Це вже, правда, були не ті євреї-сафарди, що торгували обличчям, коли Ісус соучєніки ходив пішки водами Йордану і притоків. Нашв сусіди хозари — вони змішалися з іншим «коліном» євреїв — із ашкеназами. І потомки «наших» євреїв — то всі від них.

Так от, були би нам — українцям — сьогодні лулзи, якби тоді — у Х столітті — Київ став столицею Хазарського Каганату. А маза така пробивалась конкретно. Довелося Віщому Олегу «отмстіть нєразумним хозарам», розбебехать грьобаний каганат, і перейменувати річку Ітіль на Волгу — а хай не лізуть!

Оскільки євреї всю дорогу відмовлялися їсти сало, сапати бурякову ниву, вирощувати картоплІ, а увесь цей час (ті, хто не шив костюми, звичайно) намагалися поставити на дорозі чесного козака свого голімого шинка, де споїти того козака (а він же. бля!, так не хтів!!!) горілкою, не залишивши ні юаха в кишені — євреїв часто й густо пиздили.

Ця народна забава звалася «єврейськими погромами», і успішно практикувалася скрізь, де жили євреї після розвальохування єрусалимського храму і розсіюванням їх поміж народами. Оті «поміж народи» їх регулярно і пиздили.

При цьому не можна сказати, що єврейські погроми чинили виключно українці — успішно цим займалася московська, польська шляхта, те ж саме можна читати у народів Західної Європи.

З нашого боку приклали руку до євреїв всі, хто міг, не очікуючи довго після Олега, ще й за часів Козаччини.

Ось що написано лишень про євреїв лише одного міста України Луцька

У 1495 р. євреї Луцька, як і євреї усієї Литви, були вигнані, але в 1504 р. община була відновлена. З-за тяжкого економічного стану євреїв Луцька великокняжа влада була вимушена неодноразово робити їм послаблення в сплаті податків. У 1507 р. євреї Луцька отримали від короля Сигизмунда I привілей, що забезпечував їх права. У 1556 р. великий князь Сигизмунд II, побоюючись, що із-за економічних труднощів євреї взагалі покинуть Луцьк, зрівняв їх в правах з християнським населенням. Близько 1569 р. євреї Луцька за несплату податей, покладених на общину, були поміщені у в’язницю; синагога і їх будинки були опечатані.

Багато євреїв і караїмів Луцька загинули під час повстання Б Хмельницького, їх будинки і майно були розграбовані. Але община Луцька скоро відновила свій добробут. Вона була однією з чотирьох «головних волинських громад» посилала своїх делегатів на Волинський ва’ад (обласна рада єврейських громад) і Ва’ад чотирьох земель. Луцьк був центром равинської ученості і мав численні иешиви. Серед його рабинів 17-18 вв. відомі Моше бен Ієхуда ха-Кохен, Я. Шор, І. Гальперін, Е. Гецель (помер в 1715 р.).

Положення євреїв Луцька різко погіршало в другій половині 18 ст. Вони були жертвами кривавого наклепу в 1764 р. (рабин Ієхуда Зєєв бен Товія загинув мученицькою смертю) і погромів гайдамак (1768). Після видання закону про заборону євреям проживати в 50-верстовій смузі уздовж межі, в яку був довільно включений Луцьк, община міста жила під постійною загрозою вигнання (з 1844 р. до відміни пограничної смуги в 1862 р.). [2]

Новітні часи

Більшовики

Більшовики — ці, бля, більш як на 95 відсотків були з євреїв. Ленін, Троцький , Зінов’єв, Камєнєв, риков — ну, всі, бля!

Основними лулзами тих часів були удари кувалдами по головах офіцерів з боку нижніх чинів, боротьба з «гідрою контрреволюції», коли взимку роздягненим до кальсонів офіцерам спочатку відтинали все, що стирчить, або запрягали їх у сани, і каталися «на тройках», а потім, пов’язавши колючим і не дуже дротом групами до 10 чоловік, з веселими співами топили «гідру» в ополонці.

Славно веселилися юні дівчатка і молоді дами, їх увязнені часто боялися більше, аніж слідчих-чоловіків. (Можете полуркать в інтернетах на Землячка — Роза́лия Само́йловна Земля́чка (урождённая Залкинд, по мужу Самойлова; 20 марта (1 апреля) 1876, Киев — 21 января 1947, Москва) [3] — дізнаєтеся багато чого для себе нового з ґалузі БДСМ)

Комуністи винищили добрячий шмат кращих українських селянських родин. Отакі справи, аноне.

Стрімкий будьонівський бекіцер!

Гевулт! Вейз мір! Азохен вей!

Тремтить денікінський офіцер -

В атаку красний йде єврей!

Луна: «Дісонем авцелухес!»

Вперед! Весь циміс в боротьбі!

Авек, буржуй! У жирний тухес

А їдиш штик вженем тобі!

Повстань, хламейзер! В руки штуцер!

Б`є боренбойм, сурмить сурма,

Це наш останній комішуцер -

Шляху цурік у нас нема!

Моторний козак Шльома Коган

Вганяє кулі у наган:

«В нас буде нахес, як ні в кого!

Хто шлепер був, той стане пан!»

Хоч буде грізний комішуцер

І цайт уже коней сідлать

Він має пісень революцен,

Він зара буде їх співать!

Хвацький рубака Ізя-вихрест,

Натхнений русскою тоской

Йому підспівує вихристо:

«Кто бил ізгой, тот будєт гой!»

п р и с п і в :

Шолем, шолем, Гуляйполем

Козаки йдуть… [4]

Гітлер

Гітлер (Адольф Алоїзович Шикльгрубер) чомусь люто не полюбляв євреїв. Хоча, за свідоцтвами британських вчених, у його власних жилах тех текла єврейська кров. Його інтенданти спочатку придбали у совєтів, а потім наладили успішне власне виробництво чудової вундервафлі з епічною назвою Ґазенваґен. Пасажири пепелаца навіть не здогадувалися, що автором настільки чудової машини був їх одноплемінник, і звали його Бергом Ісаєм Давидовичем. Хоча, ТІ пасажири вже все-рівно ніколи нікому нічого не скажуть.

Шибениці, крематорії, концтабори — усіх лулзів холокосту в одній статті й не перерахуєш. Та, воно й не треба.

Коротше, євреїв доїбали до ручки. Доїбали ТАК, що вони подалися на збройну борню — хто в партизани, хто в бандерівці.

Після війни

Після війни євреї — хто залишився цілий після неілюзорних топок холокосту — покумекали собі так. Живе єврейський народ 5 000 років на світі, а жити хочеться. І вирішили будувати вільну і незалежну державу.

Ізраїль

Совєти, вроді, і не проти були. Спочатку. Але потім сталося якось хитрожопо, що євреї із Сталіним конкретно посралися (чи то в Біробіджан не хтіли їхати на ПМЖ, чи ще яка мулька? Того ми не знаємо). Але масть лягла так, що стала Піндосія підтримувати Ізраїль, а совєти — арабів, яких євреї мусили випиздити, бо треба було десь той Ізраїль будувати.

Коротше, араби бездарно епічно просрали.

І тепер кожен ісконний канонічний кошерний расовий єврей — нє, шоб будувати «Нашу цель — комунізм!!» — спав і бачив, як би то йому здриснути до Ізраїлю.

З баянів тих часів

Їде єврейська родина. Радянська таможня. Дві години догляд. Доходить черга до клітки з попугаєм.

 — Папугу як писати в документах — живою вагою, чи тушкою?

Папуга не витримує, підривається:

 — Да хоч живою вагою, хоч тушкою — аби бігом відсіля до йобаної матері!!

Україна

Мабуть, на знак шаленої подяки за щасливе совкове дитинство, сьогоднішні євреї Ізраїлю на 20-му році незалежності України ввели безвізовий режим.

 — А в чому лулзи? — спитаєте Ви???

А лулзи в тому, що рішення на «впускать-нє впускать» приймає ізраїльський прикордонник.

Ситуація: заплатила огрядна українська дама 100 баксів за квитка, сіла «в Баріспалє, сідєть в самальотє, і думать а пілотє…», прилетіла до Ізраїлю, а їй — Аріведерчі, бамбіно! Пика Ваша не кошерна, Ви нам не підходите.

У віршах

НАЙКРАЩІ ГУМОРИСТИ

Якось внук спитав маленький

В бабусі своєї:

 — Чом, бабусю, гумористи

Майже всі євреї?

А бабуся так сказала:

 — Різні є народи.

Що євреї гумористи,

То все від природи.

Всяк єврей у цьому ділі

Здорово кумека.

Він вам турка передражнить

Чи хохла, чи грека.

Перекривить його мову

З дурацьким акцентом,

Хоча був би він міністром,

А чи президентом.

Люди слухають, сміються

І мають потіху.

А єврея передражниш,

Буде не до сміху,

Бо він тебе опаплюжить

Перед цілим світом,

Назве тебе «бандерою»

І антисемітом.

Він наляпає на тебе

Стільки грязі й бруду,

Що не здереш і не змиєш

До Страшного Суду.

Не чіпляйся, голубчику,

До їхнього брата,

Дражни хахлів і кацапів -

Вони як телята…

• * * *

МАЛАНЦІ

Запитує хлопчик татка,

Проснувшись уранці:

 — Чому, татку, на євреїв

Говорять: маланці?

 — Коли було у Союзі

Євреїв багато,

Звали їх більшовиками, -

Пояснює тато. -

А як більшість повтікали

В Ізраїль і Штати,

Їх тут стало тепер мало,

То як називати?

Павло Глазовий [5]

• * * *

У Верховній Раді зібралися євреї.

Людям і не пахнуть новітні ідеї.

Пахнути лиш можуть: — борги та відсотки.

Ох, як поплатились, — добрі дяді й тьотки.

Узяли кредити в банках у «зелених»,-

А тепер мудрують, шукають учених.

Чекають кінця кризоньки цієї.

Відриваючи відсотки від сім’ї своєї.

І в халепу залетівши таку дурнувату:

Не заплатиш вчасно конфіскують хату.

Заберуть, можливо все: посадять за грати -

Щоби довго пам’ятав, як кредити брати.

Геть, усе це надоїло: — цироз на печінці.

Дурять брат, євреї, — наших українців.

Дурять обдирають, обводять крім пальця.

Попробуй спіймати облизня і зайця.

Не впіймаєш справді, годі там шукати.

Слід давно простиг, — можеш не гукати.

А чого гукати самі ж : — винуваті, -

Допустили євреїв керувати в хаті.

А ті, так докерувались, наробили мила, -

Локшину на вуха, кажуть: — що то сила.

Сила чи несила, правда тут облесна.

Словом українцям: — влада ця не чесна.

Нечестиву владу! Пора виганяти…?!

Копнути по заду та інших набрати.

Щоби ті, що прийдуть справні були газди;

Зуміли збороти усі негаразди.

Назавжди покінчить: брехню і грабунок!

Україну вільну — людям у дарунок! [6]

У цій Вікі ще

• Жид
• Вассерман
• Ніштяк
• Хохол
• Полішуки
• Бандерівці

Посилки

• http://pritchi.ru/part_8